Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Обмеження дієздатності громадянина
. Обмеження дієздатності громадянина - спеціальна юридична міра (санкція). Дана міра не застосовується щодо малолітніх зважаючи на відсутність у них дієздатності, а також можливості здійснення стосовно цієї категорії громадян їх законними представниками фактичної влади. Вона застосовується тільки судом і тільки щодо громадян, що володіють часткової або повної дієздатністю, тобто щодо осіб від 14 до 18 років (п. 4 ст. 26 ЦК) і повнолітніх, а також прирівняних до них осіб (ст. 30 ЦК). Обмеження дієздатності громадянина означає зменшення його цивільно-правових можливостей у порівнянні з тим, як вони передбачені законом для відповідної вікової групи. Обмеження дієздатності здійснюється у порядку окремого провадження (подп. 4 п. 1 ст. 262 ЦПК).
Неповнолітні у віці від 14 до 18 років (крім придбали дієздатність в повному обсязі достроково в порядку п. 2 ст. 21 і ст. 27 ЦК) можуть бути обмежені у дієздатності судом за клопотанням їх батьків (усиновлювачів) або піклувальника або органу опіки та піклування * (171) за наявності будь-яких достатніх підстав. Такими підставами можуть бути не тільки пристрасть неповнолітнього до алкоголю, наркотиків (пор. з абз. 1 п. 1 ст. 30 ЦК), а й інші шкідливі звички, а також нерозумна (нераціональна, недоцільна), з точки зору заявників, трата грошей (на азартні ігри, комп'ютерні програми, диски, колекціонування тих чи інших предметів тощо) на шкоду вирішенню нагальних побутових питань (придбання одягу, продуктів харчування тощо). Достатність підстави для обмеження дієздатності неповнолітнього залежить від оцінки його законних представників, яка в кожному конкретному випадку може бути різною. Правило п. 4 ст. 26 ГК протилежно за своєю спрямованістю й змістом правилом ст. 27 ГК: перше містить особливу міру виховного характеру і санкцію, другі, навпаки, - заохочувальну (стимулюючу) міру.
Сенс обмеження дієздатності неповнолітніх - обмежити або позбавити їх права самостійно розпоряджатися заробітком, стипендією або іншими доходами (подп. 1 п. 2 ст. 26 ЦК). При цьому не можуть зазнавати обмежень всі інші належні їм права (п. 1 і подп. 2-4 п. 2 ст. 26 ЦК) та їх деликтоспособность (п. 3 ст. 26 ЦК). Вибір між обмеженням і позбавленням права вільно розпоряджатися доходами залежить від побажання заявника, конкретних обставин справи і розсуду суду. Після обмеження дієздатності заробіток (стипендія, інші доходи) неповнолітнього на підставі рішення суду повинні видаватися його батькам (усиновлювачам) або піклувальнику (частково або повністю). Відповідно, неповнолітній може розпоряджатися своїми доходами лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника (частково або повністю).
Зважаючи невирішеність в п. 4 ст. 26 ЦК та в гол. 31 ЦПК ряду конкретних питань, а також той факт, що обмеження дієздатності неповнолітніх стосується тільки громадян віком від 14 до 18 років, можна припустити, що захід, про яку йде мова в п. 4 ст. 26, діє:
аж до набуття громадянином дієздатності в повному обсязі (в тому числі придбання достроково, зокрема, в результаті вступу в шлюб);
аж до її скасування судом;
протягом терміну, безумовно встановленого в рішенні суду.
Повнолітні та прирівняні до них громадяни (тобто повністю дієздатні) можуть бути обмежені у дієздатності судом за наявності фактичного складу з двох послідовно пов'язаних юридичних фактів: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; постановка сім'ї в важке матеріальне становище (абз. 1 п. 1 ст. 30 ГК) * (172). Закон не ставить можливість обмеження дієздатності в залежність від визнання громадянина хронічним алкоголіком або наркоманом. Під зловживанням громадянином спиртними напоями або наркотичними засобами розуміється таке надмірне або систематичне їх вживання, яке суперечить інтересам сім'ї і тягне за собою непосильні витрати грошових коштів на їх придбання, що, в свою чергу, викликає матеріальні труднощі і ставить сім'ю у важке становище. Примітно й те, що якщо сім'я не отримує від громадянина, що зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, необхідної матеріальної підтримки або змушена утримувати його повністю або частково, то наявність заробітку чи інших доходів у інших членів сім'ї саме по собі не є підставою для відмови в обмеженні дієздатності зловживає громадянина * (173).
Отже, зловживання спиртними напоями та наркотичними засобами розкриває такі ознаки, як надмірне, систематичне їх вживання (тобто надлишкове і невгамовне вживання, в тому числі вживання наркотичних засобів, не обумовлене медичним призначенням), яке в кінцевому рахунку веде до придбання громадянином стійкої алкогольної (наркотичної) залежності і до деградації особистості. У свою чергу, важке матеріальне становище сім'ї слід оцінювати не з точки зору загального її фінансового стану і наявності у неї інших джерел доходу, а як неотримання сім'єю грошових коштів від конкретного члена - зловживає громадянина, в результаті чого сім'я змушена утримувати його, до того ж витрачати свій бюджет на його згубні пристрасті. Звідси важке матеріальне становище - це значне позбавлення сім'єю того, що вона могла б отримати, якби громадянин не зловживав спиртними напоями або наркотичними засобами, таке позбавлення, яке в кінцевому рахунку веде до її зубожіння.
Хоча ст. 10 ГК, що встановлює загальну заборону на зловживання правом, що не кореспондує ст. 30 ГК, навряд чи є сумніви в тому, що остання присвячена приватному нагоди зловживання правом - зловживанню громадянином правом на розпорядження власними доходами на шкоду інтересам своєї родини. Оскільки закон, обмежуючи дієздатність громадянина, не ставить перед собою мету боротьби з пияцтвом і наркоманією (так само як і покарання п'яниці чи наркомана), а лише захищає майнові інтереси сім'ї громадянина, то обмеження дієздатності можливе лише за наявності двох зазначених фактів, пов'язаних між собою як причина (зловживання) і наслідок (важке матеріальне становище). Відсутність одного з них (зокрема, пияцтво самотнього громадянина або важке матеріальне становище сім'ї, не обумовлене зловживанням громадянином алкоголем або наркотиками, а викликане іншими причинами, наприклад необхідністю сплати великого боргу, виплати аліментів тощо) виключає можливість обмеження дієздатності громадянина. Виключають таку можливість і інші обставини, прямо не передбачені законом (наприклад, ризикована підприємницька діяльність, ігрові автомати, азартні ігри, нічні клуби, протилежну стать, різні хобі - цілком нешкідливі по суті, але при цьому вельми затратні і т.п.). І хоча такі "захоплення" і "пристрасті" можуть бути для сім'ї нітрохи не менш накладними, ніж зловживання згаданими у ст. 30 ГК спиртними напоями або наркотичними засобами, громадянин проте у всіх цих та інших випадках не може бути обмежений у дієздатності. Справа в тому, що:
закон дозволяє обмежувати дієздатність лише у випадках і в порядку, встановлених законом (п. 1 ст. 22 ЦК);
редакція ст. 30 ГК і винятковий характер формульованого нею правила не дозволяють розширено тлумачити підстави обмеження дієздатності громадянина;
використання у даному випадку аналогії закону (п. 1 ст. 6 ЦК) перешкоджає як особлива істота дієздатності громадянина, так і відсутність східного врегульованого відносини.
Обмеження дієздатності повнолітніх і прирівняних до них громадян зводиться до обмеження однієї лише сделкоспособность, в результаті чого вони не можуть самостійно без згоди піклувальника продавати, дарувати, заповідати, обмінювати, купувати майно, здійснювати інші операції за розпорядженням майном (крім дрібних побутових), самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші види доходів (авторський гонорар, суми, належні за виконання робіт за договором підряду, інші винагороди, всякого роду посібники тощо) та розпоряджатися своїми доходами (абз. 2, 3 п. 1 ст. 30 ГК; п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 4 травня 1990, N 4). Оскільки особи, обмежені у дієздатності, можуть самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди, їх самостійність у цивільному обороті поступається навіть можливостям осіб від 6 до 14 років (пор. з п. 2 ст. 28 ЦК); одночасно оскільки за згодою піклувальника вони можуть здійснювати та інші угоди, в цьому вони співставні з особами від 14 до 18 років (пор. з п. 1 ст. 26 ЦК).
Якщо громадянин, обмежений у дієздатності, здійснює операцію без згоди свого піклувальника, така угода є оспорімой, вона може бути визнана недійсною судом за позовом піклувальника (ст. 176 ЦК) * (174). Однак обмеження дієздатності не торкається деликтоспособность: громадянин, обмежений у дієздатності, самостійно несе відповідальність по зроблених операціях і за заподіяну шкоду (абз. 3 п. 1 ст. 30, ст. 1077 ЦК). Обмеження дієздатності громадянина не перешкоджає вступу в шлюб, але воно (у тому числі обмеження дієздатності одного з подружжя) перешкоджає усиновленню дітей (п. 1 ст. 127 СК).
Рішення суду про обмеження дієздатності скасовується лише за наявності достатніх даних, що свідчать про те, що громадянин припинив зловживати спиртними напоями або наркотичними засобами, а також якщо перестала існувати його родина (розлучення, смерть, поділ сім'ї) і, отже, відпала обов'язок даного громадянина надавати кошти на її утримання (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 4 травня 1990, N 4). На підставі рішення суду відміняється встановлене над громадянином піклування (п. 2 ст. 30 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Обмеження дієздатності громадянина "
  1. § 2. Цивільна дієздатність громадян
    обмежена інакше як у випадках і в порядку, встановлених законом. Повна або часткова відмова громадянина від дієздатності, а також інші угоди, спрямовані на її обмеження, нікчемні, крім випадків коли такі угоди дозволяє закон (п. 1, 3 ст. 22 ЦК). Якщо громадянин, доти поки він залишається в живих, не може бути позбавлений правоздатності в повному обсязі, то дієздатність він може
  2. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    обмежень, встановлених законом з урахуванням їх віку та стану психічного здоров'я, можуть здійснювати будь-які угоди. У юридичних осіб сделкоспособность в повному обсязі виникає відразу ж з моменту їх утворення. Однак на відміну від громадян юридичні особи можуть бути обмежені права здійснювати окремі види угод з урахуванням цілей їх діяльності, визначених законом або їх
  3. § 2. Довіреність
    обмежене число угод чи інших юридичних дій від імені подається, проте в ній або окреслюється певна сфера діяльності представника, або перераховуються конкретні, як правило, однорідні можливі дії представника. Наприклад, спеціальної вважатиметься довіреність, видана адвокату на ведення справи в суді або експедитору на одержання і відправлення вантажів.
  4. 3. Обмеження повної дієздатності громадян
    обмеження (за наявності певних умов) дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 30 ЦК). Ця норма стосується лише громадянам, що володіє повною дієздатністю, оскільки громадяни у віці від 14 до 18 років за наявності достатніх підстав обмежуються у дієздатності в порядку, розглянутому вище. Разом з тим слід визнати,
  5. 4. Двостороння реституція
    обмежень повноваження на здійснення угоди; д) недієздатними громадянами; малолітніми, які не досягли чотирнадцятирічного віку; неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років; громадянами, обмеженими у дієздатності; громадянином, не здатним розуміти значення своїх дій та керувати ними; під впливом помилки, що має істотне значення. Нарешті,
  6. 6. Інші майнові наслідки недійсності угоди
    обмеженим у дієздатності; громадянином, не здатним розуміти значення своїх дій. При визнанні недійсності угод, укладених під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, збігу тяжких обставин, реальний збиток відшкодовує винна сторона. При здійсненні угоди під впливом істотного омани
  7. 1. Поняття і суб'єкти представництва
    обмеження дієздатності громадянина; визнання громадянина з підстав, передбачених законом, недієздатним і т.п. До фактичних причин належать: хвороба; юридична неграмотність; небажання уповноваженої або зобов'язаної особи здійснювати особисто права і виконувати обов'язки; завантаженість органу юридичної особи; відсутність у суб'єкта спеціальних пізнань і т.д. При
  8. 3. Поняття і функції цивільно-правової відповідальності
    обмеження дієздатності громадянина відповідно до правил п. 1 ст. 30 ГК, відповідальності органів та засновників юридичної особи відповідно до п. 3 ст. 53 та п. 3 ст. 56 ГК, відповідальності правонаступників юридичної особи відповідно до п. 3 ст. 60 ГК і т.д.), і в розділі про речові права (наприклад, у вигляді правил про наслідки самовільної будівлі, передбачених п. 2 ст. 222 ЦК),
  9. П
      обмеження на застосування загальних П. н. с. II, 13, § 4 (8) - с. 517 - 518 - встановлення спеціальних термінів позовної давності як П. н. с. II, 13, § 4 (9) - с. 518 Постійне проживання II, 6, § 8 (1) - с. 193 Постанови Уряду як джерела цивільного права I, 4, § 2 (4) - с. 105 - 106 Споживчі товариства II, 9, § 2 (3) - с. 337 - 338 Споживчий кооператив - пайовий
  10. Стаття 47. Участь у справі державних органів, органів місцевого самоврядування для дачі висновку по справі
      обмеження батьківських прав (п. 4 ст. 73 СК); по спорах, пов'язаних з вихованням дітей (ст. 78 СК); по справах про усиновлення (п. 1 ст. 125 СК) або скасування усиновлення (п. 2 ст. 140 СК). Обов'язковість участі органів опіки та піклування передбачається також нормами ЦПК, що регулюють порядок розгляду ряду справ окремого провадження: про усиновлення (ст. 273), про обмеження
© 2014-2022  yport.inf.ua