Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Згвалтування (ст. 131 КК).

Основним об'єктом ізнасі-лованія є статева свобода дорослої жінки. Під по-ловой свободою розуміється право особи самостійно вирішувати, з ким і як задовольняти свої сексуальні бажання. Критерії і межі допустимості статевої свободи встановлюються особою, щодо якого відбуваються сексуальні дей-наслідком. При цьому жінка самостійно оцінює, пострада-ла чи її статева свобода. У разі згвалтування неповнолітні або малолітньої дівчинки об'єктом є статева недоторканість, яка передбачає заборону на здійснений-ня будь-яких сексуальних дій проти особистості. Якщо пося-гательства на статеву свободу і недоторканність супро-ждается застосуванням насильства, шкода заподіюється додаткових-ному об'єкту - здоров'ю потерпілої. Для наявності складу цього злочину потерпілої може бути тільки особа дружин-ського статі, незалежно від її відносин з винним (чоловік, со-житель і т.д.).
Об'єктивна сторона згвалтування полягає в статевому сно-шении із застосуванням насильства чи загрози його застосування до по-терпіла або до інших осіб або з використанням безпорадний-ного стану потерпілої. Таким чином, закон встановлює дві форми згвалтування: 1) статеві зносини із застосуванням насильства чи загрози його застосування; 2) статеві зносини із використанням безпорадного стану потерпілої.

Об'єктивна сторона згвалтування, вчиненого з примі-нением насильства або з погрозою застосування насильства, має склад-ную структуру, так як злочин в такій ситуації складається з двох обов'язкових дій (насильства і статевих зносин).
Під згвалтуванням слід розуміти лише статеве сношая-ня з жінкою всупереч її волі і згоди. Способи здійснений-ня цих дій чітко окреслені в законі. Тому не можуть розглядатися в якості згвалтування дії особи, скло-нившиеся жінку до статевого акту шляхом обману або злоупот-ребления довірою, наприклад завідомо неправдивого обіцянки встуила-пити в шлюб.
Під згвалтуванням, за змістом ст. 131 КК, слід поні-мати скоєне всупереч волі і згоди потерпілої (із застосуванням насильства чи загрози його застосування або з ис-користуванням безпорадного стану потерпілої) естест-дарське статеві зносини, тобто скоєне шляхом введення по-лового члена чоловіки в піхву жінки; при цьому ві-новних є чоловік, а потерпілою - жінка. Всі інші насильницькі дії сексуального характеру, в тому числі і природне статеві зносини, коли винною є-ється жінка, а потерпілим - чоловік, не можуть розціни-тися як згвалтування. Їх слід кваліфікувати за ст. 132 КК.
Під насильством, за змістом закону, слід розуміти физиче-ське насильство. Воно застосовується винним як засіб пригнічений-ня дійсного, а не уявного чи очікуваного опираючись-ня потерпілої.
Фізичне насильство може полягати в утриманні, пов'язуючи-нії, заподіянні побоїв, легкого або середньої тяжкості шкоди здо-ровью. Таке насильство згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11 «Про судову прак-тику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і
132 Кримінального кодексу Російської Федерації» охоплюється ст. 131 КК.
Якщо при згвалтуванні або замах на нього навмисне заподіюється тяжка шкода здоров'ю потерпілої, дії ві-новного кваліфікуються за відповідною частиною ст. 131 КК і за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 111 КК.

Дії особи, умисно заподіяла в процесі ізнасіло-вання тяжка шкода здоров'ю потерпілої, що спричинило по неос-торожности її смерть, за відсутності інших кваліфікуючих ознак слід кваліфікувати за сукупністю злочини ний, передбачених ч. 1 ст. 131 та ч. 4 ст. 111 КК. При вдосконалення-шении вбивства в процесі згвалтування, після його закінчення чи замаху на нього з метою приховування скоєного Престо-ння чи з мотивів помсти за вчинений опір соді-янное винним підлягає кваліфікації за п. «к» ч. 2 ст. 105
КК. Сукупність злочинів, передбачених п. «к» ч. 2 ст. 105 та ст. 131 КК, за чинною редакцією ст. 17 КК не об-разуется.
Під загрозою застосування насильства розуміється залякування по-терпіла, вчинення таких дій, які свідчили б про намір негайно застосувати фізичне насі-лиє - аж до заподіяння шкоди здоров'ю середньої тяжкості. Таким чином, у ч. 1 ст. 131 КК йдеться про загрозу заподіяння побоїв, легкого і середньої тяжкості шкоди здоров'ю, оскільки загроза вбивством і заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю охоплює-ють п. «в» ч. 2 ст. 131 КК. Погроза повинна сприйматися потерпілої як реальна незалежно від того, чи мав ві-новних намір її здійснити. Загроза застосувати насильство в майбутньому не може розглядатися в якості засобу подавши-лення опору потерпілої, оскільки вона має можли-ність звернутися за допомогою до правоохоронних органів або до інших громадян.
Загроза іншого характеру, наприклад розголосити ганебні све-дення про потерпілої або її близьких, знищити майно, не дозволяє кваліфікувати вчинене за ст. 131 КК.
Як фізичне насильство, так і загроза його застосування можуть застосовуватися і до потерпілої, і до інших осіб. До таких осіб можуть бути віднесені не тільки діти або інші родичі потерпілої, а й інші особи, у долі яких потерпіла зацікавлена, наприклад її вихованці, учні.
Таким чином, для наявності складу згвалтування насильство має бути реальним і мати відношення до моменту вчинення діяння, а не до майбутнього. Насильство є засобом придушення

волі потерпілої і застосовується для придушення її можливого або дійсного опору.
Поняття згвалтування з використанням безпорадного со-стояння потерпілої розкрито в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11. Це можуть бути випадки, коли:
1) потерпіла в силу свого фізичного або психічного стану (малолітній вік, фізичні вади, рас-стройство душевної діяльності або інший хворобливий або несвідомий стан) не могла розуміти характер і значен-ня вчинюваних з нею дій;
2) потерпіла розуміла характер і значення скоєних з нею дій, але не могла чинити опору.
В обох випадках винний повинен усвідомлювати, що потрапив-Шая знаходиться в такому стані. При вирішенні питання про те, чи є стан потерпілої безпорадним, суди виходять з наявних доказів у справі, включаючи укладення екс-перта, коли для встановлення психічного чи фізичного стану потерпілої проведення судової експертизи являють-ся необхідним.
Згвалтування потерпілої, що у стані алко-гольного сп'яніння, можна визнати досконалим з вико-ристанням безпорадного стану не у всіх випадках, а лише за наявності такого ступеня сп'яніння, яка позбавляла потерпілу можливості чинити опір винному (п. 3 зазначеної постанови Пленуму).
Для кваліфікації згвалтування, вчиненого з використан-ням безпорадного стану потерпілої, не має значен-ня, чи призвів сам винний її в такий стан (наприклад, напоїв спиртними напоями, надав наркотики) або скористався ім.
Як згвалтування з використанням безпорадного стану ня потерпілої слід кваліфікувати, як правило, і слу-чаї набрання статеві зносини без застосування фізичного або психічного насильства з малолітніми дівчатками (див. п. 4 зазначеної постанови) . Якщо потерпіла через свого віз-раста або розумової відсталості не усвідомлює характеру і значен-ня скоєних з нею сексуальних дій, що з'ясовується

в кожному випадку індивідуально, слід вважати, що вона в силу цього перебуває в безпорадному стані.
Так, Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду РФ в касаційному визначенні вирок у справі М., засуджений-ного за п. «в» ч. 3 ст. 131 КК, змінила, перекваліфікувавши його дії на ст. 134 КК і вказавши, що саме по собі малолітство потерпілої не є єдиною умовою для визнання її безпорадного стану. Для цього необхідно не тільки встановити дійсний вік потерпілої, а й визна-лити, чи розуміла вона фактичну сторону відносин між чоловіком і жінкою, рівень її розвитку, обізнаність про сексуальні стосунки та їх соціальному значенні. Суттєву роль відіграє і наявність факту сексуального досвіду у мало-річної потерпілої.
Суд першої інстанції, формально зазначивши вік потер-співали А. і Д. як малолітній, без урахування викладених вище обставин оцінив їх стан як «безпорадне» при вчиненні статевих актів із засудженим М.
Разом з тим з матеріалів справи та пред'явленого М. обві-нання не можна зробити безперечного висновку про те, що для обох потерпілих, незважаючи на їх малолітній вік, вчинення статевих актів із засудженим було першим і єдиним сек-суального досвідом .
Потерпілі виховуються в неблагополучній соціальному середовищі, а спосіб життя їх матері та її поведінку в сім'ї робить обгрунтованими твердження захисту про певну осведом-лінощів дівчаток про сексуальні стосунки між чоловіком і женщіной1.
Злочин сформульовано в законі як має фор-
мальний склад. Згвалтування визнається закінченим з моменту проникнення статевого члена чоловіка в жіночі геніталії, незалежно від дефлораціі2. Термін «сексуальне проникнення» використовують і європейські законодавці, розшифровуючи містить жаніе сексуального дії (КК Франції, КК Іспанії).
1 Ухвала Верховного Суду РФ від 30 жовтня 2006 р. № 69-о06-25 / /
СПС КонсультантПлюс.
2 Див: Дьяченко А.П. Кримінально-правова охорона прав громадян у сфері сексуальних відносин. М., 1995. С. 24, 25.

Як зазначалося, при скоєнні згвалтування в першій формі мають місце двоякого роду дії: насильство і статеві зносини. Тому застосування фізичного або психічного насильства з метою вчинення статевих зносин, коли насильство є засобом до досягнення саме цієї мети, але при цьому сам статевий акт не був початий з не залежних від винного при-чинам, слід розглядати як замах на згвалтування (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня
2004 р. № 11). У зв'язку з цим необхідно відрізняти замах на згвалтування від інших злочинних посягань, зачіпаю-щих честь, гідність і недоторканність особи жінок (розпусні дії, заподіяння шкоди здоров'ю, образа та ін.)
Від замаху на згвалтування слід відрізняти добро-ний відмову. В кожному випадку необхідно з'ясовувати причини, за якими злочин не було доведено до кінця. Не може бути визнаний добровільним відмову, який викликаний неможливо-стю подальшого продовження злочинних дій внаслідок причин, що виникли мимо волі винного.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє насільст-венний статевий акт мимо волі і бажання потерпілої або з використанням її безпорадного стану, і бажає діяти подібним чином. Мотиви злочину можуть бути раз-особистими: задоволення статевої пристрасті, помста, бажання за-ставити потерпілу вийти заміж і ін
Суб'єктом злочину за ст. 131 КК може бути тільки особа чоловічої статі, яка досягла 14 років.
Частина 2 ст. 131 КК передбачає кваліфікуючі при-
знаки згвалтування:
1) згвалтування, вчинене групою осіб. Під ним слід розуміти випадки, коли особи, які брали участь у ізнасіло-вання, діяли щодо потерпілої узгоджено. Згвалтування із застосуванням насильства є складним за структурою злочином, тому як групове ізнасілова-ня повинні кваліфікуватися дії осіб, не тільки вдосконалення-шівшіх насильницький статевий акт, але й сприяти цьому шляхом застосування фізичного або психічного насильства

до потерпілої. При цьому дії осіб, особисто не здійснювали насильницького статевого акту, але шляхом застосування насильства до потерпілої сприяли іншим у її згвалтуванні, підлягають кваліфікації як соисполнительство в груповому з-Насилування. Отже, співвиконавцями групового изна-сілованія можуть бути жінки і чоловіки, що не володіють статевої функціей1, оскільки співвиконавцем є особа, яка виконала хоча б частину об'єктивної сторони злочину.
Особи, що сприяли винному іншими способами, на-приклад, надали квартиру або зброю для залякування, не підлягають відповідальності за згвалтування групою осіб, а при залучають лише за співучасть у згвалтуванні за ст. 33 і відповідної частини ст. 131 КК.
Під згвалтуванням, вчиненим групою осіб, слід по-приймати також випадки, коли винні, діючи узгоджено і застосовуючи фізичне насильство або погрозу щодо неяк-ких жінок, потім здійснюють статевий акт кожен з однією з них .
При скоєнні згвалтування групою осіб, лише один з яких підлягає кримінальній відповідальності, а решта - не підлягають в силу недосягнення 14-річного віку або Нєвма-няемості, скоєне не можна кваліфікувати за п. «б» год . 2 ст. 131 КК. Це узгоджується з постановою Пленуму Верхов-ного Суду РФ від 14 лютого 2000 р. № 7 «Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх», в п. 9 якого підкреслюється, що вчинення злочину з використанням особи, що не підлягає кримінальній відповідальності в силу віку (ст. 20 КК) чи неосудності (ст. 21 КК), не утворює Соучі-стія2. Подібна ситуація розглядається і в п. 13 постанови
  1 З даного питання висловлена і інша позиція: особи, не які виконували безпосередньо насильницького статевого акту, а лише сприяти цьому, не можуть вважатися співвиконавцями і повинні відповідати за Соучі-стіе у згвалтуванні (див.: Дьяченко А.П. Указ. Соч. З . 27, 28; Питання карного права в практику Верховного Суду УРСР. Мінськ, 1976. С. 72, 73).
  2 У літературі висловлено думку, що аналізоване прояв груп-пи в згвалтуванні неохоплюється правилами співучасті у злочині, а має самостійне правове значення, виступаючи в якості одного із способів вчинення злочину (див.: Галиакбаров Р. Як квалифи-царювати вбивства і згвалтування, вчинені груповим способом / / Відомості Верховної Ради. 2000. № 10. С. 40).

  Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2002 р. № 29
  «Про судову практику у справах про крадіжку, грабежі і розбої», де говориться: особа, яка організувала злочин або схиливши-шиї до скоєння крадіжки, грабежу або розбою свідомо не під-лежачого кримінальної відповідальності учасника злочину, відповідно до ч. 2 ст. 33 КК несе кримінальну відповідальність-ність як виконавець вчиненого. Таким чином, дії учасника групового згвалтування, якщо інші його участни-ки не могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності в силу віку чи неосудність, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 131 КК.
  Кваліфікуючими ознаками за п. «б» ч. 2 ст. 131 КК також є вчинення цього злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою (див. так-же ч. 2 і 3 ст. 35 КК);
  2) згвалтування, поєднане з погрозою вбивством або при-лагоджена тяжкої шкоди здоров'ю (п. «в» ч. 2 ст. 131 КК), має місце, коли в наявності реальна можливість здійснення угро-зи, коли загроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здо - ровью є засобом впливу на свідомість і волю по-терпіла з метою домогтися її підпорядкування. Слід подчерк-нуть, що в п. «в» ч. 2 ст. 131 КК йдеться саме про загрозу заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, а не про реальний його при-підпорядкуванні. Як зазначалося, у разі навмисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потрібна кваліфікація по сукупно-сті до ст. 111 КК, а якщо тяжка шкода здоров'ю потерпілої заподіяна з необережності - кваліфікація за п. «б» ч. 3 ст. 131 КК.
  Під загрозою вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здо-ровью слід розуміти не тільки прямі висловлювання, кото-які висловлювали намір негайно застосувати фізичне насильство до самої потерпілої, її дітям, близьким родичам або іншим особам, а й такі загрозливі дії винного, як демонстрація зброї або предметів, які можуть бути використані в якості зброї (ніж, бритва, сокира тощо). При цьому немає необхідності доводити, чи мав винний намір здійснити загрозу. Подібні дії який охоплює-ються п. «в» ч. 2 ст. 131 і додаткової кваліфікації

  за ст. 119 КК не вимагають (п. 11 постанови Пленуму Верхов-
  ного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11).
  У разі, якщо погроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю була виражена винним після вчинення з-гвалтування, з тією метою, щоб потерпіла нікому не пові-домила про те, що трапилося, і в неї були підстави побоюватися такої загрози, дії винного за відсутності інших квалифи- цірующіх обставин необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 131 і за ст. 119 КК за сукупністю.
  Пункт «в» ч. 2 ст. 131 КК в якості кваліфікуючої при-знака передбачає також вчинення згвалтування з особливою жорстокістю по відношенню до потерпілої чи до інших ли-цям. Під цим слід розуміти заподіяння фізичних чи моральних мук і страждань. Особлива жорстокість може виражатися у знущанні і знущанні над потерпілої, ис-тязаніі в процесі згвалтування, в заподіянні тілесних по-пошкоджень, згвалтування в присутності рідних або близьких потерпілої, а також у способі придушення опору, ви-викликають важкі фізичні або моральні муки і страждання самої потерпілої або інших осіб. При кваліфікує-ції таких дій за ознакою особливої жорстокості необхідно встановлювати умисел винної особи на заподіяння потрапив-шим особам особливих мук і страждань (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11);
  3) згвалтування, що спричинило зараження потерпілої Венера-ного захворюванням (п. «г» ч. 2 ст. 131 КК), може мати місце у випадку, коли: а) винний знав про наявність у нього венеричного захворювання, б) потерпіла реально захворіла ; в) зараження про-спливло шляхом насильницького статевого акту.
  Наслідком є зараження потерпілої венеричним захворюванням (наприклад, сифілісом, гонореєю, м'яким шанкр, пахових лимфогранулематозом). Ставлення до последствию мо-же бути як умисним, так і необережним. Неосторож-ність можлива лише у вигляді легковажності, оскільки особа осоз-нает, що боляче венеричною хворобою. Вчинене повністю охоплюється п. «г» ч. 2 ст. 131 КК і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 121 КК;

  4) згвалтування явно неповнолітньої (п. «д» ч. 2
  ст. 131 КК) - це згвалтування потерпілої у віці від 14 до
  18 років у тому випадку, коли винний достовірно знав про несовер-шеннолетіі потерпілої. Заведомость означає, що винному відомий вік потерпілої (наприклад, він є родственни-ком, знайомим, сусідом) або він усвідомлює цю обставину исхо-дя з таких ознак, як поведінка, зовнішній вигляд, речі, одяг. У тих випадках, коли винний сумлінно помилявся відно-сительно віку потерпілої, так як він наближається до 18-ле-тію або потерпіла виглядає дорослішим, ця обставина не може бути поставлено. Таким чином, КК 1996 р. (на відміну від КК
  1960 року) в якості кваліфікуючої ознаки передбачає не просто згвалтування неповнолітньої або малолітньої, а вводить в нього вказівку на завідомість цих обставин, тобто переносить акцент в їх визначенні з площини об'єктивної в суб'єктивну, з рівня судового тлумачення - на рівень законодавчого вирішення питання. В даний час поставлення даного кваліфікуючої ознаки можливе лише за осно-ванном на об'єктивних обставинах переконанні винного про неповноліття потерпілої.
  Частина 3 ст. 131 КК передбачає склад з особливо отяго-
  чающие обставинами:
  призвело з необережності смерть потерпілої;
  призвело з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої;
  спричинило зараження ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі по-
  слідства;
  вчинене щодо особи, що свідомо не досягла 14-років-
  нього віку.
  Заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої може бути викликане діями як самого винного (наприклад, здавленням шиї при подоланні опору), так і бути наслідком поведінки самої потерпілої, що прагнуть-ся уникнути насильства. Так, Ф. був засуджений за ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 3 ст. 131 КК за замах на групове згвалтування совме-стно з не встановленими слідством особами, що спричинило причи-ня з необережності смерті потерпілої, яка, катував-Ясь врятуватися від невідворотного групового згвалтування, влізла

  на вікно декоративної решітки балкона, але впала на асфальт і розбилася насмерть1. Зазначені наслідки можуть бути вме-нени винному лише в тому випадку, якщо є причинний зв'язок між його діями і наслідками. Вчинене охоплюється ч. 3 ст. 131 КК і не вимагає кваліфікує-ції за сукупністю, якщо ставлення до наслідків у вигляді смерті або тяжкої шкоди здоров'ю є необережним.
  Згвалтування, що спричинило зараження потерпілої ВІЛ-ін-інфекції, передбачає встановлення факту зараження цією бо-корисно. Ставлення до наслідку - зараженню ВІЛ-інфек-цією - може бути і злочинним легковажністю, і умислом, так як їх суспільна небезпека оцінена законодавцем однаковий-во, що відображено у встановленні відповідальності як за умиш-ленне, так і за необережне зараження ВІЛ-інфекцією в од-ної і тієї ж статтею КК (п. 13 постанови Пленуму Верховно-го Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11). Вчинене охоплюється п. «б» ч. 3 ст. 131 і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 122 УК2. Вказівка на необережність у п. «б» ч. 3 ст. 131 КК відноситься лише до последствию у вигляді тяжкої шкоди здоров'ю.
  Свідоме поставлення потерпілої в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією, що відбулося в результаті згвалтування, не є кваліфікуючою ознакою згвалтування і вимагає кваліфікації за сукупністю ч. 1 ст. 131 КК і ч. 1 ст. 122 КК.
  Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, на-
  приклад, самогубство потерпевшей3.
  1 БВС РФ. 1998. № 8. С. 5, 6.
  2 Див, наприклад: Коментар до Кримінального кодексу Російської Феде-рації / Под ред. Ю.І. Скуратова, В. М. Лебедєва. М., 1996. С. 77; Уголов-ний кодекс Російської Федерації. Постатейний коментар / За ред. Н.Ф. Кузнєцової, Г.М. Миньковского. М., 1997. С. 280; Російське кримінальне право. Особлива частина / Під. ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. М.,
  1997. С. 99. У літературі висловлено і думку про необхідність кваліфікує-ції подібних випадків за сукупністю зі ст. 122 КК при навмисному від-носінні до наслідків (див., наприклад: Коментар до Кримінального кодек-су Російської Федерації. У 2 т. Т. 1 / Під. Ред. О.Ф. Шишова. М., 1998. С. 360 ; Кримінальне право Росії. В 2 т. Т. 2. Особлива частина / Під. ред. О.М. Ігнатова, Ю.А. Красикова, Т.А. Костарева. М., 1998. С. 141.
  3 Спірним в літературі є питання про визнання послідувала
  в результаті згвалтування вагітності тяжким наслідком (див.: Курс кримінального права. Особлива частина. В 5 т. Т. 3. М., 2002. С. 273).

  Відповідальність за згвалтування потерпілої, явно не досягла 14 років (п. «в» ч. 3 ст. 131 КК), можлива у випадку дос-товерного знання винним віку потерпілої (див. аналіз п. «д» ч. 2 ст. 131 КК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Згвалтування (ст. 131 КК)."
  1. Стаття 24. Форми вини Коментар до статті 24
      згвалтування (ст. 131 КК РФ), крадіжка (ст. 158 КК РФ), терористичний акт (ст. 205 КК РФ). Так, явна незаконність дій (бездіяльності) при ухиленні від сплати податків (ст. ст. 198, 199 КК РФ) неможлива без наявності умислу особи на їх вчинення. Частина 2 коментованої статті визначає, що, якщо діяння відбувається тільки з необережності, воно може бути визнане злочином, коли
  2. Стаття 66. Призначення покарання за незакінчений злочин Коментар до статті 66
      згвалтування (ч. 3 ст. 30 та ч. 1 ст. 131 КК РФ). Підсудний повністю визнав свою провину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Суд визнав можливим застосувати правила, передбачені ст. 62 КК РФ. За замах на згвалтування може бути призначено не більше чотирьох років шести місяців позбавлення волі (три чверті від шести років). Застосовуючи норми ст. 62 КК РФ, суд повинен призначити
  3. 2. Класифікаційні ознаки і види збройних злочинів
      згвалтування (ст. 131), вимагання (ст. 163), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 167), незаконне полювання (ст. 258), посягання на життя співробітника правоохоронного органу (ст. 317), дезорганізація нормальної діяльності установ, забезпечують ізоляцію від суспільства (ст. 321). Як ступінь поширеності перерахованих діянь, так і питома вага застосування
  4. Що таке кримінальне переслідування.
      згвалтування (ч. 1 ст. 131 КК), насильницькі дії сексуального характеру (ч. 1 ст. 132 КК), порушення рівноправності громадян (ч. 1 ст. 136 КК), порушення таємниці листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних або інших повідомлень (ч. 1 ст. 138 КК), порушення недоторканності житла (ч. 1 ст. 139 КК), необгрунтована відмова в прийомі на роботу або необгрунтоване звільнення вагітної
  5. 4. Сукупність злочинів
      згвалтуванні (ст. 131 КК). По-друге, обидва злочини, що здійснюються одним дією (бездіяльністю), здійснюються одним суб'єктом злочину. По-третє, можливий, але не обов'язковий ознака - наявність однієї форми вини. Так, згвалтування особою, що знають про наявність у нього венеричного захворювання, характеризується умисною виною щодо кожного діяння, що становить ідеальну сукупність.
  6. 2. Кваліфікація злочинів з суміжними складами, з оціночними ознаками і по бланкетним нормам
      згвалтування "потерпілої, явно не досягла чотирнадцятирічного віку", характеристика потерпілого - у ст. 134 КК (статеві зносини і інші дії сексуального характеру з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку), у ст. 135 КК (розпусні дії). Конкретно описані наслідки у складі аборту (ст. 123 КК) і складі порушення правил охорони праці (ст. 143) - заподіяння
  7. 2. Загальна характеристика, поняття та види статевих злочинів
      згвалтування (близько 80%), то може скластися помилкове враження, ніби статева активність населення (точніше, криміногенної її частини) в останні роки дещо зменшилася. Так, в 1987 р. було скоєно 10 902 згвалтування і замахи на згвалтування, в 1990 р. - 15 010, в 1998 р. - 9014 * (250). Деякі процеси останніх років, навіть негативні, звичайно, стримують зростання цих злочинів
  8. 3. Згвалтування
      згвалтування становили 85-90%. З виділенням в самостійний склад насильницьких дій сексуального характеру (ст. 132 КК) згвалтування склали в 1997 р. 59,6% (9307 з 15620), а в 1998 р. - 50,6% (9014 з 17 809) * (262). Відповідно до ст. 15 КК згвалтування, кваліфікуються за ч. 1 і 2 ст. 131 КК, є тяжкими, а кваліфікуються за ч. 3 ст. 131 КК - особливо тяжкими. Підвищена
  9. 2. Загальна характеристика і класифікація злочинів проти сім'ї та неповнолітніх
      згвалтування (п. "д" ч. 2 ст. 131), згвалтування потерпілої, яка не досягла 14-річного віку (п. "в" ч. 3 ст. 131), насильницькі дії сексуального характеру відносно неповнолітнього (п. "д "ч. 2 ст. 132) і аналогічні дії щодо особи, яка не досягла 14-річного віку (п." в "ч. 3 ст. 132), зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами (ч. 2 ст. 202),
  10. 5. Злочини проти громадської моральності
      згвалтуванню із загрозою його повторення. Тут мають місце сукупність залучення в заняття проституцією і згвалтування. Загроза насильством повинна носити реальний характер і сприйматися як неминуче явище. Насильство або загроза його застосування можуть бути адресовані близьким і рідним особи, утягненого в заняття проституцією. Знищення або пошкодження майна також є одним з
© 2014-2022  yport.inf.ua