| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
40.1. Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи управління національною безпекою |
||
|
Під національною безпекою розуміється стан країни, завдяки якому система державно-правових і громадських гарантій забезпечує реалізацію суверенітету, конституційного порядку і територіальної цілісності держави, всебічний розвиток і захист інтересів всього населення країни від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. Національна безпека є складним багатоаспектним поняттям і включає такі види безпеки: політичну, економічну, військову, державну, інформаційну, науково-технологічну, економічну, епідемічну, фінансову, пожежну, продовольчу, безпеку культурного розвитку нації. До об'єктів національної безпеки відносяться національні інтереси, національні цінності, структурні елементи системи національної безпеки, їх властивості і відносини, які захищаються від загроз. Виходячи з цього, виділяються три рівня основних об'єктів безпеки: - громадянина (людини) - його права і свободи; - суспільства - його духовні та матеріальні цінності; - держави - її суверенітет, конституційний порядок, територіальну цілісність і недоторканність кордонів. До суб'єктів національної безпеки треба віднести носіїв властивостей, що забезпечують захист об'єктів безпеки. Основним суб'єктом національної безпеки є держава, яка, згідно з Конституцією України (ст. 3, 27, 28, 29), забезпечує безпеку кожної людини і громадянина, їх життя, здоров'я, честь, гідність, особисту недоторканність на території України, а також своїм громадянам і за її кордонами. Держава виконує свої функції у сфері національної безпеки через органи законодавчої, виконавчої та судової влади, недержавні організації та громадян. Забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави здійснюється на основі розмежування повноважень основних суб'єктів системи національної безпеки. Український народ - громадяни України всіх національностей на виборах, референдумах, а також через органи державної влади та місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення національних інтересів України, способів їх захисту, привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни. Верховна Рада України у межах своїх повноважень, визначених у ст. 92 Конституції України, здійснює законодавче регулювання і контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки. Президент України, згідно ст. 103 Конституції України, як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України і Верховний Головнокомандувач Збройними силами України і Голова Ради національної безпеки і оборони України забезпечує головне керівництво у сфері національної безпеки і оборони України. Рада національної безпеки і оборони України1 згідно ст. 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, координує і контролює діяльність органів державної влади у сферах національної безпеки та оборони. Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення обороноздатності, національної безпеки, громадського порядку і боротьби із злочинністю. Важлива роль відводиться міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, які в межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного і позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України та інших правових актів. У сфері національної безпеки забезпечують створення, підтримку в готовності і застосування сил і засобів забезпечення національної безпеки, а також управління їх діяльністю. Конституційний Суд України - вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки і дає офіційне їх тлумачення. Суди загальної юрисдикції - здійснюють правосуддя у сфері забезпечення національної безпеки України, а прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері національної безпеки. Національний банк України розробляє і здійснює еміссіо'нно-кредитну політику в інтересах національної безпеки України. Згідно ст. 17 Конституції України важлива роль у здійсненні національної безпеки належить військовим організаціям держави, до яких відносяться: Збройні Сили України; Служба безпеки України; Внутрішні війська; Прикордонні війська; органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України; військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справі захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - які в межах своїх повноважень забезпечують оборону України, захист її суверенітету, територіальну цілісність і недоторканність її кордонів, протидіють зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру, борються з організованою переступив- 1 Голос України. - 1998. - 3 квітня. - № 63. - Ст. 3. Ністю, забезпечують захист населення у разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів та інших катаклізмів, які можуть виникати. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: - законність; - пріоритет прав людини; - верховенство права; - адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; - демократичний цивільний контроль за усіма структурами у сфері забезпечення національної безпеки; - дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємна відповідальність; - чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади. Порушення одного з цих принципів може привести до серйозної загрози національній безпеці, демократії, дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємної відповідальності. У перші дні існування України як самостійної держави в прийнятій Декларації про державний суверенітет України1 чітко виражені життєво важливі інтереси нашої країни, тобто національні інтереси, які відображають фундаментальні цінності та прагнення українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і способи їх задоволення. Серед них на сучасному етапі пріоритетними національними інтересами є: - створення громадянського суспільства, підвищення ефективності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини; - досягнення національної згоди, політичної і соціальної стабільності, гарантування прав української нації та національних меншин України; - забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів ; - створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; - забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства; - збереження і підвищення науково-технічного потенціалу; - зміцнення генофонду Українського народу, його фізичного і морального здоров'я та інтелектуального потенціалу; 1 Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 31. - Ст. 429. Розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців; - розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають Український народ; - налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську і світову спільноту. До загрозі національної безпеки України треба віднести сукупність умов і фактів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави. Залежно від загроз національній безпеці України їх можна класифікувати: у політичній сфері: - посягання на конституційний лад і державний суверенітет України; - втручання у внутрішні справи України з боку інших держав; - наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні; - масові порушення прав громадян в Україні та за її межами; - загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин; - порушення принципу поділу влади, в економічній сфері: - неефективність системи державного регулювання економічних відносин; - наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин; - невирішеність проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн і пр. в соціальній сфері: - низький рівень життя і соціальної захищеності значних верств населення, наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю; - суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України та ін у військовій сфері: - посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність; - нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил; - військово-політична нестабільність і конфлікти в сусідніх країнах; - можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України і пр. в екологічній сфері: - значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи; - неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій та ін у науково-технологічній сфері: - невизначеність державної науково-технічної політики; - відтік інтелектуального та наукового потенціалу за межі України; - науково-технологічне відставання України від розвинутих країн; - зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів; в інформаційній сфері: - НЕ врівноваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері; - повільність входження України у світовий інформаційний простір, відсутність у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про Україну; - інформаційна експансія з боку інших держав і пр. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "40.1. Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи управління національною безпекою" |
||
|
||