| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Особливості та основні етапи еволюції правової системи РРФСР |
||
|
Протягом більш ніж сімдесяти років ідеологічний фундамент права неодноразово змінювався; з'явився новий правовий словник і юридична термінологія; було висунуто вимогу вироблення нового і більш високого типу права, якісно що відрізняється від існуючого в несоціалістичному світі. Створення радянської правової системи означало появу у світовій історії: - нового історичного типу права; - однієї з можливих різновидів цього типу ; - першої конкретної соціалістичної правової системи. У перші роки після революції 1917 р. радянське право формувалося як право sui generis, джерелом якого були не стільки правові норми, скільки розсуд правоприменителей, які керувалися «пролетарським правосвідомістю». Відповідно в російському праві та практиці його застосування превалювала тенденція не на зближення правових норм до законодавства та юридичною практикою його застосування в інших країнах, а на їх відокремлення. Особливо послідовно така ідеологічна установка втілювалася в життя в сфері кримінальної репресії. Перехід в 1922 р. до нової економічної політики (НЕП), невід'ємною рисою якої було відтворення товарно-грошових відносин, зажадав прийняття нових законів, що враховують потреби розвитку цих відносин. З цією метою було прийнято Цивільний кодекс (ЦК) РРФСР, в основу структури та найважливіших положень якого була покладена пандектній система. Право РРФСР характеризувалося такими особливостями. 1. Воно було наскрізь ідеологічно: на зміну що панувала перш православної ідеології прийшов засилля марксизму-ленінізму, за яким була закріплена роль нової державної релігії, що захищається всім арсеналом юридичних засобів. Це зближувало її з релігійними правовими системами, які також засновані на ідеології (тільки релігійної) і залежать від офіційних тлумачів її істин і положень. У радянській правовій системі ідеологізація знаходила своє вираження в строго класовому, а не юридичному, як у романо-германської або англо-американської правових сім'ях, підході до суб'єктів права. В організаційному плані ідеологізація правової системи відбивалася в прямому втручанні комуністичної партії в юридичну практику - в правотворчість, правозастосування, юридичну освіту, до кадрового юридичний корпус. 2. Моноідеології створювала собі монособственность. Рассматри вая приватну власність як абсолютне зло, панівна ідеологія зумовила головна відмінність права РРФСР від інших пра вових систем XX в.: Воно було засноване на усуспільнення засобів виробництва, а в окремі періоди - і всієї економіки в цілому. Відзначався абсолютний примат інтересів держави над інтересами особистості. Законодавство і судова практика ставилися з байдужістю до особистої власності, забезпечуючи власності державного і суспільного всіляке заохочення і охорону. У результаті в РСФРР не визнавалося існування ні приватної власності, ні приватного права. Поняття приватного права було знищено. Протягом 70 років у російській державі було лише публічне право. Життя людей будувалася за розпорядженням та наказам партійно-державних чиновників. Люди жили в умовах не тільки диктатури партії, по і диктатури права влади. 3. Право розглядалося як явище, підпорядковане державі. Природно, державні органи не вважали себе зв'язаними нормами права, що створювало грунт для зростання свавілля і утиску прав людини. 4. Правова система базувалася на ідеї зобов'язань людини перед державою. Громадянину можна було робити лише те, що йому дозволяло держава. А держава могла забороняти все, що вважало непотрібним для будівництва соціалізму. Якщо у сфері соціально-економічного законодавства (право на працю, рівняння правового статусу чоловіка і жінки, право на безкоштовне обра тання та медичне обслуговування) радянське право залишалося світовим лідером аж до 70-80-х років, то політичні та особисті права громадян порушувалися постійно . Заперечувалися міжнародні стандарти прав людини. 5. У перші роки соціалістичного будівництва в РРФСР на загально заперечувалася необхідність права, яке вважали непотрібним спадщиною капіталістичного суспільства. Це призвело до юридичного нігілізму в суспільстві. Право оцінювалося як ще більш небезпечне, ніж релігія, зілля, як опіум для народу (Г.А. Гойхбарг, М.А. Рейснер). Проте з часом виникло вчення про поступове «відмирання права» при комунізмі. Звідси і поява поняття «соціалістична законність»: законно і юридично обгрунтовано все, що сприяє побудові комуністичного суспільства. На відміну від західних країн законність виступала не як рамка, що обмежує довільні дії індивіда або держави, а як засіб досягнення цілей, які ставить собі суспільство. У цьому полягала фундаментальна позиція, яка визначає відмінність аналізованої структури від західних. 6. Радянське право виявило надзвичайний динамізм юридичних норм. За роки радянської влади правовий режим змінювався не менше семи разів, і щоразу - в роки громадянської війни та інтервенції, непу, сталінізму, Великої Вітчизняної війни, «відлиги», застою, перебудови - проводилися істотні зрушення в правовій системі. 7. Право РРФСР характеризувалося декларативністю. У 1917 - 1918 рр.. в боротьбі за підтримку народних мас більшовики використовували декрети як засіб агітації і пропаганди. Свідомо знаючи про нереалістичність тих чи інших законообещаній, революційна влада використовувала їх як доказ здійснення своїх програмних намірів. Але і в наступні десятиліття ця лінія легко простежується в п'ятирічних планах, в Конституції, законодавстві цивільному та кримінальному. Декларативність законодавства РРФСР викликалася не тільки внутрішньо-і зовнішньополітичними міркуваннями, а й завданнями чисто виховного характеру. Державна ідеологія використовувала правові норми з метою зруйнувати в людях егоїстичні і антигромадські установки поведінки. При цьому їй вдалося досягти успіху в придушенні приватної ініціативи. 8. Радянське право відрізняла важлива особливість - його федералізм. Оскільки союзні республіки визнавалися суверенними суб'єктами радянської федерації, в СРСР з кінця 50-х років формально нараховувалося не менше 16 (15 +1) правових систем, а в кожній з республік повинен був бути виражений дуалізм правових норм - союзних і місцевих. У 1918-1920 рр.., Коли радянський федералізм формувався, дійсно дуалізм радянського права мав місце. Навіть автономні утворення могли мати істотні відмінності в правових нормах та інститутах. Однак уже наприкінці 20-х років від подібної практики відмовилися і федералізм радянського права придбав полуфіктівний характер. Засилля союзного законодавства і крайня ступінь уніфікації республіканських правових норм (за своєю природою призначених враховувати місцеві умови) досягли піку в період сталінізму в кінці 30-х - початку 50-х років. Потім ця тенденція ослабла, проте справжнього федералізму радянське право до розпаду Радянського Союзу вже не досягло. 9. Дуалізм правової системи РРФСР виник з іншої причини: він був породженням паралельного існування двох структур державного управління - партійної (яка маскувала свою публічно-правову роль) і радянської (яка служила фасадом для всевладдя партійних комітетів зверху донизу). 10. Судова система перебувала в повній залежності від партійно-державного керівництва, а її діяльність відрізнялася каральної спрямованістю. 11. Роль закону в системі джерел права зводилася практично нанівець. У центрі правової системи стояли «керівні» партійні директиви. А більшість питань повсякденного життя людей розв'язувалися у численних актах органів управління. Правова система РРФСР пройшла кілька етапів у своїй сімдесятирічної еволюції, і перераховані особливості були притаманні цим етапам в різній мірі. Перший етап становлення правової системи характеризується, з одного боку, зламом старої правової системи і правових установ, максимальним революційним «творчістю» і свавіллям, а з іншого - прагненням побудувати нову правову систему (прийняття Конституції РРФСР 1918 м., Цивільного, Кримінального, Земельного, Цивільного процесуального, Кримінально-процесуального кодексів, Кодексу законів про працю, побудову нової судової системи). На другому етапі розвитку правової системи РРФСР, з початку 30-х до середини 50-х років, в країні діяв тоталітарний режим з практично повним знищенням істинно правових реалій, незважаючи на фіктивно-демонстративні дії з ухвалення маси законодавчих актів. Третій етап - середина 50-х - кінець 80-х років - епоха лібералізації (зі своїми підйомами і спадами), яка призвела до зміни суспільно-політичного ладу, розпаду СРСР і зміни всіх орієнтирів політико-правового розвитку, фундаментальних цінностей суспільної системи в цілому. Цей етап характеризувався деякими техніко-юридичними досягненнями у законодавчій сфері (кодифіковані всі основні галузі права - КК, ГК, КПК, ЦПК, КЗпП, КпШС та ін.), прийняті Конституція РРФСР 1978 р., ряд законів декларативно-демократичної спрямованості. З перебудовою з кінця 80-х років XX в. почалася кардинальна переробка правової системи Росії. Супроводжується вона досить хворобливими факторами: «війна законів», гострі суперечності між органами законодавчої і виконавчої влади, «парад суверенітетів» національно-державних і адміністративно-територіальних одиниць в колишньому Союзі РСР, а потім і в Російській Федерації, зростання злочинності, корумпованості державного апарату і порушення прав цілих верств і груп населення, та ін До якої правової сім'ї ставилася правова система РРФСР? У західному порівняльному правознавстві право РРФСР відносили до сім'ї правових систем соціалістичних країн. Але нерідко колишнє соціалістичне право трактувалося як різновиду ро-мано-германського права. Соціалістичні революції трансформували ці країни, але їх правове схожість із Західною Європою залишилося. Спорідненість російського права з романо-німецьким правом не викликає сумнівів. В основі російського права лежать рециповані норми римського права, очевидно подальше стійке вплив німецької та французької правових шкіл, всі галузі права в Росії кодифіковані. Однією з ознак самостійності галузі права вважається наявність кодификационного акту. У російській правовій системі завжди діяв принцип верховенства закону. І як би не була важлива судова практика, вона завжди грала підлеглу законодавству роль. З проголошенням державної незалежності Російської Федерації почався новий етап у розвитку правової системи. Було задекларовано встановлення в новій Росії вперше за всю її історію панування права. Проявилося щире бажання сприйняти позитивні правові моделі зарубіжних країн. Спадщина пролетарської революції, глибоке негативне ставлення до права, абсолютно недемократичну адміністративно-командну систему не можна викорінити одними лише указами. Істинне правовий спадок минулого може бути дійсно оцінено і використано державою для пошуку шляхів впровадження демократичних цінностей, що орієнтуються на ринкові відно-ності, в образ мислення, юридична мова і в концепції нової, демократичної правової системи Росії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Особливості та основні етапи еволюції правової системи РРФСР " |
||
|
||