Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Спадкування за правом представлення

. При спадкуванні за правом представлення частка спадкоємця за законом, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, переходить по праву представлення до його нащадкам, прямо зазначених у законі (п. 1 ст. 1146 ЦК). Інакше кажучи, спадкоємець за правом представлення як би заступає на місце свого померлого предка, який успадковував би в рамках відповідної черги, якби був живий * (740).
Спадкування за правом представлення є особливим порядком закликання до спадкоємства свого роду "запасних" спадкоємців в рамках однієї черги, коли немає в живих безпосередніх спадкоємців по прямій висхідній лінії, і в цьому сенсі має риси подібності з правилами про подназначении спадкоємця, які відносяться до спадкоємства за заповітом. Однак зважаючи на особливості спадкування за законом, яке засноване тільки на неявної волі спадкодавця, зазначені інститути істотно різняться між собою. Так, заповідач має право на власний розсуд вказати у заповіті будь-якого іншого спадкоємця на випадок, якщо призначений ним у заповіті спадкоємець або спадкоємець заповідача за законом помре до відкриття спадщини, або одночасно з заповідачем, або після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти, або не прийме спадщину з інших причин чи відмовиться від нього, або не буде мати право успадковувати чи буде усунений від наслідування як недостойний. Успадковувати ж за правом представлення можуть не будь-які, а лише прямо зазначені в законі особи і тільки у випадках і в порядку, зазначених у ст. 1146 ЦК.
Незважаючи на схожість назв, норми про спадкування за правом представлення не мають нічого спільного з відносинами представництва (глава 10 ЦК). Об'єктивно цього і не могло б бути, оскільки відносини представництва з померлим неможливі (див. ст. 188 ЦК), а заступлення на місце померлого спадкоємця пов'язане із здійсненням і (або) захистом його прав та інтересів * (741). Особа, покликане до спадкоємства за правом представлення, стає самостійним спадкоємцем і реалізує власні права щодо частки спадкового майна, яка належала б померлому нащадку. Не можна не відзначити, що саме тому положення про спадкування за правом представлення не суперечать п. 2 ст. 1114 ЦК і не скасовують встановленого їм правила про те, що померлі в один день особи (комморіенти) не успадкують один одному. Крім цього, спадкування за правом представлення необхідно відрізняти від спадкової трансмісії, тобто переходу права на прийняття спадщини (ст. 1156 ЦК), яке пов'язане з ситуаціями, коли спадкоємець був живий на дату відкриття спадщини, але не встиг прийняти причитавшуюся частку, і тому не опосередковує реалізацію спадкоємцями трансміттента самостійних прав щодо цієї частки * (742) .
Враховуючи сказане, можна вказати на такі особливості спадкування за правом представлення. По-перше, спадкування за правом представлення можливо тільки в рамках перших трьох спадкових черг (п. 2 ст. 1142, п. 2 ст. 1143, п. 2 ст. 1144 ЦК). Спадкоємцями першої черги за правом представлення є онуки та їхні нащадки, другої черги - племінники і племінниці, третьої черги - двоюрідні брати і сестри. Як видно, законодавець, керуючись принципом захисту прав близьких родичів, відніс до спадкоємців за правом представлення тільки нащадків спадкоємців по прямій низхідній лінії (наприклад, племінники і племінниці - це діти рідними та братів і сестер спадкодавця). Закон не пов'язує можливість спадкування за правом представлення з такими критеріями, як непрацездатність, спільне проживання і т.д.
Необхідно звернути увагу на те, що спадкоємцями першої черги за правом представлення можуть бути не тільки онуки, але і їх нащадки. Відносно двох інших груп спадкоємців за правом представлення вказівку на нащадків відсутня. Оскільки норми про спадкування за законом не підлягають розширювальному тлумаченню, остільки нащадки племінників і племінниць (двоюрідні онуки та онучки) і двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) успадковують вже в порядку п'ятої та шостої спадкової черги відповідно (абз. 3, 4 п . 2 ст. 1145 ЦК). Що стосується нащадків онуків як спадкоємців за правом представлення першої черги, то вони закликаються до спадкування, якщо їх батько (тобто онук спадкодавця) теж помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем. Незважаючи на те що фактично кола спадкоємців за правом представлення є лише відносно закритим, тобто не обмежується ступінь споріднення можливих нащадків онука, очевидно, що зважаючи біологічної тривалості життя до спадкування за правом представлення в рамках першої черги теоретично можуть бути покликані нащадки кількох наступних ступенів споріднення (тобто правнуки, праправнуки, прапраправнуки).
По-друге, наслідуючи за правом представлення, нащадки померлого спадкоємця стають безпосередніми спадкоємцями конкретної черги і тому усувають від спадкування всіх інших осіб, що входять в наступні черги. Наприклад, якщо у спадкодавця в живих залишилися тільки онук, а також брат і племінник, то внук як спадкоємець першої черги відсторонює від спадкування осіб, які входять в наступні черги, в тому числі і спадкоємців за правом представлення.
По-третє, враховуючи те, що спадкоємці за правом представлення саме заміщають спадкоємця, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, для цілей закликання до спадкоємства за правом представлення законодавець надає юридичне значення обставинам, ганьблять спадкові права померлого спадкоємця. Так, якщо померлий спадкоємець був позбавлений спадкодавцем спадщини (п. 1 ст. 1119 ЦК) або не мав би права успадковувати як недостойний спадкоємець (п. 1 ст. 1117 ЦК), нащадки такої особи до спадкоємства не закликаю (пп. 2, 3 ст. 1146 ЦК) * (743). На жаль, не вирішене в законодавстві питання про те, порочить чи права спадкоємців по праву уявлення визнання померлого нащадка негідним на підставі п. 2 ст. 1117 ЦК зважаючи невиконання покладених законом обов'язків по утриманню спадкодавця. Якщо взяти до уваги те, що спадкоємці за правом представлення заступають на місце своїх батьків, на зазначене питання слід відповісти позитивно. Проблема полягає в тому, що в п. 3 ст. 1146 ЦК міститься відсилання тільки до п. 1 ст. 1117 ЦК, що формально юридично через правил про буквальному тлумаченні виключає можливість застосування норм п. 2 ст. 1117 ЦК. Подібну законодавчу формулювання можна, звичайно, злічити технічної похибкою законодавця, однак однозначне рішення питання можливе лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства.
Крім того, спірним є питання про те, чи може спадкоємець за правом представлення бути покликаний до спадкоємства замість свого померлого нащадка, який вправі був успадковувати огляду на те, що спадкодавець після втрати таким спадкоємцем права успадковувати (т . е. вчинення дій, що тягнуть визнання спадкоємця негідним) все одно заповідав йому своє майно. Слід погодитися з тим, що в подібних ситуаціях спадкування за правом представлення неможливо, оскільки воно є інститутом спадкування за законом, а отримання негідним спадкоємцем майна з волі спадкодавця допускається тільки в рамках спадкування за заповітом * (744).
По-четверте, при покликанні до спадкоємства за правом представлення відповідними особами особи успадковують безпосередньо спадкодавцеві, спадкоємцем якого міг би бути померлий предок, і реалізують власні права. З цього випливає, що спадкування за правом представлення здійснюється незалежно від того, чи мають такі нащадки право успадковувати за своїм батьком в рамках окремих спадкових правовідносин (тобто не має значення, чи є вони по відношенню до свого батька негідними спадкоємцями, чи були позбавлені права успадковувати і т.п.). Разом з тим не можна не враховувати, що оскільки право подання пов'язане із здійсненням саме самостійних спадкових прав, спадкування за вказаною підставі неприпустимо відносно обов'язкової частки, причитавшейся померлому нащадку (що пояснюється нерозривним зв'язком права на обов'язкову частки з особистістю і з обмеженням свободи заповіту), а також у тих випадках, коли сам спадкоємець за правом представлення був визнаний негідним спадкоємцем по відношенню до спадкодавцеві, відсторонений останнім від спадкування (навіть якщо померлий нащадок мав право успадковувати) або коли спадкодавцем був підпризначений інший спадкоємець на випадок смерті безпосереднього спадкоємця (п. 2 ст. 1121 ЦК).
По-п'яте, оскільки спадкоємці за правом представлення заступають на місце свого нащадка, остільки їм належить лише та частка в спадковій масі, яка належала б померлому спадкоємцеві. Тому якщо спадкоємців за правом представлення кілька, то частка їх нащадка ділиться між ними порівну (п. 1 ст. 1146 ЦК). Ніякого утиску спадкових прав в даному випадку не відбувається, що пояснюється зазначеними особливостями спадкування за правом представлення. Наприклад, у спадкодавця в живих залишилися мати (спадкова частка становить 1/2 від спадкової маси) і два онуки, які успадковують частку, яку отримав би їх батько (спадкові частки становлять по 1/4, тобто по половині від частки померлого батька). Зрозуміло, якщо спадкоємець за правом представлення тільки один, то зміст його прав з точки зору розміру належної частки не відрізняється від прав інших спадкоємців в рамках однієї черги.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Спадкування за правом представлення "
  1. § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
    успадкування. Громадяни можуть успадковувати і заповідати майно (ст. 18 ЦК). Спадкування - перехід майна (спадщини, спадкового майна) померлої особи (спадкодавця) до іншого вказаною ним у заповіті або визначеному законом особі (спадкоємцю), при якому майно переходить у порядку універсального правонаступництва, тобто за загальним правилом в незмінному вигляді як єдине ціле і в один
  2. § 2. Зміст заповіту
    спадкуванні заповіданої неподільної речі у випадках, якщо призначена одному із спадкоємців за заповітом реальна частина речі з якихось причин перестала існувати до відкриття спадщини? Наприклад, згоріла та частина єдиної колекції марок, яка призначалася певного спадкоємцю. У літературі висловлено думку про те, що такий спадкоємець не зможе претендувати на частку в праві на
  3. § 4. Виконання і оспорювання заповіту
    спадкування за законом. Основою конституційної свободи спадкування є юридично забезпечена можливість спадкодавця розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Цим, однак, зміст права спадкування, гарантованого ч. 4 ст. 35 Конституції РФ, не вичерпується. Воно включає в себе і уповноваженої спадкоємців на отримання спадкової маси. Реалізація права
  4. § 2. Особливості спадкування за законом окремими спадкоємцями
    спадкуванні за правом представлення частка спадкоємця за законом, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, переходить по праву представлення до його нащадкам, прямо зазначених у законі (п. 1 ст . 1146 ЦК). Інакше кажучи, спадкоємець за правом представлення як би заступає на місце свого померлого предка, який успадковував би в рамках відповідної черги, якби був живий * (740).
  5. § 2. Оформлення спадкових прав і розділ спадщини
    спадкування до Російської Федерації (ст. 1151 ЦК). Особливістю оформлення свідоцтва в даному випадку є те, що держава не зобов'язана доводити факт прийняття спадщини (п. 1 ст. 1152 ЦК). Правом на отримання свідоцтва про право на спадщину на відумерле майно наділений представник федерального органу виконавчої влади, уповноваженого приймати таке майно в порядку
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    спадкування, але і в якості заохочення його за особливі успіхи у трудовій, наукової, громадської чи іншої діяльності (див.: Рясенцев В.А. Указ. соч. С. 91). * (315) У разі відсутності доказів того, що дарувальник при укладанні договору дарування направляв свою волю на збагачення майна тільки одного чоловіка, обдаровуваними слід вважати обох подружжя, а отримане в порядку такого дарування
  7. 87. ВІДКРИТТЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. Лежачі спадщина. СПОСОБИ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. СПАДКОВА ТРАНСМІСІЯ. Спадкування за правом представлення. Співспадкоємців
    спадкування за правом представлення). Якщо спадкоємець не один, а кілька, всі вони були спільними власниками в розмірі своїх спадкових часток (співспадкоємцями). Спадкові вимоги і борги розпадалися на відповідні частки. Вимоги та борги неподільні створювали солідарні права і солідарну відповідальність всіх спадкоємців разом. Але кожен спадкоємець в будь-який момент міг
  8. ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
    успадкування. Спадкове спадкоємство і його види. Підстави спадкування. Поняття і склад спадщини. Спадкова маса. Об'єкти спадкового спадкоємства. Особливості спадкування окремих видів майна. Відкриття спадщини. Суб'єкти спадкового спадкоємства. Спадкування за заповітом. Поняття заповіту. Форма заповіту. Оформлення заповідальнихрозпоряджень банківськими вкладами.
  9. 1. Поняття і принципи спадкування за законом
      спадкоємства тільки в тому випадку, якщо немає спадкоємців попередніх черг. Це означає, що має місце одна з наступних ситуацій: - спадкоємці попередніх черг відсутні; - ніхто з них не має права успадковувати; - всі вони відсторонені від спадкування; - всі вони позбавлені спадщини; - ніхто з них не прийняв спадщини; - всі вони відмовилися від спадщини. Спадкоємці тієї
  10. 1. Спадкоємці першої черги
      спадкоємства після смерті батьків лежить кревне споріднення, тобто походження дітей від даних батьків, підтверджене у встановленому законом порядку. Однак законодавець мав на увазі лише синів і дочок спадкодавця, що народилися в зареєстрованому або прирівняного до нього шлюбі. --- В силу п. 2 ст. 48 Сімейного кодексу РФ діє презумпція батьківства
© 2014-2022  yport.inf.ua