|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів
|
|
7.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі
елементи:
7.1.1. платники податку;
7.1.2. об'єкт оподаткування;
7.1.3. база оподаткування;
7.1.4. ставка податку;
7.1.5. порядок обчислення податку;
7.1.6. податковий період;
7.1.7. строк та порядок сплати податку;
7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
7.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові
пільги та порядок їх застосування.
7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
7.4. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади й управління за їх встановленням, зміні й скасуванню, так і чітким закріпленням усіх елементів, що характеризують податок чи збір як цілісний досконалий механізм. Законодавчі акти за окремими податками і зборами відрізняються стабільною, традиційною структурою. Як складові її частини, виступають
елементи правового механізму податку або збору. Законодавче регулювання оподаткування припускає наявність вимоги закріплення складових елементів, що визначають цілісну правову конструкцію податку чи збору. Так, акти законодавства про податки й збори повинні бути сформульовані таким чином, щоб кожен точно знав, які податки (збори), коли й у якому порядку він повинен платити.
Цілісний правовий режим конкретного податку або збору припускає об'єктивне сполучення елементів, що становлять правовий механізм податку. Серед них можна виділити як обов'язкові, так і факультативні. Обов'язкові елементи правового механізму податку включають групу основних і додаткових. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, які формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь із основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу й робить податковий механізм невизначеним. Виходячи із цього, у групу основних елементів правового механізму податку необхідно віднести: а) платника податку; б) об'єкт оподаткування; в) ставку податку.
Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму, забезпечують логічний і раціональний режим його закріплення. Варто враховувати, що додаткові елементи також обов'язкові, як і основні. Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів. Відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дозволить законодавчо закріпити окремий податок або збір (наприклад, неможливо уявити податок, який незрозуміло куди надходить (у який вид бюджету). Сукупність додаткових елементів правового механізму податку досить різноманітна (залежно від ступеня деталізації податкового механізму). Залежно від характеру деталізації дану групу елементів можна розділити на: а) додаткові елементи правового механізму податку, що деталізують основні або пов'язані з ними (база
оподаткування, поняття, залежні або опосередковано пов'язані з об'єктом оподаткування); б) додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку). Отже, як додаткові елементи правового механізму податку можна виділити: базу, оподаткування, податкові пільги, порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів" |
- § 2. Підприємництво як спосіб господарської діяльності
статтею кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. У той же час така діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, військовослужбовців обмежується законом. Визначальні нормативні приписи, які є відправними у здійсненні правового регулювання передбачені ГК. При визначенні поняття
- § 4. Поняття і види господарських товариств
статтями 116, 117 ЦК, ст. 88 ГК та статтями 10, 11 Закону. Так, учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законодавством; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно
- Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
загальні правила, стандарти оподаткування. У широкому сенсі під принципами податкової системи розуміється вся їх сукупність, що регулюють оподаткування. 1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Цей принцип базується на
- Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної
ціни
статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших
- Стаття 63. Загальні положення щодо обліку платників податків
статті 67 Конституції України всі особи повинні сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому не робиться поділ на суб'єктів чи несуб'єктів підприємницької діяльності. Разом з цим облік платників податків за цим Кодексом спрямований на створення умов повного охоплення осіб, які мають об'єкти оподаткування, чи здійснюють відповідні операції. Гіпотеза частини 2
- Стаття 154. Звільнення від оподаткування
статті 151 цього Кодексу. Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які: 1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації; 2) здійснюють: 2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу І; 2.2) виробництво,
- Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
- Стаття 263. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
статті. 263.5.3. Для видів корисних копалин, для яких у таблиці пункту 263.9 цієї статті затверджено абсолютні ставки плати (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні, база оподаткування тотожна об'єкту оподаткування. 263.6. Визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) Вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини
- Стаття 317. Порядок обчислення і сплати збору
статтею 46 цього Кодексу. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. 317.1. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» споживач -це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до
- § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
загальні норми, які визначають обов'язковість організаційної єдності цього виду юридичних осіб, встановлюючи для них 2 рівні органів управління товариством. Перший рівень - це вищий орган управління; другий - виконавчий. Загальні збори учасників товариства є вищим органом управ- ііння товариства незалежно від його виду. Стаття 98 ЦК визначає компетенцію загальних зборів учасників іоварисгва,
|