| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття договору і його правове регулювання |
||
|
Згідно ст. 85 КТМ лоцманська проводка суден здійснюється на підходах до морських портів, в межах акваторії морських портів, між морськими портами, а також у відкритому морі. З точки зору ступеня обов'язковості лоцманської проводки в КТМ виділяються обов'язкова і факультативна лоцманські проводки. Відповідно до ст. 89 КТМ райони обов'язковою і необов'язковою лоцманських проводок суден встановлюються федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з федеральним органом виконавчої влади в галузі оборони і доводяться до загального відома в обов'язкових постановах в морських портах, лоціях і "Повідомлення мореплавцям". На внутрішньому водному транспорті перелік ділянок внутрішніх водних шляхів, типів і розмірів суден, що підлягають обов'язкової лоцманської проводки, встановлюється федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (п. 3 ст. 41 КВВТ). При визначенні районів (дільниць) обов'язкової лоцманської проводки беруться до уваги як складні навігаційно-гідрографічні умови плавання у відповідних районах (ділянках), так і особливості стану судна або характеристики вантажів, що перевозяться (аварійний стан судна, наявність ядерної енергетичної установки на судні, перевезення небезпечних вантажів тощо). У районах, де лоцманське проведення для суден є обов'язковою, капітан судна не має права здійснювати плавання без лоцмана. Виняток становлять лише випадки, коли відповідне судно належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, або капітану судна надано право здійснювати плавання без лоцмана капітаном морського порту (п. 1 ст. 90 КТМ). У тих районах, в яких лоцманська проводка судів є необов'язковою, капітан судна не зобов'язаний, але має право вдатися до послуг лоцмана, якщо це викликається необхідністю (факультативна лоцманська проводка). Разом з тим у певних випадках і в цих районах капітаном морського порту може бути введена обов'язкова лоцманська проводка щодо двох категорій судів. Мова йде про тих судах, які (або перевозяться ними вантажі) створюють загрозу заподіяння шкоди морської середовищі або мають серйозні пошкодження корпусів, механізмів або обладнання, що може істотно вплинути на безпеку мореплавання в порту (ст. 91 КТМ). На жаль, в Кодексах торговельного мореплавства й внутрішнього водного транспорту відсутні будь правила, що регулюють договір про надання лоцманських послуг, більше того, такий договір взагалі не згадується в названих Кодексах. Дана обставина породило уявлення про лоцманському зборі як про обов'язкове (податковому) платежів, що стягуються на внедоговорной основі. У практиці деяких арбітражних судів, які не заперечували цивільно-правову природу лоцманського збору, проте відкидалося наявність договірних відносин між лоцманської організацією та судновласником, такі арбітражні суди виходили з іншої структури договірних зв'язків, вважаючи, що договір про лоцманської проводки судна укладається між судновласником і адміністрацією порту, яка в свою чергу покладає виконання своїх зобов'язань на лоцманську організацію. При такому підході лоцманська організація позбавлялася права на отримання лоцманського збору, адресатом якого ставала морська адміністрація порту. Кілька забігаючи вперед, підкреслимо, що судово-арбітражна практика подолала теоретичні труднощі і суперечності і в даний час виробила підхід до вирішення спірних питань, що виникають між адміністраціями портів і лоцманськими організаціями, що заснований на тому, що взаємини, що складаються між судновласниками та лоцманськими організаціями, регулюються укладається між ними договором про надання лоцманських послуг, а лоцманський збір являє собою не що інше, як плату за послуги лоцманської організації з проводки судна. Позиція судово-арбітражної практики раніше була представлена в юридичній літературі. Так, коментуючи відповідні положення КТМ, Г.Г. Іванов вказував: «Згідно ст. 87 КТМ лоцман може бути працівником як державної, так і недержавної організацій, які надають послуги з лоцманського проведення на підставі договору возмездного надання послуг. За договором возмездного надання послуг виконавець (в даному випадку - державна чи недержавна лоцманська організація) зобов'язується за завданням замовника (в даному випадку - судновласник) надати послуги, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги (див. ст. 779 ЦК). Предметом договору є послуги нематеріального характеру, тобто надання інформації і порад, необхідних капітану судна в процесі плавання в районі обов'язкової чи необов'язкової лоцманської проводки ... " "*". --- "*" Коментар до Кодексу торгового мореплавання Російської Федерації / Під ред. Г.Г. Іванова. М., 2000. С. 173 - 174. Договір про надання лоцманських послуг характеризується не тільки своєрідним предметом договору, а й особливою метою його учасників. У КТМ є окрема норма (ст. 86) про цілі лоцманської проводки суден як такої, згідно з якою лоцманська проводка здійснюється з метою забезпечення безпеки плавання суден і запобігання пригод з судами, а також захисту морського середовища. Думається, що мета забезпечення безпеки плавання судна у відповідному районі характерна і для учасників договору про надання лоцманських послуг. А ось що стосується такої мети, як захист морського середовища, то вона не може бути такою стосовно до конкретного договором про надання лоцманських послуг, а скоріше є загальним побажанням, зверненим до всіх учасників правовідносин в сфері морського права. У зв'язку з цим не можна не погодитися з Г.Г. Івановим, який пише: "Зрозуміло, забруднення морського середовища може відбутися й без" традиційної "аварії із судном (зіткнення, посадка на мілину і т.д.), а в результаті помилкових дій при управлінні судновими системами, і тут наявність лоцмана на борту навряд чи може його запобігти. Видається, що, виділяючи як самостійної мети лоцманської проводки захист морського середовища, КТМ підкреслює актуальність цієї проблеми, маючи на увазі, що лише запобігання події з судном найбільш повно гарантує збереження морського середовища "" * ". --- "*" Там же. С. 158. Отже, правовідносини, що складаються між судновласником в особі капітана судна і лоцманської організацією, повинні кваліфікуватися не інакше, як договір про надання лоцманських послуг, що є за своєю суттю договором про оплатне надання послуг і підпадає під субсидиарное дію глави 39 ЦК. Як і всякий договір, договір про надання лоцманських послуг потребує аналізу його основних елементів (суб'єктів, об'єктів, форми, змісту) і у визначенні порядку його укладення та виконання зобов'язань, що випливають з цього договору. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття договору і його правове регулювання " |
||
|
||