Головна
ГоловнаМитне, податкове, медичне правоМитне право → 
« Попередня Наступна »
Уряд України. Митний кодекс України, 2004 - перейти к содержанию учебника

Стаття 88. Обов'язки декларанта

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
сплатити податки і збори.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 88. Обов'язки декларанта"
  1. Стаття 264. Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів
    статтею, не може перевищувати 30 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для
  2. Стаття 265. Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів
    обов'язаний у термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів. Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому
  3. 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
    обов'язків (цивільних правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад, підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення. Але для її застосування за загальним правилом необхідна наявність таких умов:
  4. § 4. Ім'я фізичної особи
    обов'язків і здійснює їх, а також місце проживання фізичної особи. Наприклад, місце прожинання враховується при визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні її померлою, визначенні місця розгляду позову тощо. Право на ім'я належить до особистих невідчужуваних прав громадян. Стаття 28 ЦК передбачає, що фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке надається їй
  5. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    обов'язки від свого імені; 4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді. ГІоміж цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями. Для аналізу поняття юридичної особи мають бути враховані і зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичну особу від інших соціальних
  6. § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
    обов'язання учасників створити товариство; - порядок їх спільної діяльності щодо його створення; - умови передання товариству майна учасників; - інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або засновниками. До засновницького договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного
  7. § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    обов'язальних відносин. Наприклад, вона може бути учасником договору поставки для державних потреб, продавцем у договорі продажу з публічних торгів конфіскованого майна, продавцем у договорі приватизації державного майна, емітентом та продавцем цінних паперів, зокрема, облігацій державної позики, акцій, приватизаційних сертифікатів, житлових чеків тощо. Особливе місце в зобов'язальних
  8. § 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Наприклад, управління державним майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і
  9. § 6. Недійсність правочинів
    статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст. 210 ЦК передбачає, що правочин, який піддягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст. 212 ЦК правочини, укладені з відкладальною або скасувальною умовою, набувають чинності з моменту настання відповідної умови. Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на
  10. 8.3. Правочини з дефектами форми
    обов'язання (неустоііка, порука, застава та ін.), вчинений і І недодержанням письмової форми, є нікчемним. Отже для цих видів правочинів загальним правилом є визнання їх недійсними у випадку порушення вимоги щодо форми такого правочину. Проте із цього правила, у свою чергу, існує виняток. Якщо такий гіравочин укладений усно, і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення,