загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

Стаття 63. Загальні положення щодо обліку платників податків


63.1. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю
нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
63.2. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.
Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
63.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган державної податкової служби може прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з
оподаткуванням, органи державної податкової служби за
279
місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
63.4. Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
63.5. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом.
63.6. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.
Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом державної податкової служби.
63.7. Орган державної податкової служби зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
63.8. Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.
63.9. Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у порядку,
встановленому центральним органом державної податкової служби, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлених документів для взяття на облік в органах державної податкової служби або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність відповідно до закону.
63.10. Центральним органом державної податкової служби визначаються:
63.10.1. порядок обліку платників податків і зборів;
63.10.2. перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів;
63.10.3. форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.
63.11. Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
63.12. Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Платниками податків визнаються фізичні та юридичні особи, їхні відокремлені підрозділи, які мають об'єкти оподаткування (матеріальні або операції) або є податковими агентами згідно з цим Кодексом.
Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Облік платників податків здійснюється з метою усунення можливості ухилення від сплати податків, оскільки однією із засад податкового закону є невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби.
Відповідно до статті 67 Конституції України всі особи повинні сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому не робиться поділ на суб'єктів чи несуб'єктів підприємницької діяльності. Разом з цим облік платників податків за цим Кодексом спрямований на створення умов повного охоплення осіб, які мають об'єкти оподаткування, чи здійснюють відповідні операції.
Гіпотеза частини 2 пункту 63.2 Кодексу визначає, що облік зазначених осіб не залежить від того, чи виник у певний період в особи об'єкт оподаткування. Принциповим для обліку платників є потенційна можливість появи у майбутньому зазначених об'єктів та, відповідно, виникнення обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Наприклад, ПДВ, податок на землю тощо.
Основним характерним елементом здійснення обліку платників податків є облік за місцезнаходженням чи проживанням відповідних осіб; це основне місце обліку. Якщо ж у платників податку є об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, є майно та вони здійснюють дії, у зв'язку з якими у них виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів (об'єкти оподаткування), то такий платник податку повинен також стати на облік у податковому органі за місцем виникнення зазначених об'єктів.
Взяття платника податків на облік у відповідному податковому органі є обов'язком, з чого випливає обов'язок платника повідомляти про всі об'єкти оподаткування шляхом їх декларування.
Заява про взяття на облік по неосновному місцю після виникнення умов для появи об'єктів оподаткування подається платником особисто до відповідного податкового органу. Це пов'язано з тим, що створення, наприклад, невідокремленого підрозділу юридичної особи (чи поява об'єкта оподаткування) не проходить державну реєстрацію, і в такому випадку податкова служба про це може бути не повідомлена державним реєстратором.
Первинною умовою обліку платників податків-юридичних осіб є їхня державна реєстрація, яка проводиться відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». В основу Порядку обліку платників покладений принцип взаємодії податкових органів і державних реєстраторів. Державна реєстрація відокремлених підрозділів не проводиться; про них інформація включається до єдиного державного реєстру на підставі відомостей, поданих державному реєстратору.
Фізичні особи - платники податків обліковуються податковим органом у відповідному Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Названий реєстр формується на основі запровадженого Законом від 22 грудня 1994 року № 320/94 «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів». Метою створення
Державного реєстру, зокрема, є повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов'язкові платежі.
Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Фізичні особи - підприємці обліковуються у якості самозайнятих осіб (ст. 65 цього Кодексу). Окрема категорія самозайнятих осіб - це фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, тобто діяльність, пов'язану з участю фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності. До цієї діяльності відносять також діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів тощо. Особливістю незалежної професійної діяльності є те, що такі особи не можуть бути підприємцями та не мають більше одного найманця-працівника. Проте це не означає, що названі особи не можуть бути підприємцями -можуть, якщо це прямо не заборонено законом.
Наприклад, Закон України «Про нотаріат» визначає, що приватні нотаріуси не можуть бути підприємцями. Але одна фізична особа обліковується один раз або в статусі підприємця, або ж фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до п. 63.5 ст. 63 кожному платникові податків присвоюється відповідний податковий номер у порядку, визначному центральним органом державної податкової служби. Цей номер використовується для ідентифікації платника податків під час виникнення правовідносин між ним і податковим органом та зазначається у всіх документах, що видаються або надсилаються податковим органом платнику. Аналогічне правило застосовується і відносно платників податків для будь
якої звітності, яка подається до податкового органу. Однак, враховуючи релігійні переконання окремих громадян, передбачено право відмови від прийняття податкового номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків). У такому випадку платник повідомляє про це орган державної податкової служби, який повинен обліковувати його за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта. Про це робиться відмітка у паспорті особи.
Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.
Податковим номером платника податків є:
- ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (далі - ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів та нерезидентів);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті.
Реєстраційний (обліковий) номер платника податків надається органами державної податкової служби уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік; нерезидентам (постійним представництвам нерезидентів на території України) у разі взяття їх на облік; інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків; виконавцям (юридичним особам - нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги; дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав, офіційним представництвам інших держав і міжнародних організацій в Україні, у разі взяття їх на облік.
Особливості обліку окремих платників встановлюються окремими розділами цього Кодексу. Це, зокрема, стосується обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів (ст. 64) та обліку самозайнятих осіб (ст. 65).
Правдивість відомостей, поданих платниками податків, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби шляхом порівняння та зіставлення. При виявленні недостовірності платники протягом 5 календарних днів після повернення документів повинні повторно подати відповідні повернуті документи.
Безпосередній порядок обліку платників розробляється та запроваджується центральним органом державної податкової служби. Для здійснення обліку платників центральним органом державної податкової служби також визначає відповідні реєстри обліку платників. До них входять, зокрема, форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків тощо.
Відповідальністю органів державної податкової служби є те, що вони забезпечують достовірність даних, поданих платниками податків. Це стосується як загальних даних про платників, так і платників окремих податків, відомості про яких містяться у відповідних реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно із цим Кодексом.
Відповідні реєстри відомостей про платників податків використовуються з обмеженим режимом доступу до цих даних.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 63. Загальні положення щодо обліку платників податків"
  1. Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
    загальні правила, стандарти оподаткування. У широкому сенсі під принципами податкової системи розуміється вся їх сукупність, що регулюють оподаткування. 1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Цей принцип базується на
  2. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших
  3. Стаття 109. Загальні положення
    статті 120 ПК. - друга загальна ознака податкового правопорушення -протиправність дії чи бездіяльності. Протиправність означає невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Під іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, слід розуміти,
  4. Стаття 137. Порядок визнання доходів
    статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. 137.5. У разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
  5. Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
    статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта
  6. Стаття 144. Об'єкти амортизації
    статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.
  7. Стаття 152. Порядок обчислення податку
    статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. 152.2. Платник податку,
  8. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    статтею, не включаються доходи та витрати у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті. 153.1.
  9. Стаття 154. Звільнення від оподаткування
    статті 151 цього Кодексу. Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які: 1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації; 2) здійснюють: 2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу І; 2.2) виробництво,
  10. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка