|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
|
|
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
1. Згідно зі ст. 2 підставою кримінальної відповідальності є наявність у діянні особи складу злочину. Стосовно попередньої злочинної діяльності це положення потребує уточнення. Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у статтях 14 та 15 і у відповідній нормі Особливої частини КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею (частиною, пунктом статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з обов'язковим посиланням на ч. 1 ст. 14, частини 2 або 3 ст. 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини КК сформульовані як закінчені посягання. Оскільки згідно з ч. 2 і ч. З ст. 15 закінчений та незакінче- ний замах може полягати лише у діях, замах на злочин, вчинений шляхом бездіяльності, має кваліфікуватись за ч. 1 ст. 15 і відповідною нормою Особливої частини КК. Посилання на норму Загальної частини КК повинно міститись перед вказівкою на норму Особливої частини КК; якщо винному інкримінується вчинення кількох різних не- закінчених злочинів, посилання на відповідні частини ст. 14 і ст. 15 має бути перед кожною із норм Особливої частини. Кожна попередня стадія поглинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує, а юридичне формулювання обвинувачення має обов'язково включати вказівку на такі поняття, як готування, незакінчений замах або закінчений замах. За неконкретизованого або альтернативного умислу готування до злочину або замах на злочин повинні кваліфікуватись із посиланням на ту статтю (частину, пункт статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за найменш небезпечний злочин, що охоплюється зазначеним умислом.
Суспільно небезпечні наслідки, однорідні з тими, які прагнув заподіяти винний, що настали при замаху на злочин, не потребують самостійної кваліфікації навіть у разі, коли вони охоплюються ознаками об'єктивної сторони іншого закінченого злочину. Маються на увазі ситуації, коли шкода заподіюється одним діянням, в межах одного об'єкта (безпосереднього або принаймні родового), а замах на злочин (незакінчений злочин) є більш тяжким, ніж відповідний закінчений злочин. Наприклад, заподіяння під час замаху на вбивство середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфікується лише за статтями 15, 115 без оцінки вчиненого за ст. 122. Фактичне спричинення шкоди здоров'ю людини враховується при призначенні покарання за замах на вбивство як замах на більш тяжкий злочин.
Про кваліфікацію замаху на вбивство двох або більше осіб, коли винному вдалося позбавити життя лише одну особу, див. п. 7 коментарю до ст. 115.
2. Покарання за готування до злочину та замах на нього призначається за тією ж статтею КК, що і за закінчений злочин. При цьому, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). За умови рівності всіх інших обставин незакінчений злочин поступається закінченому діянню за ступенем суспільної небезпеки, а готування до злочину - замаху на нього. Частини 2 і З ст. 68 закріплюють принцип не факультативного, а обов'язкового пом'якшення покарання за незакінчений злочин, тобто у чинному КК знаходить втілення ідея формалізації суддівського розсуду при призначенні покарання за готування і замах (див. також коментар до ст. 68 і ст. 69-1).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин" |
- Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання
- Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
статтею Особливої частини цього Кодексу. 2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. 1. Усі вчинювані злочини поділяються на закінчені та незакінчені. Якщо особа повністю реалізувала злочинний намір і вчинила закінчений злочин, необхідність виділяти будь-які етапи кримінальної діяльності відсутня. Така необхідність виникає у разі не- доведення задуманого злочину до
- Стаття 14. Готування до злочину
статтями 109, 255, 258-4, 260, 392). Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відчиненими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожового собаки). Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема,
- Стаття 15. Замах на злочин
статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. 3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не
- Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. 1. Стаття 17 є профілактичною нормою, що надає можливість особі, яка почала вчинення злочину, повернутись у коло законослухняних громадян і уникнути кримінальної відповідальності за розпочатий злочин. Основне призначення добровільної відмови від доведення злочину до кінця полягає у
- Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. 2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. 3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому
- Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
статті 36- 43); 3) малозначне діяння (ч. 2 ст. 11); 4) готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14); 5) добровільну відмову при незакінченому злочині (ст. 17). Звільнення від кримінальної відповідальності також слід відрізняти від випадків, коли особа такій відповідальності не підлягає (ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396). 3. КК передбачає такі види звільнення від кримінальної
- Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
статті 12 і 25 та коментар до них, про поняття вчинення злочину вперше, відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - коментар до ст. 45. Відшкодування завданої шкоди в плані ст. 46 може бути і неповним (на відміну від ст. 45), але у будь-якому разі воно має бути достатнім. Цей критерій визначається за угодою потерпілого, який пропонує конкретні форми та механізми відшкодування
- ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ
статтями 116-118 цього Кодексу; 14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,- карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. (Стаття 115 зі змінами, внесеними згідно із законами № 270-\/І від 15.04.2008 р. і N9 1 707-VI від 05.11.2009
- Стаття 152. Зґвалтування
статтями 153-155 цього Кодексу,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі
|