Головна
Головна → Теорія та історія держави і права → Історія права → 
« Попередня Наступна »
О. А. Жидков, Н. А. Крашеніннікова, В. А. Савельєв. Історія держави і права зарубіжних країн. Частина 2, 1996 - перейти до змісту підручника

Встановлення фашистської диктатури.
З першої світової війни Італія вийшла економічно виснаженій і обтяженої зовнішніми боргами. Економічна криза перепліталася з кризою політичною. У цих умовах посилюються революційні настрої серед трудящих мас. У 1920 р. на Півночі країни італійські робітники захоплюють окремі промислові підприємства, організовуючи на них виробництво під керівництвом своїх комітетів. Наймити і найбідніші селяни на Півдні починають захоплювати необроблені поміщицькі землі. Уряд, не сподіваючись на підтримку армії, не наважується застосувати до них збройну силу.
Падає вплив старих буржуазних партій: лібералів - партії великої буржуазії, "пополяри" - католицької партії, попередниці християнсько-демократичної партії, національної партії аграріїв. Соціалістична партія розколюється на фракції. У 1921 р. з неї вийшло ліве крило, що утворило комуністичну партію. Але її вплив на трудящі маси було ще незначним, і уряду вдалося скоро знизити напруження боротьби шляхом часткових поступок робочим, які повернули захоплені підприємства. Селянам також довелося повернути землі поміщиків.
В умовах соціальної кризи активізується фашистський рух. Ще в 1915 р. колишній член соціалістичної партії Беніто Муссоліні заснував перші фашистські організації - "фашіі революційної дії", які виступали за участь Італії у війні. У 1919 р. під гаслом боротьби за "отримання міжнародних плодів перемоги" у першій світовій війні він організував "Італійський союз учасників війни" - "фашіі комбатантів", що став основою фашистської партії. Спочатку партія налічувала всього близько 10 тис. членів і користувалася вкрай незначним впливом у масах. Для залучення народних мас на свій бік фашизм широко використовував соціальну демагогію. У програмі, проголошеної в 1919 р., містилися вимоги економічних реформ: встановлення 8-годинного робочого дня, гарантованого мінімуму заробітної плати, введення робітничого контролю на виробництві, конфіскація "непродуктивного капіталу". Висувалися гасла боротьби проти "експлуататорів нації" і вимоги передачі "землі тим, хто її обробляє". У політичній області програма виступала за скликання Установчих зборів, скасування монархії і сенату, встановлення твердої влади, національної єдності та класового миру. У зовнішній політиці все зводилося в кінцевому рахунку до боротьби за "Велику Італію", тобто за захоплення нових територій і колоній.
Спираючись на фінансову підтримку магнатів капіталу і захист уряду, фашистська партія зміцнює свої ряди. Натхненниками фашизму стають утворилися до цього часу "Конфіндустрія" - асоціація промисловців і "Конфагрікультура" - асоціація аграріїв. Побоюючись повторення подій 1920 р. і не сподіваючись на втратили авторитет традиційні буржуазні партії вони все наполегливіше ставлять питання про створення "сильної влади". У відповідь на це Муссоліні в жовтнi 1922 р. організував "похід на Рим" кількох тисяч озброєних фашистів, який правлячі кола Італії оголосили проявом "волі народу". Вимоги Муссоліні про передачу влади "представникам нації, здатним навести порядок" було офіційно підтримано "Конфіндустрія", що послала королю відповідну телеграму. Вища офіцерство армії також вимагало передачі влади фашистам. 30 жовтня 1922 король призначив Муссоліні главою уряду.
Уряд Муссоліні в перший час не було однорідним, поряд з фашистами в ньому були представлені і ліберали, і пополяри. У парламенті зберігалася опозиція.
Щоб зміцнити своє становище, фашисти провели в 1923 р. виборчий закон, за яким Італія оголошувалася єдиним виборчим округом, у якому голосування проводилося за партійними списками, і партія, список якої збирав відносна більшість (але не менше 1/4 всіх поданих голосів), отримувала 2/3 місць у парламенті. Решта місця розподілялися пропорційно між іншими партіями. Проведені в обстановці наростаючого фашистського терору парламентські вибори 1924 дозволили фашистської партії одержати абсолютну більшість місць у парламенті, хоча за неї було подано лише трохи більше 1/3 голосів виборців.
Починається процес ліквідації існуючого режиму. Виключні закони 1926-1927 рр.. про "захист держави" заборонили існування всіх політичних партій, крім фашистської. Їх депутати були виключені з парламенту, активні антифашисти кинуті у в'язниці. Розпускаються ворожі фашизму організації, закриваються всі опозиційні газети. Скасовується виборність муніципальних органів. Відновлюється смертна кара за політичні злочини, встановлюються позасудові репресії (адміністративна висилка на острови), створюються надзвичайні трибунали, за вироком яких за спробу відновити заборонені партії чи пропаганду на їх користь загрожувало тюремне ув'язнення терміном від 5 до 10 років.
Все це призводить до встановлення терористичної фашистської диктатури і початку багаторічної боротьби проти неї демократичних сил країни.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Встановлення фашистської диктатури. "
  1. Крах фашистського режиму. Освіта республіки і Конституція 1947
    фашистської партії відмежуватися від нього шляхом усунення від влади Муссоліні. Велика фашистська рада незабаром після висадки в липні 1943 р. англо-американських військ у Сицилії прийняв резолюцію про відставку Муссоліні. 25 липня 1943 король доручив формування уряду маршалу Бадольо, а Муссоліні був заарештований. Але ці напівзаходи не могли врятувати положення. Під тиском демократичного руху
  2. Народний фронт.
    Фашистського толку ("Вогненні хрести", "Аксьон франсез" та ін.) У лютому 1934 був зроблений фашистський путч, який провалився завдяки солідарності демократичних сил країни, що організували масові антифашистські виступи. Скориставшись обстановкою, уряду правих сил, які змінювали один одного при владі, видали ряд надзвичайних декретів, що ущемляли демократичні свободи.
  3. Контрольні запитання до розділу 5
    фашистського політичного режиму. 9. Основні теорії
  4. РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ДЕРЖАВНЕ ПРИСТРІЙ КЛАСИЧНОГО рабовласницькедержава
    диктатури.
  5. § 3. Недемократичні політичні режими
    встановлення режиму військової диктатури в Японії перед початком Другої світової війни. Дуже поширений такий метод заміни демократичного режиму авторитарним, як путч (військовий переворот), який по видимості носить раптовий характер, але насправді являє собою лише зовнішнє вираження тривалої підготовчої діяльності. Як правило, авторитарний режим встановлюється в
  6. Державний лад фашистської Італії.
    Встановленні терористичного режиму. Формально італійська Конституція не була скасована, але фактично вона не діяла. Закон "Про обов'язки та прерогативи глави уряду" 1925 передав всю повноту виконавчої влади в руки глави уряду, який призначався і відгукувався королем і був відповідальним тільки перед ним. Оскільки король до цього часу перетворився на маріонетку
  7. 23 РИМСКОЕ судоустрою і судочинства
    встановлення диктатури. Диктатор міг виносити будь-які рішення, причому дані рішення не підлягали оскарженню. Наприкінці I в. до н. е.. в Стародавньому Римі існувала військова диктатура, при якій змінилися правомочності деяких органів і посадових осіб. Так, при Сулле роль Народних зборів була значно знижена, а Сенат придбав ряд повноважень у галузі судочинства. Судовий
  8. Італія в перші десятиліття XX в. до встановлення фашистської диктатури.
    У Новий час Італія в силу ряду історичних причин вступає відсталою, політично роздробленою країною. Лише в XIX в. під впливом революцій в інших країнах Європи в Італії створилися передумови для об'єднання країни і переходу її на капіталістичний шлях розвитку; державне об'єднання йшло важким шляхом національно-визвольних воєн і повстань проти французького та австрійського
  9. 34. РИМСКОЕ СУДОУСТРІЙ
    встановлення диктатури вся повнота влади (у тому числі і судової) належала диктатору, який мав право виносити будь-які рішення, які не підлягають оскарженню. У провінції магістратам належала вся повнота влади, в тому числі і судової. У період республіки народні збори приймали судові рішення, щодо яких Сенат не мав права їх зміни, сам же Сенат судовим органом
  10. Механізм фашистської диктатури.
    Фашистську державу і НСРПГ займалися в основному до 1935 р. З цього часу почалася тотальна підготовка до війни, а потім і сама війна. Зміна гітлерівських "етапів" знайшла безпосереднє відображення в законодавстві та в механізмі фашистської диктатури. 24 березня 1933 рейхстаг приймає Закон "Про захист народу і держави", на підставі якого
© 2014-2022  yport.inf.ua