Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

36.1. Зміст і основні напрями державної політики у сфері культури і мистецтва

Політика незалежної Української держави, її Конституція забезпечують умови - правові, фінансово-господарські, адміністративно-управлінські - для збереження і всебічного розвитку української культури як важливого чинника розвитку повноцінного, демократичного суспільства, основи для формування цілісної культурно-національної ідентичності, успішного розвитку України, її народу як повноправного члена світового співтовариства, співтворця світової культури.
У складних умовах суспільно-господарського кризи і широкомасштабних політичних та економічних реформ завдання полягає в тому, щоб забезпечити збереження та подальший розвиток культурної інфраструктури українського суспільства, його творчого потенціалу, утворення єдиної національної культурної системи за допомогою збереження духовних досягнень українського народу, його кращих традиційних цінностей.
Досягнення цих цілей можливе за умови створення ефективних механізмів підтримки культурно-мистецької сфери незалежно від форм власності, підпорядкування та правового статусу закладів культури і мистецтва, творчих колективів, об'єднань.

Важливе значення для формування державної політики у сфері культури мало Послання Президента України Верховній Раді 2001 року. У цьому Посланні, зокрема, підкреслюється, що історична хода нашого суспільства, утвердження ідеалів свободи і самореалізації об'єктивно вимагають розвитку української культури, збагачення її досягненнями інших культур.
Цей процес повинен будуватися на засадах створення єдиного загальнонаціонального культурного простору, забезпечення гарантій свободи творчості і доступу до культурних надбань, підтримки національної культурної спадщини, забезпечення функціонування української мови в усіх сферах культурного життя, створення та утримання культурної інфраструктури, сприяння діяльності творчих спілок, організацій, об'єднань та окремих художників.
Основними принципами культурної політики в Україні є:
- визнання культури як одного з головних чинників самобутності української нації та національних меншин, які проживають на території України;
- утвердження гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті, орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності, визнання їх пріоритетності над політичними і класовими інтересами;
- збереження та примноження культурних надбань;
- розвиток культурних зв'язків з українцями, які проживають за кордоном, як основи збереження цілісності української культури;
- гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та інших громадських об'єднань;
- рівність прав і можливостей громадян незалежно від соціального стану та національної приналежності у створенні, використанні та поширенні культурних цінностей;
- доступність культурних цінностей, усіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина;
- забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян;
- заохочення благодійної діяльності у сфері культури підприємств, організацій, громадських об'єднань, релігійних організацій, окремих громадян;
- всебічне міжнародне культурне співробітництво;
- визнання пріоритету міжнародно- правових актів у сфері культури;

- об'єднання державних і громадських почав в забезпеченні розвитку культури (ст. 2 Основ законодавства України про культуру).
Пріоритетні напрямки розвитку культури визначаються цільовими державними програмами, які затверджуються Верховною Радою України1.
Держава у пріоритетному порядку створює умови для:
- розвитку культури української нації та культур національних меншин;
- збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища;
- естетичного виховання дітей та юнацтва;
- проведення фундаментальних досліджень в галузі теорії та історії культури України;
- розширення культурної інфраструктури села;
- матеріального і фінансового забезпечення закладів, підприємств, організацій та установ культури.
Основні цілі, завдання та напрями культурної політики України визначені в Концепції державної культурної політики України (затвердженої Постановою Колегії Міністерства культури України № 10/3 від 27 жовтня 1994 р.), Концепції розвитку культур національних меншин України (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 р.), Концептуальних напрямах діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури (схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 675).
В «Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 року» 2, зокрема, зазначається, що останнім часом в галузі культури наростають негативні тенденції, зумовлені, насамперед, подальшим скороченням обсягів фінансування з державного та місцевих бюджетів, недостатнім нормативно-правовим регулюванням функціонування галузі.
З метою подолання цих тенденцій Уряду запропоновано зосередити зусилля на:
- здійсненні заходів щодо відродження, збереження та розвитку мережі закладів соціально-культурного призначення для забезпечення населення відповідними послугами з місцем проживання на рівні, не нижче мінімальних соціальних потреб, особливо у сільській місцевості;
1 Державна Програма розвитку української культури на 1999-2005 роки: Проект / / Культура і життя. - 1998. - 21 жовт.
2 Основні напрями соціальної політики на Период до 2004 року: Схвалено Указом Президента України от 24 травня 2000 року № 717/2000 / / Офіційний вісник України. - 2000. - № 21. - Ст. 858.

- Забезпеченні гарантії свободи творчості, доступу громадян, і особливо молоді, до культурних надбань;
- сприянні розвитку культур і традицій усіх етносів України;
- вихованні дбайливого ставлення до національної культурної спадщини як основи національної культури.
Пріоритетними напрямками в галузі культури мають бути:
- збереження в регіонах мережі об'єктів культури, зокрема бібліотек, клубних закладів, шкіл естетичного виховання та т. п, підвищення рівня забезпечення культурно-освітніх установ технічними засобами та обладнанням;
- здійснення структурної перебудови галузі кінематографії з урахуванням умов ринкової економіки, сприяння становленню недержавної ринкової інфраструктури української кінематографії, створення сучасної кіноіндустрії;
- посилення державної підтримки національних творчих спілок, удосконалення взаємодії з ними органів виконавчої влади;
- впровадження новітніх технологій реставрації та консервації бібліотечних і музейних фондів, переклад друкованих творів на електронні носії інформації, створення єдиної інформаційної системи бібліотечних фондів;
- зміцнення матеріально-технічної бази музеїв, заповідників, бібліотек, архівів і забезпечення виконання комплексних програм збереження пам'яток історії та культури.
Важливе місце серед напрямів державної політики в галузі культури і мистецтва мають взаємовідносини в цій сфері творчих спілок і держави.
Правові, соціальні, економічні та організаційні основи діяльності творчих спілок у галузі культури і мистецтва встановлює Закон України від 7 жовтня 1997 * Про професійних творчих працівників та творчі спілки »1.
Творчий союз діє на принципах добровільного об'єднання її членів, які відносяться до одного професійним спрямуванням культури і мистецтва, самоврядування, взаємодопомоги і співробітництва, невтручання у творчий процес, вільного вибору форм і методів творчої діяльності, визнання авторських прав. У кожному професійному напрямку може бути створено одне або більше добровільних творчих об'єднань.
1 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 52. - Ст. 312.

Творчі спілки незалежні у своїй статутній діяльності від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій, інших громадських організацій.
Основними напрямками діяльності творчої спілки є:
- творча діяльність у галузі культури і мистецтва;
- розвиток національної культури і мистецтва, розробка і втілення в життя культурно-мистецьких заходів, організація творчих конкурсів, виставок, авторських вечорів, прем'єр, фестивалів тощо;
- створення умов для творчої роботи, підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховання творчої молоді, оволодіння нею досягненнями національної та загальнолюдської культури;
- пошук талантів серед молоді та сприяння її творчому розвитку;
- видання газет, журналів, книг та іншої друкованої продукції, створення кіно-та відеофільмів, аудіовізуальної продукції з метою популяризації досягнень української та світової культури і мистецтва, творчості членів спілок;
- турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів творчої спілки;
- сприяння відродженню, розвитку та популяризації народної творчості, творчому використанню народних традицій у розвитку культури і мистецтва, збереженню та збагаченню історико-культурної спадщини та довкілля, проведенню масових культурно-освітніх заходів, а також утвердженню демократичних, загальнолюдських цінностей;
- постійна співпраця з педагогічними та науково-педагогічними колективами навчальних закладів;
- надання допомоги педагогічним колективам у навчально-виховній роботі для патріотичного, культурного та інтелектуального розвитку дітей та молоді, морально-етичного та естетичного виховання;
- сприяння обміну культурними цінностями, співробітництву між діячами культури і мистецтва різних країн, національними і міжнародними організаціями культури та мистецтва;
- виховання поваги до історико-культурних цінностей, традицій українського та інших народів.
Вищевказані основні напрямки діяльності творчої спілки враховуються при вирішенні питання про присвоєння громадської організації як суб'єкту творчої діяльності статусу творчої спілки.

Держава забезпечує підтримку і захист законних прав та інтересів творчих спілок, гарантує однакові умови для виконання ними статутних завдань і цілей.
З метою підтримки творчих спілок в реалізації їх статутних завдань держава:
- сприяє розвитку творчих спілок, їх діяльності щодо творення національної культури та мистецтва, проведенню культурно-мистецьких заходів;
- надає творчим спілкам дотації та розміщує державні замовлення;
- надає необхідну інформацію для забезпечення діяльності творчих спілок;
- гарантує професійний та соціальний захист членів творчих спілок, охорону їх авторських прав;
- приваблює творчі спілки до підготовки законопроектів, розробці загальнодержавних програм національно-культурного розвитку, інших соціально важливих культурологічних та соціально-політичних заходів.
У галузі культури і мистецтв успішно працюють такі творчі спілки, як, наприклад, Національна спілка композиторів України, Національна спілка художників України, Національна спілка письменників України, Національна всеукраїнська музична спілка, Національна спілка кінематографістів України та ін .
З метою сприяння розвитку національних творчих спілок України та удосконаленню їх діяльності щодо створення національної культури і мистецтва, посилення державної підтримки професійних творчих працівників України Президент України 24 липня 2000 видав Указ «Про державну підтримку національних творчих спілок України »1.
На виконання Указу Президента України від 9 грудня 1995 р. № 1138 «Про заходи по відтворенню видатних пам'яток історії та культури» Кабінет Міністрів України Постановою від 23 квітня 1999 р. затвердив Програму відтворення видатних пам'яток історії та культури України2.
Основу Програми складають результати історико-архівних, натурних та інших наукових досліджень спеціалізованих науково-дослідних і проектних інститутів, апробовані наукові методи відтворення втрачених пам'яток.
В Україні під охороною держави перебувають понад 150 тис. нерухомих пам'яток історії та культури, у тому числі близько 15 тис. пам'яток містобудування та архітектури.
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № ЗО. - Ст. 1255.
2 Там же. - 1999. - № 17. - Ст. 741.
Пам'ятки історії та культури, які дійшли до нашого часу, вимагають здійснення комплексних заходів щодо їх збереження.
  Бібліотечні фонди є важливим культурним, науковим, освітнім та інформаційним надбанням країни, спрямованим на задоволення читацького попиту, реалізацію прав громадян на доступ до інформації.
  Проте сьогодні гостро стоїть проблема оновлення бібліотечних фондів бібліотек, оскільки понад 80 відсотків у них - видання 60-80 років XX сторіччя, які не користуються попитом читачів. Кабінет Міністрів України Постановою від 1 липня 2002 р. № 900 затвердив Програму поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 р.1
  Ця Програма визначає стратегію вирішення проблеми поповнення бібліотечних фондів.
  Метою Програми є оновлення бібліотечних фондів, реалізація прав громадян на доступ до інформації, знань, залучення до культурних цінностей.
  Основним завданням Програми є забезпечення бібліотек мінімумом наукових, соціально значущих періодичних видань, вибірковим, ретельно сформованим репертуаром як вітчизняної, так і зарубіжної друкованої продукції згідно їх статусу, складу користувачів.
  Виконання Програми дасть можливість підвищити ефективність використання фондів бібліотек, надасть сприяння зростанню їх наукового, освітнього та інформаційного потенціалу.
  Передбачені Програмою дослідження визначають структуру і повноту надходження до бібліотеки обов'язкових примірників документів, задоволення читацького попиту на вітчизняну друковану продукцію, періодичні видання. Результати матеріалів досліджень будуть покладені в основу подальшої розробки стратегії управління бібліотечними фондами.
  З метою підтримки плідної художньої діяльності театральних, музичних, хореографічних колективів України, приведення в порядок присвоєння кращим з них статусу академічного Указом Президента України від 20 серпня 2001 затверджено Положення про присвоєння статусу академічного творчим колективам України2.
  Це Положення визначає умови та порядок присвоєння театральним, музичним, хореографічним колективам України (далі - творчі колективи) статусу академічного.
  ___
  1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 27. - Ст. 1272.
  2 Там же. - 2001. - № 34. - Ст. 1583.

  Статус академічного може бути присвоєний за видатні досягнення в розвитку вітчизняної культури високохудожнім творчим колективам, які:
  - Характерезуются видатними результатами творчої діяльності, збагачують сучасне мистецтво України талановитими театральними, музичними, хореографічними творами;
  - Стверджують своїми спектаклями, програмами, концертами ідеї гуманізму, державності, загальнолюдські духовні цінності;
  - Розвивають і примножують кращі традиції національного мистецтва;
  - Активно сприяють входженню вітчизняної культури у світовий гуманітарний простір;
  - Мають у репертуарі масштабні, соціально значущі та художньо досконалі сценічні твори, концертні програми, які тривалий час виконуються на театральних сценах, у концертних залах, супроводжуються постійним глядацьким успіхом, широким суспільним резонансом і представляють виняткову цінність для розвитку театрального, музичного, хореографічного мистецтва;
  - Постійно збагачують репертуар творами вітчизняної і світової класики, працюють над створенням оригінального сучасного репертуару;
  - Мають високопрофесійний творчий склад з яскравими індивідуальностями, визнану школу постановочного та виконавського мистецтва з усталеними художніми традиціями;
  - Стимулюють експериментальний творчий пошук, надають можливість молодим режисерам, диригентам, балетмейстерам, хормейстер, сценографам здійснювати самостійні постановки.
  Висуванню творчого колективу до присвоєння статусу академічного може передувати його стабільна й ефективна діяльність за основними творчим і виробничими показниками протягом не менше п'яти останніх років.
  Статус академічного присвоюється творчим колективам рішенням Міністерства культури і мистецтв України.
  Клопотання про присвоєння творчому колективу статусу академічного подають Міністерству культури і мистецтв України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація.
  До Міністерства культури і мистецтв України подаються такі документи:

  - Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації;
  - Творча характеристика колективу, яка відображає його внесок у розвиток культури і мистецтва в Україні, містить аналіз репертуарної політики, підтверджує соціально-культурну вагомість його творчості, виконання за останні п'ять років діяльності творчих і виробничих показників.
  Творчий колектив може бути позбавлений статусу академічного в разі, якщо він втрачає показники діяльності, передбачені в пункті 2 Положення про присвоєння статусу академічного творчим колективам України.
  Питання щодо позбавлення творчого колективу статусу академічного піднімається Міністерством культури і мистецтв України.
  19 лютого 2002 Президент України видав Указ «Про оголошення 2003 року Роком культури в Україні» 1.
  З метою посилення державної підтримки культури в Україні, підвищення її ролі у розвитку демократичного громадянського суспільства та підтримуючи ініціативу виборчого блоку політичних партій «За єдину Україну», Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям рекомендовано розробити і затвердити державну та регіональні програми розвитку культури на 2003-2004 рр.., передбачивши, зокрема, заходи щодо: збереження та розвитку існуючої мережі закладів культури, забезпечення їх сучасною матеріально-технічною базою; сприяння діяльності національних творчих спілок України, в тому числі їх місцевих творчих осередків; поліпшенню умов творчої діяльності та побуту майстрів мистецтв, працівників культури, підвищення рівня оплати їх роботи; забезпеченню подальшого розвитку культур національних меншин України; збереженню і розвитку осередків традиційних народних художніх промислів; поліпшення охорони об'єктів культурної спадщини, музеїв, заповідників, бібліотек , архівів; визначення об'єктів архітектури та містобудування для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та об'єктів культурної спадщини, які можуть бути включені до Списку всесвітньої спадщини.
  Також Кабінету Міністрів України рекомендовано: вирішити питання щодо збільшення розмірів щорічних грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії для
  1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 8. - Ст. 334.

  створення і реалізації творчих проектів; внести в установленому порядку пропозиції щодо заснування щорічного гранта Президента України молодим письменникам.
  Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям запропоновано вирішити в установленому порядку питання щодо: установи регіональних стипендій відомим діячам культури та регіональних грантів обдарованій молоді в галузі літератури, театрального, музичного, образотворчого мистецтва, хореографії, кінематографії, народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів; виділення коштів на будівництво житла для відомих художників, творчої молоді, працівників культури, насамперед у сільській місцевості; проведення в 2003 році огляду матеріально-технічного стану закладів культури у сільській місцевості та здійснення заходів щодо його поліпшення.
  Державний комітет телебачення і радіомовлення України має забезпечити широке висвітлення заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням Року культури в Україні. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "36.1. Зміст і основні напрями державної політики у сфері культури і мистецтва"
  1. § 2. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності
      вмістом ряд.етапов, які проходить наукова або технічна ідея, минаючи «інтелектуальні» і «матеріальні» стадії інноваційного циклу. Очевидно, що форми, в які трансформується інноваційна ідея в рамках кожної з стадій інноваційного циклу, можуть бути виявлені шляхом фіксації кінцевого продукту на «виході» тієї або іншої стадії. Але це лише один з можливих варіантів вирішення
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      зміст, вказавши, що "відсутність прямої вказівки в законі на спосіб захисту ділової репутації юридичних осіб не позбавляє їх права пред'являти вимоги про компенсацію збитків, в тому числі нематеріальних, заподіяних применшенням ділової репутації, або нематеріальної шкоди, що має свій власний зміст (відмінне від змісту моральної шкоди, завданої громадянинові), яке випливає з
  3. § 5. Основні внутрішні та зовнішні функції Російської держави
      зміст становить різнобічна державна підтримка розвитку культури - літератури, мистецтва, театру, кіно, музики, засобів масової інформації, науки, освіти та ін, хоча і здійснювана в явно недостатньому обсязі (див. схему 8). Схема 8 --- --- | ОСНОВНІ ВНУТРІШНІ ФУНКЦІЇ | |
  4. § 4. Право як міра свободи і відповідальності особистості
      змістом. Але є й об'єктивні підстави свободи, серед яких на першому місці стоїть необхідність. Як і чим можна "виміряти" свободу, її рівень, рамки, межі? У чому полягають критерії та способи вираження цієї цінності? Чи можна її якимось чином дозувати, закріплювати, "розподіляти в особисте користування"? Такий інструментарій є - це право, закони, юридичні норми, а
  5. Глава XX. ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ
      зміст. Прикладом могли служити висловлювання А.А. Собчака, який вважав, що ризик - "це завжди небезпека виникнення несприятливих наслідків (майнового або особистого характеру), щодо яких невідомо, настануть вони чи ні". --- Собчак А.А. Про деякі спірні питання загальної правової відповідальності / / Правознавство. 1968. N 1. С. 55.
  6. Коментар до п. 1
      основних завдань у сфері патріотичного виховання. Вона має державний статус, і для її реалізації потрібне об'єднання зусиль федеральних органів виконавчої влади та органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації. Комплекс програмних заходів передбачає охоплення патріотичним вихованням всіх категорій громадян Російської Федерації. Однак пріоритетним
  7. § 3. Позитивізм у філософії, науці, соціології
      основних напрямках: біологічному, або антропологічному, психологічному та соціологічному. Виникнення кожного з цих трьох напрямків пов'язують зазвичай (більш-менш справедливо) відповідно з іменами Ч. Ломброзо, Г. Тарда і А. Кетле. І хоча позитивізм в «чистому вигляді» давно змінили плюралістичні концепції, неомарксизм, «критична кримінологія», постмодернізм, проте з моменту
  8. § 1. Соціологічні дослідження окремих проявів девіантної поведінки
      змісту публічних будинків за «підношення» *. * Обозненко П. Є. піднаглядних проституція Санкт-Петербурга за даними лікарсько-поліцейського комітету. Дис. СПб., 1896. За даними П. Є. Обозненко, більшість пітерських піднаглядних повій селянського походження. П. Є. Обозненко поділяв поширену думку про те, що «головна, основна причина, що штовхає жінок і дівчат на шлях
  9. Використана література
      основним наркотичним засобам, що використовуються в незаконному обігу. Виборг, 1995. (Ч. III: 154). 472. Ушакова В. К. Гінекоцентрізм проти андроцентризм / / Соціологічні дослідження. 1985. № 1. (Ч. II: 255). 473. Уеда К. Злочинність і кримінологія в сучасній Японії. М., 1989. (Ч. IV.: 54). 474. Федоровський А. Н. Сучасна проституція: Досвід соціально-гігієнічного дослідження / /
  10. 2.5. Джерела адміністративного права
      змісту вимогам Конституції України і законів, по-друге, вже зазначалося, що судові органи мають право визнавати недійсними нормативні акти, в тому числі і містять норми адміністративного права. Вищевикладене ще раз свідчить про особливу роль законів України в системі джерел адміністративного права. Аналіз змісту джерел адміністративного права дозволяє зробити
© 2014-2022  yport.inf.ua