| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Відповідальність перевізника за окремі порушення зобов'язань з перевезення пасажира |
||
|
На жаль, містяться в окремих актах транспортного законодавства правила про відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира в деяких випадках не повною мірою відповідають положенням ЦК. Так, ст. 120 ВК передбачено, що перевізник сплачує штраф за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу в пункт призначення (у розмірі 25% мінімального розміру оплати праці за кожну годину прострочення, але не більше ніж 50% провізної плати, якщо не доведе, що прострочення мала місце внаслідок непереборної сили, усунення несправності повітряного судна, що загрожує життю або здоров'ю пасажирів повітряного судна, або інших обставин, що не залежать від перевізника), але не за затримку відправлення транспортного засобу, що може мати принципове значення в ситуації, коли пасажир відмовляється від перевезення з- за тривалої затримки відправлення літака. За таких обставин пасажир відповідно до п. 2 ст. 795 ГК має право вимагати повернення сплаченої провізної плати. Представляється, проте, що в даному випадку перевізник не може бути звільнений і від сплати законної неустойки, встановленої ГК, у розмірі, передбаченому ст. 120 ВК. Згідно ст. 110 УЖТ за затримку відправлення поїзда або за запізнення поїзда на залізничну станцію призначення (за винятком перевезень у приміському сполученні) перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі 3% від вартості проїзду за кожну годину затримки, але не більше ніж в розмірі вартості проїзду, якщо не доведе , що затримка або запізнення поїзда мали місце внаслідок непереборної сили, усунення загрожує життю і здоров'ю пасажира несправності транспортних засобів або інших не залежних від перевізника обставин. Згідно ст. 196 КТМ за затримку відправлення судна, що перевозить пасажира, або прибуття судна з запізненням в пункт призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі до 50% плати за проїзд пасажира і за провіз його багажу, якщо не доведе, що затримка відправлення судна або прибуття його з запізненням сталися внаслідок обставин, не залежних від перевізника. При цьому перевізник має також довести неможливість відправити пасажирів в дорогу на іншому справному транспортом засобі. За незбереження багажу, яка відбулася після прийняття його до перевезення і до видачі особі, уповноваженій на отримання багажу, перевізник несе відповідальність згідно зі ст. 796 ЦК, якщо не доведе, що втрата, недостача або пошкодження (псування) багажу сталися внаслідок обставин, які він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Дане положення відтворено в ст. 107 УЖТ. Повітряний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу після прийняття його до повітряного перевезення і до видачі одержувачу в разі, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів щодо запобігання заподіяння шкоди або таких заходів неможливо було прийняти (п. 1 ст. 118 ВК). Але таке формулювання, що говорить про заподіяння шкоди і до того ж не розкриває оціночне поняття потреби заходів щодо його запобігання, швидше відноситься до області деліктних, а не договірних зобов'язань. Питання про підстави звільнення перевізника від відповідальності за незбереження багажу прямо вирішене імперативною нормою п. 1 ст. 796 ЦК, відповідно до якої і при повітряному перевезенні пасажира перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, багажу, якщо не доведе, що його втрата, недостача або пошкодження (псування) сталися внаслідок обставин, які перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало . Відповідно до ст. 186 КТМ морський перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження багажу пасажира, якщо пригода, внаслідок якої завдано шкоду, сталася під час перевезення пасажира та його багажу з вини перевізника, його працівників або агентів, що діяли в межах своїх обов'язків (повноважень), яка при цьому передбачається. Зазначені правила розраховані виключно на договір морського перевезення в закордонному сполученні (п. 1 ст. 197 КТМ). Для каботажних перевезень небудь спеціальні правила на цей рахунок в КТМ відсутні, а тому відповідальність має наступати відповідно до загальних правил цивільного законодавства (п. 1 ст. 796 ЦК). Відповідальність перевізника за незбереження багажу носить обмежений характер: у разі втрати або нестачі багажу перевізник відшкодовує його вартість; в разі пошкодження (псування) багажу - суму, на яку знизилася його вартість, а при неможливості відновлення пошкодженого багажу - його вартість; при втраті багажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - суму оголошеної вартості багажу (п. 2 ст. 796 ЦК, ст. 110 УЖТ). Стаття 119 ВК встановлює максимальну межу відшкодування, який, у всякому разі, не повинен перевищувати двох мінімальних розмірів оплати праці за кілограм ваги багажу (за винятком випадків здачі пасажиром багажу з оголошеною цінністю). Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажира, визначається за правилами про деліктної відповідальності (гл. 59 ЦК), якщо законом або договором не передбачена підвищена відповідальність перевізника (ст. 1084 ЦК, порівн. ст. 117 ВК, ст. 113 УЖТ, ст. 197 КТМ). Насамперед це стосується правил про відповідальність за шкоду, заподіяну діяльністю, що створює підвищену небезпеку для оточуючих (ст. 1079 ЦК), до яких відноситься і використання транспортних засобів. Розмір відшкодування визначається за правилами, передбаченими ст. 1085 ЦК (1). --- (1) Докладніше про це див § 8 і 9 гл. 67 цього томи підручника. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7. Відповідальність перевізника за окремі порушення зобов'язань з перевезення пасажира " |
||
|
||