Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 14. Готування до злочину


1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
1. На відміну від виявлення наміру (див. коментар до ст. 13) стадія готування характеризується діянням суб'єкта, яка полягає у створенні умов, необхідних для подальшого вчинення злочину. Водночас особа при готуванні ще не виконує об'єктивну сторону забороненого КК діяння, не ставить об'єкт кримінально-правової охорони у безпосередню небезпеку. Саме за цією об'єктивною ознакою готування до злочину відрізняється від наступної стадії умисного злочину - замаху на нього.
2. КК встановлює караність умисного створення умов для вчинення конкретного злочину, а не для злочинної діяльності взагалі. Особа планує у майбутньому довести свій злочинний намір до логічного завершення - вчинити закінчений злочин і створює для цього належні умови. Тому не охоплюються ч. 1 ст. 14 випадки придбання чи пристосування особою «про всяк випадок» різних предметів, які можуть використовуватися як засоби чи знаряддя вчинення кримінально караних діянь. За наявності підстав такі дії можуть розглядатися як відповідні закінчені злочини (наприклад, незаконне придбання вогнепальної чи холодної зброї, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів).
3. З об'єктивної сторони готування полягає у створенні сприятливих умов для вчинення злочину. Частина 1 ст. 14, крім відповідного узагальненого формулювання (інше умисне створення умов для вчинення злочину), містить приблизний перелік конкретних видів готування до злочину (підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод). Використання вказаного узагальненого формулювання є виправданим з огляду на неможливість перелічити у законі всі різноманітні форми готування.
Під засобами розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення (підроблені документи для шахрайського заволодіння майном, транспортні засоби для перевезення членів злочинної групи або викраденого майна, відмички або ключі для проникнення у житло з метою вчинення крадіжки тощо). Знаряддя - це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об'єктивної сторони злочину, зокрема для заподіяння суспільно небезпечних наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються смерть чи тілесні ушкодження потерпілому; транспортний засіб, який використовується для заподіяння тілесного ушкодження чи пошкодження чужого майна). Знаряддя використовуються винним безпосередньо для деструктивного (знищення, пошкодження тощо) або конструктивного (зокрема, виготовлення продуктів злочинної діяльності) впливу на об'єкт матеріального світу, з яким винний взаємодіє під час вчинення злочину. Одні і ті самі предмети залежно від характеру їх використання при вчиненні суспільно небезпечних діянь можуть визнаватись або знаряддями, або засобами вчинення злочину. При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідним знаряддям можуть визнаватися особи, які, зокрема, через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальній відповідальності не підлягають.
Знаряддями і засобами є предмети матеріального світу, які за своїми об'єктивними властивостями можуть бути використані для вчинення злочину, незалежно від того, мали вони такі властивості з самого початку чи були відповідним чином пристосовані винною особою. Ці предмети можуть бути призначені тільки для реалізації злочинного наміру або ж використовуватись і для досягнення інших, незлочинних цілей (скажімо, наркотичні засоби, призначені для лікування хворих, можуть використовуватися винним для тимчасового «відключення» свідомості потерпілого і протиправного заволодіння його майном; придбання копіювальної техніки для виготовлення підроблених грошей).
Підшукування означає придбання засобів і знарядь будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення, отримання у борг тощо). Пристосування - це такий вплив винного на вже існуючі матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину (наприклад, виготовлення обріза з мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї, переробка напилка у стилет, а кухонного ножа - у фінський). Поняттям «пристосування» не охоплюється виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину, тобто технологічний процес, у результаті якого утворюються нові предмети, придатні для успішного виконання задуманого злочину (наприклад, виготовлення кастету для насильницького посягання на особу). Виготовлення засобів чи знарядь вчинення злочину треба визнавати різновидом іншого умисного створення умов для вчинення злочину.
Спосіб підшукування або пристосування знарядь і засобів може бути як легальним, так і нелегальним. У разі, коли дії з придбання чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, містять склад іншого закінченого злочину, відмінного від того, до якого відбувається готування, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене - кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст. 263).
Під підшукуванням співучасників слід розуміти знайомство з потенційними співучасниками, їх вербування, підбурювання до участі у вчиненні злочину як виконавців (співвиконавців), пособників або організаторів. Як самостійна форма готування до злочину підшукування співучасників може набувати вигляду, наприклад, пропозиції вчинити злочин, віддання відповідного наказу, застосування фізичного або психічного примусу. При цьому відмінне від виявлення наміру підшукування співучасників як суспільно небезпечна дія означає не просто висловлення особою свого бажання вчинити злочин, а адресовану іншим особам у прямій або завуальованій формі пропозицію, що має на меті схилити цих осіб до порушення кримінального закону. Слід також враховувати, що не підкріплена іншими діями згода особи взяти участь у вчиненні злочину як виявлення наміру кримінальну відповідальність тягнути не повинна.
Змова на вчинення злочину - це досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин. Зазначена угода має бути результативною і, виходячи за межі виявлення наміру (див. коментар до ст. 13), передбачає з'ясування хоча б у загальних рисах деталей підготовлюваного злочину. У випадках, передбачених Особливою частиною КК, такі форми готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину, можуть утворювати самостійні склади закінченого злочину (передбачені, наприклад, статтями 109, 255, 258-4, 260, 392).
Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відчиненими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожового собаки). Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема, розробку плану вчинення злочину, влаштування засідки, підготовку місць для зберігання викраденого, створення надлишків ввіреного майна для наступного протиправного заволодіння ним шляхом привласнення або розтрати, вивчення системи охорони банку з метою нападу на нього, підготовку алібі, з'ясування «слабких місць» жертви запланованого вимагання майна, прихід на місце вчинюваного зґвалтування або викрадення, фізичну та професійну підготовку осіб, необхідну для досягнення злочинного результату, видання керівником бюджетної установи наказу про використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, тощо.
Характер дій (бездіяльності), які становлять об'єктивну сутність готування до конкретного злочину і які за своїм характером можуть бути фізичними або інтелектуальними, визначається специфікою останнього. Наприклад, готуванням до контрабанди визнається таке створення умов, яке полягає у підшукуванні клієнтів, визначенні шляхів переміщення предметів, наданні їм іншого вигляду, підробленні документів або залученні осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди тощо. Як готування до незаконного виготовлення підакцизних товарів (ч. 2 ст. 204) мають розцінюватись дії, спрямовані на відкриття підпільного цеху для виготовлення таких товарів, а також придбання з цією метою обладнання, за допомогою якого забезпечуватиметься масове виробництво зазначених товарів.
4. Обов'язковою ознакою готування до злочину є те, що ця стадія має місце тільки у разі припинення дій винного з причин, що не залежать від його волі. У зв'язку з тим, що стадія готування може бути досить віддаленою від закінчення злочину, потрібно ретельно з'ясовувати момент припинення подальших незаконних дій всупереч волі винної особи, пам'ятаючи про конституційний принцип презумпції невинуватості. У разі припинення вказаних дій за власною волею суб'єкта має місце добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17).
5. Відповідно до КІС 1960 р. кримінально караним визнавалось готування до злочину будь-якої тяжкості. КК 2001 р. пов'язує караність готування до злочину зі ступенем тяжкості злочину (див. ст. 12 та коментар до неї), виключаючи кримінальну відповідальність за готування до вчинення злочину невеликої тяжкості. Декриміналізація готування до злочину невеликої тяжкості, ґрунтуючись на положенні про відсутність суспільної небезпеки такої поведінки, є кроком на шляху послаблення репресивності кримінального закону, втіленням принципу гуманізму. Готування до злочинів невеликої тяжкості, не будучи кримінально протиправним, не містить складу злочину, і саме ця обставина має зазначатись у процесуальних документах (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК). Хоч за законом кримінальну відповідальність має тягнути будь-яке готування до злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, це не виключає можливості застосування за наявності до цього підстав норми КК про малозначність діяння через відсутність у ньому суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 14. Готування до злочину"
  1. Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
    1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. 2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності. 3. Злочинність діяння, а також його караність та
  2. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. 2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. 3. Часом вчинення злочину
  3. Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
    1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. 2. Закон про кримінальну
  4. Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території' України
    1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. 2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. 3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. 4. Питання про
  5. Стаття 11. Поняття злочину
    1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. 2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малознач- ність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі,
  6. Стаття 12. Класифікація злочинів
    1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. 2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання. 3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не
  7. Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
    1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. 2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. 1. Усі вчинювані злочини поділяються на закінчені та незакінчені. Якщо особа повністю реалізувала злочинний намір і вчинила закінчений злочин, необхідність виділяти будь-які етапи
  8. Стаття 15. Замах на злочин
    1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для
  9. Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
    Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. 1. Згідно зі ст. 2 підставою кримінальної відповідальності є наявність у діянні особи складу злочину. Стосовно попередньої злочинної діяльності це положення потребує уточнення. Підставою
  10. Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
    1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. к 2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. 1. Стаття 17 є