Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
1. Підставою звільнення від обов'язку доводити ті чи інші обставини є визнання цих обставин іншою стороною (див. коментар до ст. 62 цього Кодексу). Ці факти прийнято іменувати визнаними.
2. Відповідно до частини другої коментованої статті обставини, визнані судом загальновідомим, при розгляді цивільної справи не 80
доводяться. Ці обставини можуть мати різний ступінь загальнові-домості: світовий (Чорнобильська катастрофа), регіональний (час початку навігації у певному районі) і т. ін.
3. Частина третя даної статті до обставин, що не підлягають доказуванню, відносить преюдиційні факти, тобто такі, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Вони не доказуються по іншій цивільній справі, якщо у даній справі беруть участь ті ж самі особи. На відміну від вироку, рішення суду, винесене по іншій справі, є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, по всіх обставинах. Таке значення мають рішення як загальних, так і господарських та адміністративних судів.
4. Частина 4 статті встановлює ще одну групу фактів, що не підлягають доказуванню у суді. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої є вирок суду або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, дві обставини цього вироку або постанови обов'язкові для суду: чи мали місце ці дії і чи вчинені вони даною особою. Ці обставини належать до преюдиційних, тобто вирішених, тому на них досить лише посилатися в обгрунтування своїх вимог. Сторона, що обґрунтовує свої вимоги цими обставинами, звільняється від обов'язку їх доводити. Зазначені обставини мають преюдиційне значення незалежно від того, чи містяться вони у обвинувальному, чи у виправдувальному вироку, тому що винесення виправдувального вироку свідчить про відсутність у діях особи складу злочину, але ці дії можуть мати протиправний характер з погляду цивільного права. Преюдиційне значення вироку та постанови для суду, що розглядає цивільну справу, суворо обмежене зазначеними даною статтею двома групами фактів і не підлягає розширювальному розумінню і застосуванню.
5. Коментована стаття не врегулювала питання про те, що не підлягають доказуванню презюмовані факти, тобто такі, які відповідно до закону припускаються встановленими. Але оскільки таке припущення встановлено ЦК і може бути спростоване у загальному порядку іншими учасниками даної справи, то від обов'язку доводити ці обставини звільняється лише одна сторона - та, на користь якої зроблене це законодавче припущення. Так, наприклад, від обов'язку доводити вину заподіювача моральної шкоди звільнені громадяни і організації, яким заподіяна ця шкода діяннями іншої особи, а дана особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини
(ст. 1167 ЦК).
81
6. З урахуванням викладеного у цьому коментарі і коментарі до ст. 60 ЦПК предмет доказування по цивільній справі можна представити у вигляді такого рівняння:
Предмет доказування = (факти підстави позову + факти підстави заперечень проти позову) - (загальновідомі факти + преюдицій-ні факти + презюмовані факти для однієї сторони + визнані факти для однієї сторони).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 61. Підстави звільнення від доказування"
  1. Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
    стаття також присвячена їх поясненням, якщо вони допитані як свідки. Як уявляється, у зв'язку з цим виникає декілька проблем. По-перше, результатом допиту взагалі і допиту свідків зокрема, є показання, а не пояснення. По-друге, «тотальний» допит, як уявляється, протирічить засадам цивільного судочинства, перш за все, диспозитивності та змагальності. КАС України, що регулює порядок захисту прав,
  2. Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви
    статті, відомості про забезпечення доказів або позову. 1. Новий ЦПК містить норми про право на позов і норми про порядок здійснення цього права у зворотній послідовності, ніж ЦПК 1963 року. Уявляється, що така послідовність є необгрунтованою як з теоретичних, так і з практичних підходів. При вирішенні питання про прийняття заяви головними та першочерговими є вимоги закону, які визначають, чи
  3. Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
    статті 6, 408, 411, 416-424). Закон України «Про.психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. Постанова ПВС N2 7 від 3 червня 2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» (п.
  4. Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
    статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,- караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою
  5. Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
    статті визначається коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. У зв'язку з тим, що в цьому разі йдеться про звернення особи з позовом до суду, можна дійти висновку, що коментована стаття стосується лише двох видів недійсного шлюбу, а саме шлюбу, який: а) визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 СК України); б) може бути визнаний недійсним за
  6. Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
    статті сказано, що чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. З цієї норми випливає, що може мати місце сукупність таких обставин: - жінка перебуває у зареєстрованому шлюбі; - жінка перебуває у стані вагітності; - чоловік, з яким жінка перебуває у зареєстрованому шлюбі, не визнає себе
  7. Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
    статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів. 1. Згідно з ч. 1 коментованої статті аліменти на дитину стягуються у відповідній частці від заробітку (доходу) батьків. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України). Такий
  8. Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
    статті закріплена окрема підстава припинення зобов'язання повнолітніх дочки, сина по утриманню батьків. Повнолітні дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку по утриманню батьків та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У гл. 17 СК України не міститься спеціальної норми, яка взагалі
  9. § 3. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
    підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо). Позивачем за негаторним позовом є власник або інша особа, уповноважена на це законом або договором, який володіє річчю, але позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися нею. Відповідачем є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності. Зміст
  10. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    статті, сторонам договору оренди дозволяється встановити ставку оренди із визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та