Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Васильєв. Цивільне та торгове право капіталістичних держав, 1993 - перейти до змісту підручника

§ 4. Перехід спадкового майна та відповідальність за боргами спадкодавця

1. Право країн континентальної Європи, як уже зазначалося, виходить з поняття спадкування як універсального правонаступництва, при якому до спадкоємців переходить сукупність прав та обов'язків спадкодавця. Закон встановлює, що такий перехід здійснюється в момент смерті спадкодавця і, як правило, не вимагає здійснення яких-небудь дій, спрямованих на прийняття спадщини. Це відноситься до спадкоємства як за законом, так і за заповітом.
У Франції спадкоємці за законом і універсальні легатария мають так звану сезіна (saisine), тобто автоматично стають власниками спадкового майна з моменту смерті спадкодавця без спеціальної постанови судових органів. З цього ж моменту кредитори спадкодавця вправі пред'являти до них вимоги. Однак універсальні легатария, призначені в власноручне або таємному заповіті, не мають сезіни і можуть вступити у володіння лише на підставі судової постанови. Легатария з універсального титулу і сингулярні також не мають сезіни і для здійснення своїх прав повинні звернутися з вимогою до спадкоємців за законом, спадкоємцям «резерву» або універсальним легатария.
Французьке законодавство надає спадкоємцю можливість відмови від спадщини, проте така відмова не презюміруется-ється (ст. 784 ФГК). Право на відмову реалізується за допомогою формальної заяви (реєстрованого в канцелярії суду), яке може бути зроблено протягом максимального строку давності (30 років).
У ФРН та Швейцарії принцип автоматичного переходу прав та обов'язків спадкодавця з моменту його смерті діє без будь-яких обмежень. Спадкоємець також має право відмовитися від спадщини протягом певного терміну. Прийняття спадщини виключає можливість подальшої відмови.
Грунтуючись на традиції римського права, законодавство країн континентальної Європи розглядає спадкоємця як продовжувача особи померлого, в результаті чого він повинен нести відповідальність за боргами останнього без обмежень, навіть за межами активу спадкового майна (ultra vires sue-
545
cessionis). Разом з тим за певних умов допускається можливість обмеження відповідальності спадкоємців.
У Франції спадкоємець може обмежити свою відповідальність за боргами спадкодавця шляхом прийняття спадщини з умовою складання опису майна (ст. 802 ФГК). У цьому випадку він відповідає в межах активу спадкової маси (ст. 802 ФГК).
У ФРН обмеження відповідальності спадкоємця може бути досягнутого шляхом встановлення так званого управління спадщиною або шляхом відкриття конкурсу (§ 1975 ГГУ).
У Швейцарії способами обмеження відповідальності спадкоємця є складання опису спадкового майна (ст. 580-593 ШГК), як у Франції, а також проведення офіційної ліквідації, в результаті якої після погашення боргів залишок майна передається спадкоємцям (ст. 593-597 ШГК).
Відповідальність кількох боржників по французькому праву є частковою, по праву ФРН та Швейцарії, як правило, солідарною.
2. У країнах англо-американської системи права передбачається принципово інший механізм переходу спадкового майна, центральною фігурою в якому є «особистий представник» спадкодавця. Якщо він призначений у заповіті, то іменується виконавцем заповіту (executor), в інших випадках - адміністратором (administrator). Повноваження «особистого представника» виникають з моменту затвердження його судом. До нього переходить все спадкове майно, яким він керує як довірчий власник. Функції «особистого представника» можуть виконуватися як одним, так і кількома особами, залежно від змісту заповіту чи рішення суду. «Особистий представник» здійснює ліквідацію майна спадкодавця, погашаючи його борги відповідно до встановленої законом черговістю і пред'являючи вимоги до боржників спадкодавця. Він має право здійснювати й інші дії, пов'язані з управлінням довіреним йому майном, зокрема необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства спадкодавця. Ліквідація майна здійснюється під контролем суду, який може вимагати подання опису майна та звіту «особистого представника» про вироблених ним діях.
Очищене від боргів майно спадкодавця «особистий представник» передає спадкоємців за заповітом або спадкоємців за законом з урахуванням належної кожному з них частки. Оскільки спадкоємці набувають таким чином не обтяжене боргами майно, питання про їх відповідальність перед кредиторами спадкодавця в англо-американському праві не виникає. У цих умовах особливого значення набуває питання про відповідальність «особистого представника», на якого покладається обов'язок відшкодувати спадкоємцям і кредиторам спадкодавця збиток, що виник внаслідок допущених ним зловживань і упущень.
546
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 4. Перехід спадкового майна та відповідальність за боргами спадкодавця"
  1. § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
    перехід майна (спадщини, спадкового майна) померлої особи (спадкодавця) до іншого вказаною ним у заповіті або визначеному законом особі (спадкоємцю), при якому майно переходить у порядку універсального правонаступництва, тобто за загальним правилом в незмінному вигляді як єдине ціле і в один і той же момент, якщо законом не встановлено інше (п. 1 ст. 1110 та ст. 1111 ЦК).
  2. § 2. Спадкодавець, спадкоємці, спадщина
    переходить у власність Російської Федерації (п. 2 ст. 1116, ст. 1151 ЦК) * (542). 3. Юридичні особи, існуючі на день відкриття спадщини, іноземні держави та міжнародні організації можуть наслідувати лише за заповітом (абз. 2 п. 1, п. 2 ст. 1116 ЦК). Враховуючи існування двох видів юридичних осіб - власників і невласника (див. абз. 3 п. 2 ст. 48 ЦК), заповіт,
  3. § 1. Загальні положення про заповіті
    перехід якого в порядку спадкування допускається законом. Відповідно, спадкування за заповітом - це порядок правонаступництва, заснованого на заповіті спадкодавця. Аналіз п. 2 ст. 218 ГК показує, що заповіт є однією з підстав переходу у спадок права власності громадянина на майно. Пріоритет заповіту як підстави спадкування полягає в тому, що спадкування
  4. § 2. Зміст заповіту
    переходить житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, заповідач може покласти обов'язок надати іншій особі на період життя цієї особи або на інший строк право користування цим приміщенням або його певною частиною. Крім Цивільного кодексу, надання отказополучателю права користування житловим приміщенням врегульовано в ст. 33 ЖК. Проте помилково виходячи з цього вважати, що
  5. § 1. Здійснення спадкових прав
    переходу права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця до його спадкоємців. Такий перехід права на прийняття спадщини називається спадковою трансмісією. Спадкова трансмісія означає перехід нереалізованого права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця (трансмітента) до його спадкоємців (трансміссар). Трансмітент і трансміссар можуть бути спадкоємцями як за законом, так і
  6. § 3. Охорона спадкових прав
    переходить в порядку спадкування * (783). Очевидно, що при такому підході за рамками цього інституту залишаються такі заходи, як розшук і оповіщення зацікавлених осіб (ст. 1171 ЦК), залучення органу опіки та піклування (п. 4 ст. 1157 ЦК, ст. 1167 ЦК), призупинення спадкової справи до появи на світ зачатої, але не народженої дитини спадкодавця (ст. 1166 ЦК). Залежно від
  7. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    перехідних до державі, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для цього було достатньо: частина четверта Цивільного кодексу підписана Президентів РФ 18 грудня 2006 Проте до цих пір в цьому плані нічого не зроблено . * (139) Дане рішення видається помилковим і нічим, окрім відвертої неприязні укладачів
  8. 88. НАСЛІДКИ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
    перехідний стан як спадщини, так і спадкоємця. Прийняв спадщину робився спадкоємцем. Спадкоємець як би продовжував особистість спадкодавця: до нього переходило сімейне майно, а також всі права покійного, за винятком строго особистих. Спадщина у всіх своїх складових частинах зливалося з власним майном спадкоємця в одну неподільну масу; спадкоємець робився власником
  9. 3. Способи і форми виконання цивільно-правових обов'язків
    переході права вимоги новому кредитору, то виконання ним обов'язку первісному кредиторові буде вважатися належним (п. 3 ст. 382 ЦК). У свою чергу, спадкове право встановлює, що спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають за боргами спадкодавця солідарно, але при цьому кожен із спадкоємців відповідає за цими боргами лише в межах вартості перейшов до нього спадкового
  10. 4. Відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця
    переходить не тільки актив, а й пасив спадкового майна, вони несуть відповідальність за боргами спадкодавця. Прагнучи якнайкраще захистити інтереси кредиторів спадкодавця, чинне законодавство встановлює правило, в силу якого спадкоємці, що прийняли спадщину, відповідають за боргами спадкодавця солідарно (абз. 1 п. 1 ст. 1175 ЦК). Разом з тим, як і раніше обсяг
© 2014-2022  yport.inf.ua