| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 15. Трудові відносини |
||
|
Характерні ознаки трудового відносини, передбачені ст. 15 ТК визначають його правову природу. До них належать такі ознаки: 1) трудове відношення виникає завжди між працівником і роботодавцем, воно є двостороннім індивідуальним ставленням. Визначення сторін трудового відносини: працівника і роботодавця наведено у ст. 20 ТК (див. коментар. До неї); 2) трудове відношення носить вольовий характер, грунтується волі праці, вільний вибір сторонами один одного з метою досягти угоди та укласти трудовий договір про добровільний вступ в це відношення. Трудовий договір породжує трудове відношення, є підставою його виникнення (див. коментар. До ч. 1 ст. 16 ТК); 3) трудове відношення характеризується тим, що працівником виконується обумовлена трудова функція за плату, тобто дане відношення носить БЕЗОПЛАТНО характер. За виконувану роботу працівник, повністю відпрацював норму робочого часу, має право на виплату заробітної плати в певному розмірі, не нижче обумовленого трудовим договором та у встановлені законом терміни не рідше двох разів на місяць. Роботодавець своєчасно виплачує працівникові заробітну плату за його працю, який, як правило, вимірюється фактично витраченим робочим часом працівника; 4) поряд з оплатою праці на роботодавця покладено обов'язок забезпечити працівникові умови праці, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами, трудовим договором; 5) виконання тільки особисто працівником обумовленої з роботодавцем при укладенні трудового договору трудової функції є характерною ознакою трудового відносини. Особисте виконання означає, що працівник не має право доручити іншій особі свою роботу по зазначеної функції; 6) під трудовою функцією розуміється виконання роботи за посадою відповідно до штатного розкладу, професії і спеціальності з вказівкою кваліфікації, виконання роботи конкретного виду, доручається працівникові. Трудова функція працівника передбачена як робота, для виконання якої потрібно необхідна підготовка, яка свідчить про наявність професії, спеціальності та кваліфікації. Їх підтвердженням є відповідні документи встановленого державного зразка (атестати, свідоцтва, дипломи, інші документи про закінчення відповідного освітнього закладу, про підвищення кваліфікації, а також трудова книжка, яка підтверджує стаж роботи за фахом). Спеціальність, професія доповнюється кваліфікацією, яка підтверджує ступінь підготовленості особи до виконання робіт певної складності. У кваліфікаційних довідниках (абз. 9 ст. 143, абз. 5 ст. 144 ТК) вказуються кваліфікаційні вимоги про наявність відповідної освіти та стажу роботи за спеціальністю, що пред'являються для виконання роботи за відповідною посадою. Так, в дипломах про закінчення вищих професійних навчальних закладів вказуються привласнюються випускнику вузу спеціальність і кваліфікація. При цьому якщо спеціальність свідчить про підготовленість особи до виконання трудових функцій в певному виді трудової діяльності, то кваліфікація означає рівень підготовленості, ступінь придатності до якого-небудь виду праці. У трудову книжку включаються дані про спеціальності та стажі роботи до відповідних документів, а також вносяться записи про роботу, що підтверджують стаж роботи за фахом; 7) ознакою, що характеризує трудові відносини, є підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, затвердженим роботодавцем у встановленому законом порядку (див. ст. 189, 190 ТК і коммент. до них). 2. Поняття трудового відносини, наведене в коментованому статті, цілком відповідає Рекомендації МОП про трудових правовідносинах (2006 р.), в якій державам-членам рекомендується передбачити можливість визначення конкретних ознак трудового правовідносини у своїх законодавчих і нормативних правових актах або іншими засобами. У даній Рекомендації МОП визначається, що реалізувати трудові права, маючи різні форми їх захисту, можуть наймані працівники, які виконують роботу при вступі до трудові правовідносини з роботодавцем, тобто це залежить від існування трудового правовідносини. Звертається увага на труднощі, які слід враховувати при встановленні того, чи виникає трудові правовідносини в ситуаціях, коли відповідні права та зобов'язання зацікавлених сторін не цілком ясні, коли робляться спроби замаскувати трудові правовідносини або коли в правовій системі або ж при її тлумаченні та застосуванні є неточності чи обмеження. Ця рекомендація МОП охоплює питання щодо захисту працівників в умовах індивідуального трудового правовідносини (ч. 1), рекомендуючи державам - членам МОП розробляти національну політику, що передбачає відповідні заходи. При цьому національна політика повинна розроблятися і здійснюватися відповідно до національного законодавства та практики в умовах проведення консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників. До зазначених заходів, зокрема, віднесено гарантування норм, застосовуваних до всіх форм договорів, які передбачають наявність кількох сторін, з тим щоб для найманих працівників забезпечувався захист, на яку вони мають право, забезпечення дотримання та ефективного застосування законодавства і нормативних правових актів про індивідуальне трудових правовідносинах та ін Можна виділити і розробку рекомендацій на адресу зацікавлених сторін, зокрема роботодавців і працівників, з питання про фактичне встановлення існування індивідуального трудового правовідносини, а також щодо проведення відмінностей між найманими і самостійно зайнятими працівниками. В останньому випадку мова йде про розмежування трудового відносини від суміжних цивільно-правових відносин у галузі трудової діяльності. 3. Трудове ставлення, як було розглянуто в п. 1 коментаря до даної статті, відрізняється ознаками, які характеризують саме трудове ставлення (правовідносини), визначають його правову природу. Крім того, зазначені ознаки дозволяють відмежувати трудове відношення від суміжних цивільно-правових відносин, що виникають з договорів особистого підряду, доручення, возмездного надання послуг та інших цивільно-правових договорів у галузі трудової діяльності, що має важливе практичне значення. 4. Ці ознаки можуть грати свою роль і у випадках, якщо між сторонами укладено цивільно-правовий договір, але в процесі судового розгляду встановлено, в тому числі на підставі зазначених ознак, що цивільно-правовим договором фактично регулюється трудове відношення між працівником і роботодавцем. ТК передбачено, що до таких відносин застосовуються положення трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права (див. ч. 4 ст. 11). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 15. Трудові відносини " |
||
|
||