| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до статті 12.21 |
||
|
1. За змістом коментованої статті мається на увазі перевезення вантажів автомобільним транспортом. Про поняття транспортного засобу стосовно даної чолі КоАП див. примітку до ст. 12.1 КоАП. 2. Загальні правила перевезень вантажів автомобільним транспортом, правила буксирування механічних транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху. Відповідно до п. 23.1 - 23.5 Правил дорожнього руху маса перевезеного вантажу і розподіл навантаження по осях не повинні перевищувати величин, встановлених підприємством-виробником для даного транспортного засобу. Перед початком і під час руху водій зобов'язаний контролювати розміщення, кріплення і стан вантажу щоб уникнути його падіння, створення перешкод для руху. Перевезення вантажу допускається за умови, що він: - не обмежує водієві огляд; - не утруднює керування і не порушує стійкість транспортного засобу; - не закриває зовнішні світлові прилади та световозвращатели, реєстраційні та розпізнавальні знаки, а також не перешкоджає сприйняттю сигналів, що подаються рукою; - не створює шум, не порошить, не забруднює дорогу і навколишнє середовище. Якщо стан і розміщення вантажу не задовольняють зазначеним вимогам, водій зобов'язаний вжити заходів до усунення порушень перерахованих правил перевезення або припинити подальший рух. Вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду і ззаду більш ніж на 1 м або збоку більш ніж на 0,4 м від зовнішнього краю габаритного вогню, повинен бути позначений пізнавальними знаками "Великогабаритний вантаж", а в темний час доби та в умовах недостатньої видимості, крім того, спереду - ліхтарем чи световозвращателем білого кольору, ззаду - ліхтарем чи световозвращателем червоного кольору. Перевезення великовагових і небезпечних вантажів, рух транспортного засобу, габаритні параметри якого з вантажем або без нього перевищують по ширині 2,55 м (2,6 м - для рефрижераторів і ізотермічних кузовів), по висоті 4 м від поверхні проїзної частини, по довжині (включаючи один причіп) 20 м, або рух транспортного засобу з вантажем, виступаючим за задню точку габариту транспортного засобу більш як на 2 м, а також рух автопоїздів з двома і більше причепами здійснюються у відповідності зі спеціальними правилами. Міжнародні автомобільні перевезення здійснюються відповідно до вимог до транспортних засобів і правилами перевезення, встановленими міжнародними договорами Російської Федерації. Згідно п. 20.4 Правил дорожнього руху забороняється буксирування: - транспортних засобів, у яких не діє рульове управління (допускається буксирування методом часткового навантаження); - двох і більше транспортних засобів; - транспортних засобів з недіючої гальмівною системою, якщо їх фактична маса становить більше половини фактичної маси буксируючого транспортного засобу. При меншій фактичною масою буксирування таких транспортних засобів допускається тільки на жорсткому зчепленні або методом часткового навантаження; - мотоциклами без бокового причепа, а також таких мотоциклів; - в ожеледицю на гнучкому зчепленні. Стосовно до п. 20.4 Правил нечинними вважаються системи, які не дозволяють водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху навіть з мінімальною швидкістю. Дія коментованої статті не поширюється на міжнародні автомобільні перевезення. Адміністративна відповідальність за порушення порядку перевезення великогабаритних чи небезпечних вантажів у зазначених випадках визначена ст. 11.28 КоАП. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів, у тому числі експортно-імпортні і транзитні перевезення небезпечних вантажів по території Російської Федерації, здійснюються з дотриманням норм і правил, встановлених міжнародними конвенціями і міжурядовими угодами, учасницею яких є Російська Федерація, та відповідно до Федерального закону від 24 липня 1998 р. N 127-ФЗ "Про державний контроль за здійсненням міжнародних автомобільних перевезень та про відповідальність за порушення порядку їх виконання". 3. Стосовно до автомобільних перевезень під небезпечними вантажами розуміються будь-які речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які в силу притаманних їм властивостей і особливостей можуть при їх перевезенні створювати загрозу для життя і здоров'я людей, завдати шкоди навколишньому природному середовищу, привести до пошкодження або знищення матеріальних цінностей. 4. Відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, затвердженими Наказом Мінтрансу Росії від 8 серпня 1995 р. N 73 (в ред. Наказів Мінтрансу Росії від 11 червня 1999 р. N 37 та від 14 жовтня 1999 р. N 77), на території Російської Федерації встановлено єдиний порядок перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом по вулицях міст і населених пунктів, автомобільних дорогах загального користування, а також відомчим і приватним дорогах, не закритим для загального користування, незалежно від приналежності небезпечних вантажів і транспортних засобів, що перевозять ці вантажі. Зазначені Правила обов'язкові для всіх організацій, а також для індивідуальних підприємців. 5. Правилами перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом передбачена дозвільна система на перевезення особливо небезпечних вантажів. При перевезенні автомобільним транспортом даних вантажів вантажовідправник (вантажоодержувач) повинен отримати дозвіл на перевезення від органів внутрішніх справ за місцем його перебування. Для отримання дозволу на перевезення особливо небезпечних вантажів вантажовідправник (вантажоодержувач) подає до органів внутрішніх справ за місцем прийому вантажу до перевезення заяву із зазначенням у ньому найменування небезпечного вантажу, кількості предметів і речовин, маршруту перевезення, осіб, відповідальних за перевезення, та (або) осіб, які охороняють вантаж на шляху прямування. Перевезення особливо небезпечних вантажів допускається за належної охорони і обов'язково в супроводі відповідальної особи - представника відправника (одержувача). Необхідність супроводу фахівцями інших небезпечних вантажів, не віднесених до особливо небезпечних вантажів, визначає вантажовідправник (вантажоодержувач). Останній зобов'язаний виділити і супроводжуючих осіб, та осіб воєнізованої охорони. 6. У тих випадках, коли за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом супровід небезпечного вантажу покладається на водія автомобіля, цей водій повинен бути проінструктований вантажовідправником (вантажоодержувачем) перед відправленням. Маршрути перевезень узгоджуються з підрозділами Державтоінспекції, на території, що обслуговується яких знаходяться автотранспортні організації, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, або в яких тимчасово стоять на обліку транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі. 7. Технічні характеристики великовагового вантажу і великогабаритного вантажу визначені розд. I додатка до Інструкції з перевезення великогабаритних та великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорогах Російської Федерації, затвердженої Міністерством транспорту РФ 27 травня 1996 Відповідно до п. 1.2 Інструкції під великоваговим вантажем розуміється транспортний засіб, маса якого з вантажем або без вантажу і (або) осьова маса перевищують хоча б один з параметрів, наведених у розд. I додатка 1; під великогабаритним вантажем мається на увазі транспортний засіб, габарити якого з вантажем або без вантажу по висоті, ширині або довжині перевищують хоча б одне зі значень, встановлених в розд. I додатка 1. Згідно з п. 2.1 цієї Інструкції перевезення великогабаритних та великовагових вантажів автомобільним транспортом здійснюється після попереднього санкціонування органами системи Мінтрансу Росії. Заяви для отримання дозволів на перевезення зазначених вантажів у залежності від виду передбачуваних перевезень, категорії великогабаритних та великовагових вантажів і місця знаходження транспортного засобу перевізника подаються у відповідні дорожні органи, на території обслуговування яких починається маршрут руху транспортного засобу . Порядок розгляду та видачі дозволів, а також дорожні органи, що здійснюють ці функції, визначені розд. 2, 3 вищеназваної Інструкції. 8. Узгодження всіх перевезень великогабаритних та великовагових вантажів по всьому маршруту руху з органами управління автомобільними дорогами, балансоутримувачами штучних споруд і комунікацій, відділеннями залізниць, службами, уповноваженими органами суб'єкта РФ або органами місцевого самоврядування управляти вулично-дорожньою мережею міст та інших населених пунктів, здійснює орган управління дорогами, що видає дозвіл. 9. Технічний стан транспортних засобів, з використанням яких здійснюються перевезення, повинно відповідати вимогам Правил дорожнього руху, Основних положень по допуску транспортних засобів до експлуатації і обов'язків посадових осіб щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджених Постановою Ради Міністрів - Уряду РФ від 23 жовтня 1993 р. N 1090. 10. Відповідно до п. 8.4 Інструкції з перевезення великогабаритних та великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорогах Російської Федерації у випадку, якщо порушення встановленого порядку перевезення великогабаритного та великовагового вантажу призвело до пошкодження доріг, дорожніх споруд і комунікацій по шляху проходження вантажу, власники або користувачі транспортних засобів зобов'язані на вимогу органів управління дорогами або власників (балансоутримувачів) споруд і комунікацій відшкодувати їм збитки в установленому законодавством порядку. 11. Згідно п. 1 ст. 17 Федерального закону від 8 серпня 2001 р. N 128-ФЗ "Про ліцензування окремих видів діяльності" перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажопідйомністю понад 3,5 т (за винятком випадку, якщо зазначена діяльність здійснюється для забезпечення власних потреб юридичної особи або індивідуального підприємця) має право здійснювати тільки ліцензіати. Відповідно до Переліку федеральних органів виконавчої влади, що здійснюють ліцензування, затвердженим Постановою Уряду РФ від 11 лютого 2002 р. N 135, ліцензування зазначеного виду діяльності віднесено до відання Мінтрансу Росії і здійснюється Ространсинспекции (див. подп. 3 п. 4 Положення про Російської транспортної інспекції Міністерства транспорту Російської Федерації, затвердженого Постановою Уряду РФ від 11 липня 2002 р. N 515; подп. 1.3 п. 1 Наказу Мінтрансу Росії від 7 травня 2002 р. N 61 "Про ліцензування окремих видів діяльності у транспортному комплексі Російської Федерації"). Перелік ліцензійних вимог та умов щодо зазначеного виду діяльності встановлено п. 3 Положення про ліцензування перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Постановою Уряду РФ від 10 червня 2002 р. N 402. Відповідно до п. 1 даного Положення зазначені ліцензійні вимоги і умови поширюються на всі види діяльності по здійсненню перевезень вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, що підлягають ліцензуванню, зазначені в даному пункті коментаря, а також у п. 4 коментарю до ст. 12.23. Згідно подп. "А", "б" п. 3 вищезгаданого Положення до ліцензійним вимогам і умовам при здійсненні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносяться: - виконання вимог, встановлених федеральними законами та іншими нормативними правовими актами РФ в області ліцензованого виду діяльності; - відповідність автотранспортних засобів, заявлених для виконання перевезень, в тому числі що знаходяться в технічній експлуатації на підставі договору оренди або на іншій законній підставі, вимогам, встановленим для здійснення відповідних перевезень автомобільним транспортом та допуску автотранспортних засобів до експлуатації. Порушення ліцензіатом - індивідуальним підприємцем правил перевезення вантажів автомобільним транспортом кваліфікується як порушення ліцензійних вимог і умов і тягне за собою санкції у вигляді зупинення дії ліцензії або її анулювання, що застосовуються відповідно до ст. 13 Федерального закону "Про ліцензування окремих видів діяльності", незалежно від притягнення порушника до адміністративної відповідальності, заходи якої визначені статтею коментарів (див. також п. 6 коментарю до ст. 14.1). 12. Адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, кваліфікуються за фактом невиконання зазначених у ній правил правопорушником або ухилення від їх виконання. Порушення правил перевезення вибухових, легкозаймистих речовин і піротехнічних виробів, що призвело з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю або смерть людини, розглядається як злочин (ст. 218 КК). 13. Див. примітку до п. 5 коментарю до ст. 5.1. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, розглядаються: а) начальником Державтоінспекції, його заступником, командиром полку (батальйону, роти) дорожньо-патрульної служби, його заступником - відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 23.3 КоАП; б) стосовно до правопорушень, передбачених ч. 1 коментованої статті, - співробітниками Державтоінспекції, які мають спеціальне звання, - згідно п. 6 ч. 2 ст. 32.3 КоАП. Відповідно до ч. 2 ст. 23.2 КоАП зазначені посадові особи мають право передавати справи про правопорушення, передбачені статтею коментарів, скоєних неповнолітніми, на розгляд комісіям у справах неповнолітніх і захисту їх прав. Посадові особи, зазначені в подп. "А" цього пункту справжнього коментаря, права передавати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 коментованої статті, на розгляд суддям (див. абз. 2 п. 9 коментарю до ст. 12.8). 14. Про справляння адміністративного штрафу у випадках, передбачених ч. 1 коментованої статті, см. п. 7 коментаря до ст. 12.1. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Коментар до статті 12.21" |
||
|
||