| Головна |
| Наступна » | А.В. Вячеславов, А.В. Константініді. Питання чинного законодавства в галузі договірного права: Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника | |
Кількість сторін у договорі (двосторонніх або багатосторонніх) не визначає кількість осіб, що у такому договорі. Нормативно це виражається в тому, що в зобов'язанні як кожної з його сторін-кредитора чи боржника - можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (ст.308 ЦК). |
||
|
Зобов'язання з множинністю осіб на одній (або обох) із сторін поділяються на: - часткові, коли особи, що на одній стороні зобов'язані виконати (боржники) або мають права вимоги (кредитори) певною, встановленої законом, іншим правовим актом або условіяміобязательства, частці від загального зобов'язання; - солідарні, коли така участь не пов'язане з визначенням іхдолі в зобов'язанні. За загальним правилом, зобов'язання з множинністю осіб на одній зі сторін передбачається пайовою. При цьому, якщо із закону, інших правових актів або умов зобов'язання не випливає інше, то кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими (ст.321 ЦК). Солідарність зобов'язання (солідарна обов'язок або солідарна вимога) виникає тільки у випадках, передбачених законом або договором, зокрема (ст.322 ЦК): - при неподільності предмета зобов'язання; - якщо, зобов'язання виникає щодо майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Є солідарними, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або умовами зобов'язання, і обов'язки кількох боржників, а також вимоги кількох кредиторів, за зобов'язанням, пов'язаному із здійсненням підприємницької діяльності. У даному випадку, ми бачимо два різних підходи: - якщо зобов'язання, не пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності, то за загальним правилом, зобов'язання є пайовою, а виключення - солідарність зобов'язання; - якщо ж зобов'язання, пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності, то загальне правило, полягає в солідарностіобязательства, а у виняткових випадках - пайова; Сутність солідарності на стороні боржника (тобто при солідарного обов'язку) полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу (ст.323 ЦК). При цьому, якщо кредитор не отримав повного задоволення від одного з солідарних боржників, він має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Гарантією задоволення інтересів кредитора є те, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не виконано повністю. Це означає, що кредитор може отримати невиконанням частину і від того боржника, який справив виконання в частині, що залишилася. Інший гарантією задоволення його інтересів є те, що боржнику заборонено висувати заперечення проти вимог кредитора, які грунтуються на відносинах кредитора з іншими солідарними боржниками, тобто на тих відносинах боржників з кредитором, у яких даний боржник не бере участь (ст.324 ЦК). Виконання солідарного обов'язку повністю одним з боржників звільняє інших боржників від виконання кредиторові. При цьому, виконання одним боржником зобов'язання повністю не припиняє цього зобов'язання, але робить його пайовою, - виконав боржник (боржники) "стає ніби в позу" кредитора, набуваючи права вимоги до інших боржників у рівних частках за вирахуванням частки, що падає на нього самого (ст.325 ЦК). Такі вимоги іменуються регресні чи вимоги в порядку регресу, тобто зворотної вимоги, до обличчя, з вини якого понесені збитки. Регресні вимоги означають, що особа набуває право вимоги до інших осіб за виконаним відповідно до закону обов'язків за цих осіб (якщо вимога не пов'язана з відповідальністю), наприклад, поручитель, який виконав вимогу кредитора набуває регресні вимоги у боржника, що не виконав своє зобов'язання, забезпечене порукою. Можлива також і відповідальність у порядку регресу, тобто відповідальність особи за дії третіх осіб (наприклад, організації за дії своїх працівників під час виконання ними службових або трудових обов'язків), в результаті якої ця особа, набуває вимога до винних. Сенс регресної вимоги полягає у відновленні майнового стану особи, в результаті виконання загальних обов'язків, або внаслідок того, що воно зазнало збитків у результаті дій третьої особи. Аналогічні виконанню солідарного обов'язку одним із боржників наслідки настають, якщо один із солідарних боржників не сплатив всю або частину своєї частки за регресною вимогою: несплачене одним із солідарних боржників боржникові, який виконав солідарний обов'язок, падає в рівній частці на цього боржника і на інших боржників, тобто всі боржники також відповідають по обов'язкам один одного виконав боржником у пайовому порядку. Правила про регресних вимог і про що припадають на не виповнилося боржників частках на користь виконав боржника застосовуються, якщо інше не випливає з відносин між солідарними боржниками. Описані правила виконання обов'язків солідарних боржників і визначення, що припадають на них часткою застосовуються і в разі припинення солідарного зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги одного із боржників (п.З ст.325 ЦК). При солідарності на стороні кредитора (ст. 326 ЦК), тобто при солідарності вимоги, кожний з солідарних кредиторів має право пред'явити до боржника вимогу в повному обсязі, якщо тільки до пред'явлення такої вимоги боржник не виконав зобов'язання. При цьому, діє загальне правило про те, що будь-який з кредиторів має право відмовитися від прийняття виконання по частинах (ст.ЗП ЦК), тобто орга-пьство, за відсутності згоди кредитора, що приймає виконання, цолжно бути виконане в повному обсязі, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, умовами зобов'язання або не випливає із го з цивільно-правовим інститутом заліку, а й в цілому є антиподом цивільно-правового регулювання. 4. Збігом боржника і кредитора в одній особі (лат. - соп / шю) Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі (ст. 413 ЦК). Приклад може бути пов'язаний зі смертю одного з осіб в зобов'язанні. Боржник повинен був певну суму, зі смертю якого весь спадок відходить до боржника. Оскільки така ситуація - сам собі і боржник, і кредитор, - неможлива, то зобов'язання гасяться. 5. Новація (лат. - соп / іаю) Зобов'язання в силу ст. 414 ГК припиняється угодою сторін про заміну первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими ж особами, передбачає інший предмет або спосіб виконання (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, і по сплаті аліментів. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним, якщо інше не передбачено угодою сторін. Якщо у зобов'язанні оновлюється небудь істотний елемент, то старе зобов'язання припиняється і народжується нове зобов'язання. Наприклад, спочатку виникло зобов'язання з купівлі-продажу речі, але потім власник передумав, вирішивши її подарувати. Пішла ціна - померло зобов'язання з купівлі-продажу та виникло з дарування. 6. Прощення боргу Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від лежачих на ньому обов'язків, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора (ст.415 ЦК). 7. Припинення зобов'язання неможливістю ісполненіяОбязательство припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст.416 ЦК). У разі якщо виконання боржником зобов'язання стало неможливим внаслідок, винних дій кредитора, останній не має права вимагати повернення, виконаного ним за зобов'язанням. 8. Припинення зобов'язання на підставі акту державного органу Якщо в результаті видання акта державного органу виконання зобов'язання стає неможливим повністю або частково, зобов'язання припиняється повністю або у відповідній частині (ст. 417 ЦК). Сторони, які зазнали в результаті цього збитки, має право вимагати їх відшкодування відповідно до ст. 13, 16 ЦК. У разі визнання в установленому порядку недійсним акту го- сударственного органу, на підставі якого зобов'язання припинилося, зобов'язання відновлюється, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті зобов'язання і виконання не втратило інтерес для кредитора. 9. Припинення зобов'язання смертю громадянина Смерть припиняє лише зобов'язання строго особистого характеру (ст.418ГК). Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без його особистої участі або зобов'язання іншим чином нерозривно пов'язане з особою боржника. Зобов'язання також припиняється смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для кредитора або зобов'язання іншим чином нерозривно пов'язане з особою кредитора. Так, до складу спадщини входять належали спадкодавцеві на день відкриття спадщини речі, інше майно, в тому числі майнові права та обов'язки (ст. 1112 ЦК). Не входять до складу спадщини права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на аліменти, право на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина, а також права та обов'язки, перехід яких у порядку спадкування не допускається цим Кодексом або іншими законами. Звідси, обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну деликтом, припиняє зобов'язання і по спадку не передається (а от зобов'язання повернути борг нерозривному зв'язку з боржником не має, тому борг залишається). Аліментні зобов'язання теж є зобов'язанням строго особистого характеру, тому смерть аліментнообязанних або смерть алі-ментоуполномоченного припиняє зобов'язання. Більш складний приклад: договір доручення є договором довірчим, тобто довіритель і повірений у договорі пов'язані між собою особистими відносинами, тому смерть одного з них припиняє зобов'язання за договором. 10. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу: за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, та ін (ст.419 ЦК). За правилом п.2 ст. 1093 ЦК у разі ліквідації юридичної особи, визнаного відповідальним за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю, відповідні платежі повинні бути капіталізовані для виплати їх потерпілому за правилами, встановленими законом або іншими правовими актами. З наведеного правила можуть бути виключення, зокрема відповідно до ст. 1002 ЦК у разі оголошення комісіонера несостоя- тельним (банкрутом) його права та обов'язки за угодами, укладеними ним для комітента на виконання вказівок останнього за договором комісії, переходять до комітента. Договірне зобов'язання припиняється і з розірванням договору, процедура і наслідки якого розглянуті в пункті 2.8. « Попередня |
||
| Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
|
||
3. Юридична природа договору простого товариства |
||
|
||