| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів |
||
|
2. Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 1. Витрати, пов'язані із зберіганням та пересиланням речей і документів відповідно до ст. 118 КПК є різновидом процесуальних витрат. Їх умовно можна поділити на два види: ті, що виникають у зв'язку з потребою у зберіганні, та ті, що зумовлені пересиланням речей і документів під час кримінального провадження. До першої групи належать витрати органів досудового розслідування та суду, здійснені для забезпечення схоронності документів та речей, які мають відношення до провадження, коли через певні обставини (значні габарити, інші особливості) їх неможливо зберігати у звичайному порядку. Другу групу витрат відносять до кримінальних процесуальних незалежно від того, яким чином відбувається пересилання речей чи документів. Так, наприклад, окремі об'єкти можуть направлятися в експертні установи для дослідження або навіть у центральні головні експертні установи, що потребує відповідних матеріальних затрат. На відміну від положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., ця стаття передбачає витрати на зберігання і пересилання речей та документів, а не лише речових доказів. Правовий зміст категорії річ - значно ширший ніж категорії речового доказу. Річчю вважається будь-який предмет матеріального світу (ст. 179 ЦК). Тому поняттям «річ» охоплюються і речові докази. Спрямованість коментованої статті на більш ширше коло об'єктів обумовлена тим, що не лише речові докази потребують зберігання та пересилання. Так, у кримінальному провадженні часто виникають обставини, що вимагають особливих умов зберігання та/або пересилання документів, які виконані на специфічних матеріалах, а також предметів, які взагалі не можна вважати доказами - це зразки для проведення різного роду досліджень (волосся, сперма, кров). Однак такі речі і документи повинні мати безпосереднє відношення до матеріалів кримінального провадження. 2. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудо- вого слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р., спрямована на встановлення єдиних правил вилучення, обліку, зберігання та передачі не лише речових доказів, а й цінностей та іншого майна. Тому положення цього нормативно-правового акта стосуються: а) речових доказів - матеріальних об'єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об' єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (ст. 98 КПК); б) предметів і документів, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання); в) документів, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених; г) інших документів, що мають значення у справі; д) грошей та інших цінностей, виявлених під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна (п. 2 Інструкції). Усі названі категорії підпадають під ознаки речей, однак у ст. 123 КПК йдеться не лише про речі, а й окремо про документи. Так, використовуючи положення ст. 99 КПК, доцільно вказати, що витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням документів - це витрати, здійснені під час кримінального провадження на спеціальні умови зберігання та/або пересилання спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об'єкта, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для справи. Тому з наведеного вбачається, що документ також можна розглядати як річ. Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальному провадженні і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (п. 12 Інструкції). За загальним правилом зберігання речей та документів забезпечується стороною кримінального провадження, якій він наданий, та здійснюється в порядку, визначеному КМУ. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. Речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися в спеціальних місцях зберігання (ч. 5 ст. 100). У таких випадках, коли майно як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, передається в інші установи, підприємства, організації, витрати покриваються за рахунок Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ, який встановлює їх граничний розмір. Прикладами забезпечення особливих умов схоронності окремих речей, наприклад, вибухових речовин, є зберігання їх на складах військових частин або відповідних державних установ, підприємств, організацій. Отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання, і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування) (п.16 Інструкції). Вилучена в ході досудового розслідування або судового розгляду вогнепальна і холодна зброя та боєприпаси передається лише в господарчі підрозділи МВС, Голо - вних управлінь МВС, управлінь МВС, СБУ, Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду (п.16 Інструкції). Робоча та домашня худоба, птиця, сім'ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сировина, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття кінцевого рішення компетентною особою видається потерпілим особам або організаціям, а при їх відсутності - державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акта (п. 39 Інструкції). Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при КМУ можуть бути передані до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям (п. 41 Інструкції). Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, монети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, вилучені у громадян органами досу- дового розслідування, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування завданої майнової шкоди або забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, в касу фінансового підрозділу або до банківських установ у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» та наказу МФУ від 04.11.2004 № 692, зареєстрованого в МЮ України 30.11.2004 за № 1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (п. 25 Інструкції). Під час досудового розслідування та судового розгляду виникають ситуації, коли потрібно переслати відповідні речі чи документи від одного органу до іншого або від органу, який здійснює провадження, до експертної установи. Для прикладу, продукти або промтовари, які були об'єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки). Такі витрати, як і витрати на зберігання речей та документів, що мають відношення до справи, здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Витрати, пов'язані із зберіганням та пересиланням, цінностей, відшкодовуються з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених у законі про державний бюджет на утримання органів державної виконавчої влади, які відповідно до покладених функцій здійснюють облік, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напів- дорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (п. 4.7 Порядку обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави) |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів" |
||
|
||