| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 263. Строки адміністративного затримання |
||
|
(положення частини першої статті 263, згідно з якою у виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання, визнано таким, що відповідає Конституції України (с конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р. № 10-рп/2011) Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомлення про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу: (положення частини другої статті 263 щодо можливості адміністративного затримання осіб "на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу" визнано таким, що не відповідає Конституції України (с неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р. №10-рп/2011) (положення частини другої статті 263 стосовно можливості затримання особи в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р. № 10-ри/2011) Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу. (положення частини третьої статті 263 щодо можливості адміністративного затримання осіб "на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р.) (положення частин третьої статті 263 щодо можливості затримання особи в необхідних вішалках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р. 10-рп/2011) Осіб, які вчинили дрібне хуліганство, насильство в сім'ї, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони і громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. До розгляду суддею справи може бути затримано також осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях. Іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України. (положення частини четвертої статті 263 визнано таким, що не відповідає Конституції України (с неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 р.№ 10-рп/2011) Строк адміністративного затримання обчислюються з моменту доставлений порушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження. (положення частини п'ятої статті 263 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно і Рішенням Конституційного Суду України віз 11.10.2011 р. № 10-рп/2011) (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української PCP від 03.08.88 p. M 6347-ХІ) (1) Згідно з частиною 1 статті 263 цього Кодексу, стандартний термін тривалості адміністративного затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, не може перевищувати три години. У виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання (частина перша), визначено випадки, за яких особа може бути затримана до трьох чи десяти діб або до розгляду справи суддею, начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ, посадовою особою органу Державної прикордонної служби України (частини друга, третя, четверта), встановлено, що строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження (частина п'ята). У Рішенні у справі про строки адміністративного затримання від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 Конституційний Суд України дійшов висновку, що внаслідок адміністративного затримання відбувається короткострокове позбавлення людини свободи, право на яку передбачено у статті 29 Конституції України. У частині третій статті 29 Конституції України визначено максимально допустимий строк затримання особи без вмотивованого рішення суду. Так, у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом; затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин із моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. З аналізу наведеного конституційного положення вбачається, що в цьому випадку йдеться про затримання особи як про винятковий тимчасовий запобіжний захід, максимальна тривалість якого без вмотивованого рішення суду не повинна перевищувати сімдесяти двох годин. Характерною особливістю затримання як адміністративно-процесуального заходу, так і тимчасового кримінально-процесуального заходу є те, що вони застосовуються уповноваженими особами без вмотивованого рішення суду. Адміністративне затримання застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (речення перше частини першої статті 263 Кодексу). Найсуворішою мірою покарання за вчинення адміністративного правопорушення є адміністративний арешт, що застосовується лише у виняткових випадках за окремі види таких правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб (частина перша статті 32 Кодексу). Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що відповідно до принципу верховенства права затримання без вмотивованого рішення суду в адміністративному процесі не може тривати довше, ніж затримання в кримінальному процесі. Таким чином, системний аналіз положень статті 29 Конституції України у поєднанні з її статтею 8 дає підстави вважати, що конституційна вимога, яка міститься в частині третій статті 29 Основного Закону України щодо максимально можливого часу обмеження свободи особи без вмотивованого рішення суду в кримінальному процесі, повинна враховуватися при визначенні максимально можливого часу такого обмеження в адміністративному процесі. Тобто адміністративне затримання особи без вмотивованого рішення суду не може перевищувати сімдесяти двох годин. Це підтвердив і законодавець, обмеживши строк адміністративного затримання 3 добами, про що й зазначено у частині першій коментованої статті КУАП. (2) У статті 263 цього Кодексу встановлено строки адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. У частині першій цієї статті визначено загальний строк затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, - не більш як три години. Про це вже зазначалося раніше. Водночас, у другому реченні цієї частини йдеться про те, що у виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. На думку Конституційного Суду України, передбачена цією нормою можливість встановлення інших строків не означає, що вони перевищуватимуть сімдесят дві години (Рішення від 11.10.2011 р. № І0-рп/2011). (3) Згідно з частиною другою статті 263 цього Кодексу осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу. Відповідно до частини третьої вказаної статті осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про не письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу. (4) Згідно з частиною 4 коментованої статті, осіб, які вчинили дрібне хуліганство, насильство в сім'ї, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. До розгляду суддею справи може бути затримано також осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях. Іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України. (5) Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження. У статті 259 Кодексу (доставлення порушника) визначено: мсту, з якою здійснюється доставлення порушника - складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим; осіб, уповноважених здійснювати таке доставлення; місця, куди повинен доставлятися порушник. У частині восьмій цієї статті йдеться, що доставлення порушника мас бути проведено в можливо короткий строк. Проте у законодавстві не встановлено, яким чином повинен визначатися такий строк і яка допустима максимальна його тривалість. У КУАП та в інших законодавчих актах поняття "доставлення" не розкривається. Слово "доставляти" означає перепроваджувати на місце призначення. На думку Конституційного Суду України, доставлення хоч і відрізняється від адміністративного затримання, однак за своєю суттю є примусовим заходом, пов'язаним з конституційним правом людини на свободу та особисту недоторканність. Як зауважив Конституційний Суд України у Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/200І у справі про відповідальність юридичних осіб, наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом (абзац шостий пункту 2 мотивувальної частини). У зв'язку з наведеним є підстави вважати, що невизначеність у вирішенні питання, пов'язаного з часом доставлення порушника, може призвести до певних зловживань з боку відповідних органів в частині, що стосується встановлення можливого строку обмеження права особи на свободу, який з урахуванням часу доставлення може тривати більше, ніж це визначено в законі. Водночас, наразі законодавцем ще не визначено конкретних обмежувальних строків щодо доставлення правопорушників для складання протоколу. В статті 259 цього Кодексу йдеться лише, що доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк, що, звісно, є вельми нечіткою нормою, яка однозначно є підставою для ймовірних зловживань з боку правоохоронців. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 263. Строки адміністративного затримання" |
||
|
||