Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля


1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
1. Об'єктом злочину є порядок виконання військового обов'язку командиром військового корабля і членами його екіпажу, який забезпечує живучість корабля.
2. Об'єктивна сторона злочину полягає у залишенні військового корабля, що гине, командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, або особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира.
Під залишенням корабля розуміється схід з нього на берег, на інше судно, катер чи шлюпку, пліт, гелікоптер тощо.
Гинути корабель може внаслідок його бойового пошкодження, зіткнення з мілиною чи суходолом або з іншим судном, падіння на нього повітряного об'єкта тощо, наслідком чого є виникнення пожежі чи затоплення.
Зовнішніми ознаками того, що корабель гине, і, відповідно, підставами для рішення командира корабля про залишення особовим складом аварійного корабля є:
а) у випадку надходження всередину корпусу корабля великої кількості забортної води: зростання осадки корабля й зниження запасу плавучості до обсягу одного найбільшого незатопленого відсіку; зростання крену корабля й досягнення краєм відкритої палуби вздовж борту поверхні води; зростання диференту корабля й досягнення краєм відкритої палуби аварійної кінцевої частини поверхні води; зростання крену та диференту корабля й досягнення краєм відкритої палуби вздовж борту та краєм відкритої палуби аварійної кінцевої частини поверхні води; поява на верхній палубі та на бортах, особливо в середній частині корабля, тріщин (розривів) і гофрів;
б) у випадку надходження всередину міцного корпусу підводного човна великої кількості води під час його перебування в надводному положенні: зростання диференту підводного човна й досягнення аварійною кінцевою частиною поверхні води; зростання осадки й наближення поверхні води до основи бойової рубки.
Рішення командира корабля про залишення особовим складом аварійного корабля у зв'язку з надходженням великої кількості забортної води всередину корабля і загрозою його загибелі підкріплюється доповіддю командира електромеханічної бойової частини про критичний стан аварійного корабля, який достатньо точно визначається розрахунком елементів остійності та плавучості за методиками і таблицями, які зазначені в документації з боротьби за непотоплюваність корабля.
Командир корабля під час загибелі останнього зобов'язаний: своєчасно вжити заходів до організованого залишення корабля особовим складом (командир корабля залишає корабель останнім); у мирний та у воєнний час біля свого узбережжя вжити заходів до посадки корабля на найближче мілководдя, а у воєнний час далеко від свого узбережжя - затопити корабель і вжити заходів до неможливості його підняття і відновлення ворогом; потурбуватися про спасіння вахтового і навігаційного журналів, таємних документів і спеціальної апаратури або, якщо врятувати їх неможливо, знищити їх. Крім того, у разі бойового пошкодження, пожежі чи затоплення командир корабля зобов'язаний віддати вказівку про локалізацію місць пошкодження, вжити заходів для запобігання вибухам і поширенню води і вогню у сусідні приміщення (відсіки) тощо. Залишення командиром військового корабля, що гине, без виконання ним зазначених дій є закінченим злочином.
Відповідно особа зі складу команди корабля може залишити корабель тільки з належного на те розпорядження командира. До отримання такого розпорядження вона може бути задіяна для боротьби з аварією, пожежею, затопленням, для спасіння хворих і пасажирів, для посадки корабля на мілину або його затоплення, для спасіння або знищення відповідної документації та апаратури тощо, або, якщо вона є відповідною службовою особою (старшим помічником (помічником) командира корабля, командиром електромеханічної бойової частини, командиром дивізіону живучості, командиром бойової частини, начальником служби, командиром відсіку чи бойового посту тощо) - організовувати ці дії. Старший помічник командира корабля може покинути корабель безпосередньо перед командиром корабля, якщо щодо цього не надійшло інших наказів.
3. Суб'єктом злочину є: 1) командир військового корабля; 2) старший помічник (помічник) командира корабля, якщо під час загибелі корабля саме він командує кораблем, або 3) будь-який інший військовослужбовець, який належить до складу команди корабля.
4. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом.
Якщо за обставинами справи командир корабля не міг виконати до кінця своїх
обов'язків, а особа зі складу корабля не мала можливості отримати відповідне розпорядження (скажімо, внаслідок тяжкого поранення, викидання з корабля вибуховою хвилею, швидкоплинності подій тощо), відповідальність за залишення військового корабля, що гине, виключається.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (розділ 2).
Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України. Затверджене наказом МО N9 415 від 25 листопада 2003 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля"
  1. Стаття 401. Поняття військового злочину
    статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також інші особи, визначені законом. 3. Особи, не зазначені у цій статті,
  2. Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
    статті,- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 1. Об'єкт злочину - порядок проходження військової служби. 2. З об'єктивної
  3. Стаття 426. Бездіяльність військової влади
    статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років. 1. Об'єкт злочинів, передбачених статтями 423 і 426, збігається. 2. З об'єктивної сторони цей злочин може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності. Формами цього злочину є: 1) неприпинення злочину, що вчинюється підлеглим; 2) непорушення
  4. Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими
    статтями 125, 126 чи 129 або не становлять злочину. Поняття неодноразово означає вчинення однієї із дій, характерних для поганого поводження з військовополоненими, два чи більше разів. Під хворими і пораненими розуміються військовополонені, які через травми, хворобу чи інші фізичні або психічні розлади або інвалідність потребують медичної допомоги чи догляду. Особливо жорстоким слід вважати
  5. Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території' України
    статтях 7 і 8. 3. Згідно з ч. 2 ст. 6 для того, щоб злочин вважався вчиненим на території України, достатньо, щоб його було: 1) почато і закінчено на території України; 2) почато, продовжено і закінчено або припинено на території України; 3) почато на території України, а продовжено, закінчено або припинено за її межами; 4) почато і продовжено на території України, а закінчено або
  6. Стаття 11. Поняття злочину
    статтях КК термін «діяння» застосовується для характеристики об'єктивної сторони як однієї із ознак складу злочину. Той факт, що злочином є лише діяння, означає, що злочином не можуть бути визнані самі по собі: а) будь-які почуття, думки, побажання або ідеологічні, політичні, релігійні чи інші переконання особи, навіть і виявлені (наприклад, викладені в особистому щоденнику); б) вимова,
  7. Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки
    статті 7, 7-І, 12,
  8. Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
    статтями 407 або 408. КПК (ст. 410). КВК (статті 71-85). Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України. Затверджене Указом Президента України N2 139/94 від 5 квітня 1994 р. Постанова ПВС N2 15 від 28 грудня 1996 р. «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному
  9. Стаття 111. Державна зрада
    статтями КК, наприклад, диверсії, посягання на життя державного діяча тощо, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 111 і, відповідно, статтями 113,112. Специфікою цієї форми державної зради є те, що вона може бути вчинена лише в умовах воєнного стану або, хоча й у мирний час, але в період збройного конфлікту. Воєнний стан - це особливий правовий режим
  10. Стаття 113. Диверсія
    військові частини тощо), у т. ч. підприємства, зруйнування чи пошкодження яких само по собі є фактором небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення отруйних, вибухових матеріалів, речовин і виробів, пожежонебезпечні виробництва чи сховища, виробництва з безперервними технологічними процесами у хімічній, мікробіологічній промисловості тощо); 2) земельні угіддя,