| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. |
||
|
Визнання і гарантування на найвищому конституційному рівні місцевого самоврядування має основоположне, фундамен- тальне значення для розвитку соціальних процесів, для всього державно-правового регулювання. Наявність цієї норми саме в розділі «Загальні засади», який фактично закріплює основи конституційного ладу в Україні, свідчить про визнання місцевого самоврядування: - одним з фундаментальних принципів конституційного ладунашої держави; - формою народовладдя і специфічною підсистемою публічної влади; - формою залучення громадян до участі у вирішенні питаньмісцевого значення. Визнаючи місцеве самоврядування одним з принципів конституційного ладу, сутність якого, насамперед, полягає у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, Основний Закон гарантує сталий розвиток цього інституту. Саме за народом закріплено виключне право визначати і змінювати конституційний лад, яке не може бути узурповане державою, її органами та посадовими особами. Місцеве самоврядування, будучи ефективною формою самоорганізації населення, є одним з основних інститутів громадянського суспільства. Право вирішувати питання місцевого значення територіальним громадам не дарується державою, а лише юридично закріплюється як об'єктивно існуюча реальність. Адже загальновизнаним є те, що будь-яка сукупність людей, об'єднаних за територіальною чи іншими ознаками, має право вирішувати свої справи без втручання владних структур -держави чи органів місцевого самоврядування іншого рівня. Визначення місцевого самоврядування як підсистеми публічної влади знайшло своє відображення в ст. 5 Конституції України, відповідно до якої народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ще одним вагомим аргументом на користь визнання місцевого самоврядування формою народовладдя є право органів місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією, володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктами права власності Українського народу Місцеве самоврядування структурно і організаційно відокремлене від державної влади і діє в межах Конституції і законів України автономно. За свою діяльність органи і посадові особи < місцевого самоврядування відповідальні насамперед перед територіальною громадою. Органи місцевого самоврядування не підпорядковуються органам державної влади, однак місцеве самоврядування не існує ізольовано від держави, у них єдине джерело влади - народ. Простежується функціональна близькість місцевого самоврядування і держави, адже органи місцевого самоврядування, як і органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Гармонійне поєднання зусиль держави і місцевого самоврядування, по суті рівноправних суб'єктів публічної влади, є однією з необхідних передумов оптимальної організації публічно-влад ного механізму суспільства. Важливою умовою ефективного вирішення територіальною громадою та її органами питань місцевого значення є гарантованість місцевого самоврядування. Основним гарантом місцевого самоврядування є Конституція України, яка тримає в «конституційному полі» законодавця (визначає параметри для подальшого законодавчого регулювання) і унеможливлює необгрунтоване втручання держави у сферу компетенції місцевого самоврядування. Враховуючи важливість цього інституту для становлення і розвитку громадянського суспільства, порядок визначення засад місцевого самоврядування віднесено ст. 92 Конституцією України до виключної сфери законодавчого регулювання. Особливе місце в системі гарантій місцевого самоврядування посідають міжнародні стандарти управління на місцях. В Європейській хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною Радою України 15 липня 1997 p., закріплено правові, інституційні, адміністративні і фінансові гарантії автономності територіальних громад та їх органів. Ці норми є основою функціонування демократичної системи управління при вирішенні питань місцевого значення. Гарантією місцевого самоврядування є також конституційне визначення основних форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад, через які забезпечується здійснення самоврядування: вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Територіальні громади, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки депутатів сільських, селищних, міських, (районних у місті у разі їх створення), районних, обласних рад, а також сільського, селищного, міського голову (статті 71, 141 Конституції). Фактично єдиною формою безпосереднього вирішення територіальною громадою питань місцевого значення є місцевий референдум. Згідно із ст. 143 Конституції України територіальна громада безпосередньо або через утворені нею органи забезпечує проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів. Основний Закон не закріплює вичерпного переліку форм участі громадян у вирішенні питань місцевого значення, тому інші форми є предметом законодавчого регулювання (загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання тощо). Суттєвою гарантією місцевого самоврядування є його організаційна самостійність, яка полягає в тому, що призначення посадових осіб, формування органів місцевого самоврядування здійснюється територіальними громадами, причому це право є виключним. Інституційна автономія місцевого самоврядування проявляється в тому, що територіальні громади не можуть бути примусово об'єднані, ради самостійно визначають свою структуру, систему і структуру своїх виконавчих органів, без затвердження чи узгодження з державними інстанціями. Відповідно до ст. 6 Європейської хартії місцевого самоврядування місцеві органи влади повинні мати можливість, не порушуючи більш загальних законодавчих положень, самостійно визначати свої внутрішні адміністративні структури з тим, щоб вони відповідали місцевим потребам і забезпечували ефективне управління. Повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування не можуть бути достроково припинені державними органами. До повноважень Верховної Ради України належить призначення чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування у разі, якщо ними прийняті рішення з порушенням Конституції і законів України, прав і свобод громадян, якщо вони не забезпечують здійснення наданих їм повноважень. Проте і в цьому випадку відповідний орган продовжує Діяти до обрання нового органу місцевого самоврядування територіальною громадою. Показником повновладдя місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб, є їх правова автономія, суть якої полягає в конституційному визначенні компетенції місцевого само- врядування (ст. 143). Відповідно до положень ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним, органом, якщо це не передбачено законом. Вагомою гарантією місцевого самоврядування є закріплення на конституційному рівні обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування на відповідній території (ст. 144). Зокрема, акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Безперечно, що функціонування місцевого самоврядування можливе лише при наявності відповідних матеріально-фінансових ресурсів, які повинні бути адекватні тим повноваженням, які надані органам місцевого самоврядування. Відповідно гарантією економічної самостійності є закріплення на конституційному рівні матеріальних і фінансових основ місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією України (ст. 142) територіальні громади є суб'єктом права комунальної власності, яка включає рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Вагомою гарантією фінансової самостійності місцевого самоврядування є закріплене Конституцією (ст. 143) право органів місцевого самоврядування самостійно формувати, затверджувати і виконувати місцеві бюджети. Важливою конституційною гарантією місцевого самоврядування є його право на судовий захист. Ця конституційна норма має принципове значення для забезпечення правової, організаційної і фінансової самостійності місцевого самоврядування, ос- кільки якою б досконалою і завершеною не була система законодавства, конфлікти, а часом і відверте порушення прав територіальних громад та їх органів все ще трапляється. В правовій державі суди незалежні від впливу інших органів, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують права територіальних громад, повноваження їх органів та посадових осіб. Місцеве самоврядування є могутнім фактором формування громадянського суспільства, оскільки свідома участь громадян у процесі створення гідних умов життя на певній території сприяє формуванню в них відповідальності за вирішення місцевих проблем, чим одночасно підвищується їхня соціальна та громадянська активність. Крім того, розвинуте, зі сталими традиціями місцеве самоврядування може суттєво протидіяти авторитарним тенденціям, оптимально забезпечить збалансованість відносин людини та держави. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування." |
||
|
||