|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів
|
|
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
3. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співу
часників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
1. Коментована стаття регулює питання співучасті у цивільному процесі. Співучасть - це обумовлена матеріальним правом
множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі
внаслідок наявності загального права або загального обов'язку. Від
співучасті необхідно відрізняти суб'єктивне поєднання позовів,
коли суб'єктивні права і обов'язки не залежать одні від одних, а
множинність осіб виникає за розсудом суду (судді) з метою процесуальної економії. Тому уявляються спірними випадки, зазначені у
пунктах 2 і 3 частини 2 коментованої статті.
Дійсно, права кількох позивачів можуть виникнути з однієї підстави, наприклад, із факту скорочення штатів на підприємстві, але спільного права у них не буде, не буде і співучасті. Ще більш розмитим є визначення третьої підстави співучасті: предметом спору є однорідні права і обов'язки, які теж можуть бути підставою суб'єктивного поєднання позовів, але не співучасті.
2. Співучасть за формою можна розділити на такі види:
а) активна співучасть - кілька співпозивачів виступають проти
одного відповідача;
б) пасивна співучасть - один позивач виступає проти декількох
співвідповідачів;
в) змішана співучасть - кілька співпозивачів виступають проти
декількох співвідповідачів.
Від пасивної співучасті необхідно відрізняти інші випадки множинності осіб на боці відповідача. Особливий характер має участь у цивільному процесі додаткового відповідача. Згідно з частиною 2 ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе від-
повідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Тому до справи, в якій неповнолітня особа виступає як відповідач, як додаткових відповідачів суд притягає його батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
3. За ступенем обов'язковості, а отже, і за змістом, співучасть може бути обов'язковою і факультативною. Обов'язкова співучасть можлива в тому разі, якщо характер спірних матеріальних правовідносин такий, що питання про права і обов'язки одного із суб'єктів неможливо вирішити без притягнення до справи інших суб'єктів цього відношення. При факультативній співучасті немає обов'язкової множинності суб'єктів. Так, суд може винести рішення про стягнення аліментів стосовно тих дітей, на котрих як на відповідачів укажуть непрацездатні батьки, що потребують допомоги (ст. 205 СК).
4. Особливості процесуального становища співучасників полягають у наступному:
а) кожен зі співучасників відносно іншої сторони виступає самостійно;
б) при співучасті проглядається своєрідне представництво - кожен із співучасників може мати свого представника або всі вони
можуть доручити ведення справи одному із співучасників;
в) співучасники можуть оскаржити судові постанови самостійно або приєднатися до апеляційної чи касаційної скарги (статті 299,
329 цього Кодексу), поданої особою, на стороні якої вони виступали. В останньому випадку заяви співучасників судовим збором не
обкладаються.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів" |
- Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів
стаття є цікавою тому, що ненавмисно, як уявляється, вирішує одне з найважливіших питань цивільного судочинства - питання про його структуру. Згідно з частиною 1 статті провадження у суді першої інстанції складається з трьох стадій: відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду і розгляду справи. 2. Частина 1 даної статті передбачає право суду під час зазначених стадій
- Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
стаття КпАП, що передбачає адміністративну відповідальність за дане правопорушення. У випадку вилучення у порушника предметів або документів до протоколу вноситься відповідний запис. По-друге, це відомості про особу правопорушника: поізвише. ім'я. по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що посвідчує особу (паспорт або інший документ).
- Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи
участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні. 1. Експертиза призначається ухвалою суду, в якій з урахуванням пропозицій осіб, що беруть участь у справі, визначається коло питань, щодо яких потрібні висновки експертів, кому доручається проведення експертизи, попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання
- Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
статті 43 цього Кодексу. 2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3SS1-IV) 1. Глава 6 встановлює правила подолання трьох останніх видів перепон, які виникли на шляху «звичайного» розвитку судочинства по справі (про перший вид див. коментар до ст. 191 ЦПК). 2. Одним із способів подолання перешкод на
- Стаття 216. Рішення суду на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів
стаття пред'являє певні вимоги до рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів. Вимоги чіткості і ясності судового рішення припускають конкретизацію прав і обов'язків кожного з суб'єктів матеріальних правовідносин. Тому в резолютивній частині рішення має бути зазначено і розмір стягнутого відносно кожної зі сторін, відносно кожного зі співучасників (співпозивачів і
- Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили
статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну
- Стаття 224. Умови проведення заочного розгляду справи
стаття окремо і глава 8 розділу З ЦПК встановлюють правила заочного розгляду справи - нового інституту цивільного процесуального права України. Цей інститут сприйняв правило ст. 172 ЦПК 1963 p., яка допускала, за певних умов, розгляд справи за наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін. Частина 4 ст. 169 діючого ЦПК також передбачає можливість вирішення справи на
- Стаття 249. Розгляд справи
участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. 285 2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті
- Стаття 368. Звернення судових рішень до виконання
стаття встановлює правило про найважливіші і найбільш поширені підстави виконавчого провадження. До таких підстав вона відносить рішення суду, яке набрало законної сили, і рішення, яке хоча і не набрало чинності, але допущено судом до негайного виконання. Згідно зі ст. З Закону України «Про виконавче провадження» до підстав виконання належить ще низка судових документів у цивіль-408 них і
- § 6. Позов про визнання права власності
участю громадян, так і за участю юридичних осіб. При цьому, якщо позивачем і відповідачем у спорі є державні підприємства чи установи, то позовна вимога має формулюватися про визнання права повного господарського відання або права оперативного управління4. Советское гражданское право / Под ред. В. А. Рясенцева - М., 1965. - T.I.-С. 241. Венедиктов А. В. Указ. соч. - С. 93. і ЕрошенкоА. А.
|