Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій


1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій,-
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок дотримання звичаїв та правил війни. Його додатковим обов'язковим об'єктом, залежно від конкретної форми злочину, є життя та здоров'я особи або власність.
2. З об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечних діях. Формами його є:
1) насильство щодо населення у районі воєнних дій;
2) протизаконне знищення майна, що належить населенню, під приводом воєнної необхідності, вчинюване у районі воєнних дій;
3) протизаконне відібрання майна, що належить населенню, під приводом воєнної необхідності, вчинюване у районі воєнних дій (ч. 1 ст. 433);
4) розбій, вчинюваний щодо населення у районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433).
Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення. Під районом воєнних дій розуміється територія, на якій ведуться воєнні (бойові) дії. Визначення конкретних меж такого району є питанням факту, яке має вирішуватися з урахуванням інтенсивності бойових дій, чисельності військ тощо.
Населення складається зі всіх осіб, які є цивільними особами. До останніх належать будь-які особи, за винятком тих, що зазначені у ст. 4 (А.1, А.2, А.З, А.6) Женевської конвенції про поводження з військовополоненими і в ст. 43 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій, тобто, за винятком: а) особового складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (комбатантів); б) особового складу ополчень і добровольчих загонів, що належать до цих збройних сил; в) особового складу інших ополчень і добровольчих загонів, яких очолює особа, відповідальна за своїх підлеглих, які мають певний і ясно видимий здалеку відмітний знак, відкрито носять зброю і дотримують у своїх діях законів та звичаїв війни; г) особового складу регулярних збройних сил, які вважають себе підлеглими уряду чи владі, що не визнається іншою державою; ґ) населення неокупованої території, яке під час наближення ворога стихійно за власним почином береться за зброю для боротьби з військами, що вторгаються, якщо воно відкрито носить зброю і дотримує у своїх діях законів та звичаїв війни.
Насильство у ст. 433 охоплює такі дії, як незаконне позбавлення волі, зґвалтування чи вчинення деяких інших статевих злочинів, заподіяння тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості тощо. При цьому заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вбивство потерпілого чи його самогубство внаслідок заподіяного насильства потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 121, частиною 1 чи 2 ст. 115 або за частинами 1, 2 чи 3 ст. 120.
Протизаконним знищення майна визнається завжди, коли таке знищення не є абсолютно необхідним для здійснення воєнних операцій. При цьому слід мати на увазі існування певних видів майна, які, відповідно до міжнародних конвенцій, не можуть знищуватися за жодних обставин (греблі, дамби, нафтопромисли, супертанкери, атомні електростанції та інші об'єкти, що містять небезпечні сили, запаси продуктів харчування, посіви, споруди для постачання питної води та інші об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення, культурні цінності тощо).
Протизаконне знищення майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи в інший загально- небезпечний спосіб, або таке, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 194.
Відібрання майна може бути законним лише у разі, якщо відповідним законом України будуть встановлені підстави і порядок вчинення таких дій. Згідно із законодавством України, примусове відчуження об'єктів права власності в умовах воєнного чи надзвичайного стану допускається як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі, в порядку та у строки, встановлені законом, і з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості. В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військовому командуванню надається право разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо,- самостійно запроваджувати та здійснювати такі, зокрема, заходи правового режиму воєнного стану: а) вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майно громадян, у т. ч. транспортні засоби, споруди, машини, механізми, обладнання та інші об'єкти, пов'язані з обслуговуванням транспорту, та видавати відповідні документи про це встановленого зразка; б) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапа- ратуру, комп'ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв'язку; в) вилучати у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну зброю; г) встановлювати для фізичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців.
Про поняття розбій див. коментар до ст. 187. Якщо розбій вчинений за обставин, які є кваліфікуючими у злочині, передбаченому ст. 187, він кваліфікується за частинами 2, З або 4 ст. 187.
3. Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Конституція України (ст. 41).
Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р. (статті 4, 13-34, 53).
Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 10 червня 1977р. Ратифікований УРСР 18 березня 1989 р.
Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяі}я в Україні» від 8 липня 1999 p. (cm. 1).
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р. (статті 15, 23).
Закон України «Про оборону України» в редакції від 5 жовтня 2000 p. (cm. 17).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій"
  1. Стаття 401. Поняття військового злочину
    1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. 2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил
  2. Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни
    1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а
  3. Стаття 111. Державна зрада
    1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні
  4. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
    1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з
  5. Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань
    1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
  6. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    А Аварія: тяжка технологічна - 253 поїзда, судна - 277 на трубопровідному транспорті - 292 Автоматизована система документообігу суду: 376-1 Автоматизовані системи: 361 Агенти біологічні: 326 Агресивна війна або агресивні воєнні дії: 437 Адміністративні стягнення: 78 Адміністрація установи виконання покарань: 391, 392 Активне сприяння розкриттю злочину: 45 Аліменти: 164
  7. Стаття 250. Порядок подання податкової звітності та сплати податку
    Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу,
  8. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
  9. Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
    1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. 2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно
  10. Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
    1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. 2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано