| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
15.4.1. Види міжнародних податкових угод |
||
|
Загальні принципи оподаткування встановлені в даний час в таких актах, як Європейська Соціальна Хартія (1961 р.), Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.), договори про створення Європейського Союзу, Генеральна угода з торгівлі послугами (1994р.) та ін Крім того, в даний час в світі укладено більше 400 міжнародних податкових угод. Всі існуючі міжнародні угоди, що регулюють питання оподаткування, можна розділити на дві групи: - власне податкові угоди; - міжнародні договори , в яких поряд з іншими вирішуються податкові питання. У першу групу входять наступні види угод. Обмежені податкові угоди. Основним критерієм для віднесення податкових угод до обмеженим є поширення їх на конкретний вид податку, конкретний вид платника і т.п. До них належать, зокрема, угоди про усунення подвійного оподаткування в галузі перевезень (наприклад. Угода між Урядом СРСР та Австрійським Федеральним Урядом про повітряне сполучення, 1968 р., Угода між Урядом Союзу РСР і Урядом Грецької Республіки про звільнення від подвійного оподаткування на доходи від морських і повітряних перевезень, 1976 р.), про усунення подвійного оподаткування платежів з авторських прав (Багатостороння Конвенція про уникнення подвійного оподаткування виплат авторської винагороди, 1979 р.) та ін Загальні податкові угоди. До них відносяться, перш за все, міжнародні договори рекомендаційного характеру, зокрема, Типова конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку про оподаткування доходів і капіталу 1977 року в редакції 1992 року. У цій Конвенції дана модель міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Вона є основою більшості діючих податкових угод. В даний час відзначається тенденція витіснення обмежених податкових угод загальними угодами, які охоплюють зазвичай всі питання, що відносяться до взаємодії договірних держав у сфері оподаткування; часто такі угоди доповнюються окремими угодами про адміністративну взаємодопомогу з податкових питань. Але ці питання можуть бути включені і в тексти загальних податкових угод. Основну частину загальних податкових угод складають двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна. У Російській Федерації в даний час є більше 50 чинних двосторонніх податкових угод. Угоди про надання адміністративної допомоги з податкових питань. Приклад - Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом Королівства Швеція про взаємну допомогу в галузі боротьби з порушеннями податкового законодавства (1997р.). Ці угоди регулюють питання взаємодії компетентних органів договірних держав (з боку Російської Федерації - Федеральна служба податкової поліції) з надання взаємної допомоги у боротьбі з податковими порушеннями шляхом передачі інформації, надання документів, проведення розслідувань та обміну досвідом. Виняток становлять випадки, коли запитувана допомога може зашкодити суверенітету, громадському порядку, безпеці чи іншим суттєвим інтересам держави, а також спричинити порушення законодавства запитуваної держави. До групи міжнародних договорів, в яких податкові питання «представлені» поряд з іншими, відносяться наступні. Угоди про основи взаємовідносин між двома державами. У таких угодах зазвичай присутній Положення про податкову недискримінації, тобто про надання фізичним та юридичним особам іншого боку такого ж податкового режиму, як і громадянам та юридичним особам своєї держави. При цьому кожна сторона зберігає за собою право надання своїм громадянам і компаніям податкових пільг без обов'язкового їх поширення на громадян і компанії інших країн. Договори про дипломатичні і консульські зносини між державами. У таких договорах встановлюється звільнення дипломатичних і консульських працівників, а також самих представництв держав від усіх податків, зборів і мит приймаючої сторони (податковий імунітет). До таких договорів в першу чергу відносяться Віденська Конвенція про дипломатичні зносини (1961 р.) і Віденська Конвенція про консульські зносини (1963 р.), а також численні двосторонні угоди. Торгівельні договори. Передбачають застосування режиму найбільшого сприяння щодо товарів і послуг, що ввозяться з країни-партнера (наприклад. Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом Ісламської Республіки Пакистан про торговельно-економічне співробітництво (1999 р.). Специфічні міжнародні угоди. Визначають принципи взаємовідносин міжнародних організацій з країнами місцезнаходження цих організацій (наприклад, Угода між Урядом Російської Федерації та Міжнародним валютним фондом про постійне представництво МВФ в Російській Федерації (1997 р.). У подібні угоди поряд з правилами розміщення та функціонування організацій на території приймаючої країни включаються і питання про податкові пільги для цих організацій та їх співробітників, а також представництв держав при цих організаціях. Найбільший науковий і практичний інтерес у галузі співвідношення національного податкового законодавства та міжнародних угод з податкових питань представляють три аспекти: - порядок інкорпорації міжнародних податкових угод в національну правову систему; - співвідношення за юридичною силою національного податкового законодавства і міжнародних податкових угод; - співвідношення національного податкового законодавства і міжнародних податкових угод з податкового тягаря (схема VI-4). Схема VI-4 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 15.4.1. Види міжнародних податкових угод " |
||
|
||