| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Арешт грошових коштів та призупинення операцій за рахунком |
||
|
Публічно-правові вимоги, що висуваються до банків та іншим кредитним організаціям при застосуванні арешту грошових коштів або зупинення операцій за рахунком, сформульовані в ст. 27 Закону про банки і банківську діяльність, згідно з якою на грошові кошти та інші цінності юридичних та фізичних осіб, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в кредитній організації, арешт може бути накладено не інакше як судом і арбітражним судом, суддею, а також за постановою органів попереднього слідства за наявності санкції прокурора. При накладенні арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках і у вкладах, кредитна організація негайно після одержання відповідного судового акта чи іншого постанови про накладення арешту припиняє видаткові операції по даному рахунку (вкладу) в межах коштів, на які накладено арешт. Стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в кредитній організації, може бути звернено тільки на підставі виконавчих документів відповідно до законодавства Російської Федерації. З точки зору публічного права арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку, і призупинення операцій за рахунком представляють собою необхідні заходи, спрямовані на забезпечення виконання (в даному випадку - примусового) фізичною або юридичною особою - власником рахунку публічно-правових обов'язків з виконання судових актів, сплаті податкових та інших обов'язкових платежів. У приватноправових відносинах зазначені заходи є передбаченими законодавством обмеженнями права власника рахунку за договором банківського рахунку на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку (п. 3 ст. 845 ЦК). Як вірно зауважує С.В. Сарбаш, намір законодавця при встановленні правила, що міститься в ст. 858 ЦК, "полягало в тому, щоб врегулювати правовідносини, що виникають при втручанні що не беруть участь в договорі банківського рахунку уповноважених державних органів у дані договірні відносини, які й призводять до обмеження відповідного права клієнта" "*". --- "*" Сарбаш С.В. Указ. соч. С. 155. Разом з тим, на наш погляд, в даному випадку не варто говорити про втручання державних органів у договірні відносини, швидше, мова йде про публічно-правові обов'язки банку, в якому знаходяться грошові кошти організації, що не яка виконала свого обов'язку щодо сплати податкових та інших обов'язкових платежів або що опинилася в становищі відповідача у судовій справі. Відповідні обов'язки банку встановлені імперативними нормами закону і з цієї причини не охоплюються змістом договору банківського рахунку. Для обох сторін названого договору норми про арешт коштів, що знаходяться на рахунку, і про призупинення операцій за рахунком являють собою зовнішні правила поведінки, обов'язкові до виконання, які не мають відношення до їх договірним зобов'язанням за договором банківського рахунку. Під арештом грошових коштів, що знаходяться на рахунку, розуміється тимчасове припинення банківських операцій з значиться на рахунку певної грошової сумою, на яку накладено арешт. При цьому банківський рахунок як такої не може бути підданий арешту: за межами заарештованої грошової суми банківські операції продовжують здійснюватися. З цієї причини неможливо накласти арешт також на грошові кошти, які можуть надійти в майбутньому на відповідний банківський рахунок. Такий підхід було сформульовано на судово-арбітражній практиці ще в 1996 р. "*". --- "*" Див: інформаційний лист Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 25 липня 1996 р. N 6 / / Вісник ВАС РФ. 1996. N 10. С. 127. Правда, в останні роки в юридичній літературі зазначений підхід нерідко піддається критиці і, навпаки, вітається практика уповноважених державних органів, в тому числі судових приставів-виконавців, які мають право накладати арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які "в процесуальних документах про накладення арешту вказують, що банку забороняється списувати з рахунку наявні і надходять після накладення арешту кошти в певному розмірі (у розмірі коштів, на які накладено арешт)" "*". --- "*" Науково-практичний коментар до Федерального закону Російської Федерації "Про виконавче провадження" / За ред. В.М. Шерстюка, М.К. Юкова. 2-е вид., Испр., Доп. і перераб. М., 2004. С. 212 (автор глави - Л.А. Новосьолова). Тим часом подібна практика, коли арешту піддаються не тільки грошові кошти, що знаходяться на рахунку в момент арешту, а й майбутні грошові кошти, які можуть надійти на рахунок (так званий накопичувальний арешт), вступає в пряме протиріччя з вимогами закону: в даний час як ЦК (ст. 858), так і Федеральний закон "Про виконавче провадження" (п. 6 ст. 46, п. 3 ст. 57) допускають арешт лише тих безготівкових грошових коштів, які знаходяться на рахунку. Інша справа, коли в літературі ставиться питання про необхідність зміни чинного законодавства, що регулює порядок арешту грошових коштів на банківських рахунках. Наприклад, на думку С.В. Сарбаш, "можна вважати доцільним таке зміна і доповнення законодавства, яке дозволило б у вказаних у законі випадках блокувати рахунок таким чином, щоб вступники на нього суми арештовувалися автоматично аж до досягнення ними зазначеної у відповідному рішенні компетентних органів суми. При цьому власник рахунку повинен, мабуть, зберігати право використовувати суми, що перевищують розмір арештованих коштів "" * ". --- "*" Сарбаш С.В. Указ. соч. С. 162. Однак і така постановка питання викликає певні сумніви. Адже в разі накладення арешту, наприклад для забезпечення виконання судового рішення, на грошові кошти в розмірі, що значно перевищує грошову суму, що знаходиться на рахунку відповідача, очікування з боку стягувача "досягнення зазначеної у відповідному рішенні суми" (замість арешту іншого майна відповідача) дає відповідачу хороший шанс реалізувати своє майно, на яке могло б бути звернено стягнення за судовим рішенням, а виручену суму зарахувати на будь інший банківський рахунок, відкритий в іншому банку. Крім того, загальновизнаним і в судовій практиці (відповідне роз'яснення міститься в тому ж Інформаційному листі від 25 липня 1996 р. N 6), і в доктрині "*" є висновок про те, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, не може порушувати черговості списання грошових коштів з рахунку, встановленої ст. 855 ГК. Іншими словами, при недостатності коштів на рахунку для задоволення всіх пред'явлених до нього вимог що знаходиться на рахунку і піддана арешту грошова сума може бути списана за виконавчими або платіжними документами, що належать до вищестоящої черги в порівнянні з вимогою, для забезпечення виконання якого було накладено арешт. При цих умовах введення накопичувального арешту позбавлене всякого практичного сенсу. --- "*" Див: Науково-практичний коментар до Федерального закону Російської Федерації "Про виконавче провадження". С. 218 - 219; Сарбаш С.В. Указ. соч. С. 163; Рассказова Н.Ю. Указ. соч. С. 614. Накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, як захід щодо забезпечення позовних вимог та виконання судових рішень передбачено процесуальним законодавством і законодавством про виконавче провадження. Відповідно до ст. ст. 139, 140 ЦПК РФ за заявою осіб, які беруть участь у справі, суддя або суд може вжити заходів щодо забезпечення позову; забезпечення позову допускається в усякому положенні справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Одним із заходів щодо забезпечення позову визнається накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього або інших осіб. Згідно ст. 142 ЦПК РФ визначення суду про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових постанов; на підставі ухвали суду про забезпечення позову суддя або суд видає позивачеві виконавчий лист і направляє відповідачу копію ухвали суду. У разі відмови в позові вжиті заходи щодо забезпечення позову зберігаються до набрання законної сили рішення суду. Проте суддя або суд одночасно з прийняттям рішення суду або після його прийняття може винести ухвалу суду про скасування заходів щодо забезпечення позову. При задоволенні позову вжиті заходи щодо його забезпечення зберігають свою дію до виконання рішення суду (п. 3 ст. 144 ЦПК РФ). Більш детальне регулювання процесуальних відносин, пов'язаних із застосуванням забезпечувальних заходів (у тому числі накладення арешту на грошові кошти та інше майно відповідача), можна виявити в АПК РФ. Відповідно до ст. 90 АПК РФ арбітражний суд за заявою особи, що у справі, а у випадках, передбачених цим Кодексом, та іншої особи може вжити термінових тимчасові заходи, спрямовані на забезпечення позову або майнових інтересів заявника (забезпечувальні заходи). Забезпечувальні заходи допускаються на будь-якій стадії арбітражного процесу, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового акта, в тому числі якщо невиконання судового акта передбачається за межами Російської Федерації, а також з метою запобігання заподіяння значної шкоди заявнику. Забезпечувальні заходи можуть бути прийняті арбітражним судом за заявою сторони третейського розгляду за місцем знаходження третейського суду, місцем проживання боржника або місцем знаходження майна боржника. Однією з забезпечувальних заходів, прийнятих арбітражним судом, є накладення арешту на грошові кошти або інше майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Арбітражним судом можуть бути прийняті і інші забезпечувальні заходи, а також одночасно може бути прийнято кілька забезпечувальних заходів, які, однак, повинні бути відповідні заявленому вимогу (ст. 91 АПК РФ). Згідно ст. 96 АПК РФ визначення арбітражного суду про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових актів арбітражного суду. На підставі ухвали про забезпечення позову видається виконавчий лист. У разі якщо при виконанні ухвали арбітражного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або інше майно, що належать відповідачу, відповідач надав зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання банківської гарантії, поручительства або іншого фінансового забезпечення на ту ж суму, він має право звернутися до арбітражного суду, який розглядає справу, з клопотанням про скасування забезпечувальних заходів. У разі задоволення позову забезпечувальні заходи зберігають свою дію до фактичного виконання судового акта, яким закінчено розгляд справи по суті. У разі відмови в задоволенні позову, залишення позову без розгляду, припинення провадження у справі забезпечувальні заходи зберігають свою дію до набрання законної сили відповідного судового акта. Після вступу судового акту в законну силу арбітражний суд за клопотанням особи, що у справі, виносить ухвалу про скасування заходів щодо забезпечення позову або вказує на це в судових актах про відмову в задоволенні позову, про залишення позову без розгляду, про припинення провадження у справі. Арбітражний суд за заявою організації чи громадянина вправі також прийняти попередні заходи, спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника до пред'явлення позову (ст. 99 АПК РФ). Накладення арешту на грошові кошти та інше майно боржника застосовується також при зверненні стягнення на майно боржника в ході виконавчого провадження. Відповідно до ст. 46 Федерального закону "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника складається з його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на грошові кошти боржника в гривнях та іноземній валюті та інші цінності, в тому числі що знаходяться в банках та інших кредитних установах. За наявності відомостей про наявні у боржника грошових коштах і інших цінностях, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. За відсутності таких відомостей судовий пристав-виконавець запитує їх у податкових органів, які зобов'язані в триденний термін подати судовому приставу-виконавцю необхідну інформацію. За відсутності у боржника коштів у рублях, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на грошові кошти боржника в іноземній валюті. Стягнення на майно боржника, у тому числі на грошові кошти та інші цінності, що знаходяться в готівки або на рахунках і на вкладах чи на зберіганні в банках і інших кредитних організаціях, звертається в тому розмірі і обсязі, які необхідні для виконання виконавчого документа з урахуванням стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій. Арешт, що накладається судовим приставом-виконавцем в порядку звернення стягнення на грошові кошти боржника в ході виконавчого провадження, відрізняється від накладення арешту на грошові кошти відповідача, застосовуваного судом і арбітражним судом, тією обставиною, що такий арешт є лише першою стадією звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, за якої повинна безпосередньо слідувати стадія вилучення відповідних грошових коштів. У силу цього період, протягом якого грошові кошти боржника перебувають під арештом, є досить нетривалим. На дану обставину зверталася увага в юридичній літературі, зокрема вказувалося наступне: "Накладення арешту на кошти при зверненні на них стягнення на відміну від арешту, вживаного як заходи забезпечення позову або забезпечення виконання рішення, припускає вилучення грошових коштів, тобто списання їх з рахунку організації-боржника та зарахування на рахунок підрозділу судових приставів-виконавців "" * ". С.В. Сарбаш також підкреслює, що "в цьому випадку арешт нетривалий і може розглядатися як початкова стадія самого стягнення або списання грошових коштів" . --- "*" Науково-практичний коментар до Федерального закону Російської Федерації "Про виконавче провадження". С. 213. Сарбаш С.В. Указ. соч. С. 159. Інший випадок, коли відповідно до ст. 858 ГК допускається законодавче обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, являє собою призупинення операцій за рахунком. Призупинення операцій за рахунком відрізняється від арешту грошових коштів, що знаходяться на рахунку, тим, що "при арешті певної грошової суми клієнт має право здійснювати будь-які операції по рахунку, які не зачіпають зазначену заарештовану суму, а призупинення операцій, за змістом закону, повинно призводити до припинення будь-яких операцій клієнта по рахунку "" * ". До сказаного слід додати, що, як і у випадку з арештом коштів, що знаходяться на рахунку, зупинення операцій по рахунку не може порушити черговість списання грошових коштів з рахунку, встановлену ст. 855 ГК, тому заборона на здійснення операцій по рахунку не може поширюватися на операції зі списання коштів за виконавчими (платіжними) документами, черговість виконання яких передує виконання вимоги, для забезпечення якого вводиться така міра, як призупинення операцій за рахунком. --- "*" Там же. С. 166. Дана обставина повною мірою враховано в податковому законодавстві, допускающем призупинення операцій за рахунками платників податків і податкових агентів. Відповідно до п. 1 ст. 76 НК РФ призупинення операцій по рахунках в банку застосовується для забезпечення виконання рішення про стягнення податку або збору і означає припинення банком всіх видаткових операцій за цим рахунком. Проте зазначене обмеження не поширюється на платежі, черговість виконання яких відповідно до цивільного законодавства передує виконання обов'язку зі сплати податків і зборів. Рішення про призупинення операцій платника податку-організації на його рахунках в банку приймається податковим органом, який надіслав вимогу про сплату податку, у разі невиконання платником податків у встановлені строки обов'язку зі сплати податку. У цьому випадку рішення про призупинення операцій платника податку-організації на його рахунках в банку може бути прийнято тільки одночасно з винесенням рішення про стягнення податку. Рішення про призупинення операцій платників податків-організацій та індивідуальних підприємців за їх рахунками в банку може бути також прийнято податковим органом у разі неподання зазначеними платниками податків податкової декларації до податкового органу протягом двох тижнів після закінчення встановленого терміну подання такої декларації, а також у разі відмови від подання податкових декларацій. У цьому випадку призупинення операцій за рахунками скасовується рішенням податкового органу не пізніше одного операційного дня, наступного за днем подання платниками податків відповідної податкової декларації. Рішення про призупинення операцій по рахунках платника податків надсилається податковим органом банку з одночасним повідомленням платника податків і підлягає безумовному виконанню банком з моменту отримання відповідного рішення податкового органу та до його скасування (п. п. 2 - 5 ст. 76 НК РФ). У НК РФ (п. 7 ст. 76) є правило про те, що банк не несе відповідальності за збитки, понесені платником податку в результаті зупинення операцій за його рахунком на підставі рішення податкового органу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Арешт грошових коштів та призупинення операцій за рахунком " |
||
|
||