| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Поняття та ознаки держави |
||
|
Спільним у всіх даних визначеннях виступає те, що названі вчені включали в якості специфічних видових відмінностей держави такі його найважливіші характеристики, як народ, публічну владу і територію. За великим рахунком вони розуміли під державою з'єднання людей під однією владою і в межах однієї території. В принципі це вірний підхід. Необхідно тільки пам'ятати, що далеко не будь-яка держава і далеко не завжди у своїй політиці втілює волю (інтереси) всього народу, більшості громадян. Як правило, буває навпаки. Воно забезпечує інтереси переважно лише якихось класів, шарів, еліт, національностей і т.п., що важливо враховувати при розгляді сутності даної конкретної держави. Тому, на нашу думку, держава - це організація політичної влади, сприяюча переважного здійсненню конкретних класових, загальнолюдських, релігійних, національних та інших інтересів в межах певної території. Держава - це виділилася з суспільства і обумовлена його соціально-економічним укладом, традиціями, культурою політична організація суверенної публічної влади. Виникнувши як продукт емпіричної (дослідної) соціальної життєдіяльності, держава не збігається із суспільством і виступає стосовно нього керуючої системою. Ця система має власну внутрішню логіку розвитку, чітку структурну організацію (яка відточувалася протягом тисячоліть), специфічний механізм взаємодії структурних елементів. Таким чином, держава - самодостатня система, що володіє власною природою, сутністю, формою (І.Ф. Ракитська). Держава характеризують такі ознаки, що відрізняють його як від додержавних, так і недержавних організацій: 1) наявність публічної влади, виділеної з суспільства і не збігається з населенням країни (держава обов'язково має апаратом управління, примусу, правосуддя, бо публічна влада - це, армія, поліція, суди, а також в'язниці та інші установи); 2) система податків, податей, позик (виступаючи основною дохідною частиною бюджету будь-якої держави, вони необхідні для проведення певної політики і утримання державного апарату, людей, які не виробляють матеріальних цінностей і зайнятих тільки управлінською діяльністю); 3) територіальний поділ населення (держава об'єднує своєю владою і захистом усіх людей, що населяють її територію, незалежно від приналежності до якого-небудь роду, племені, установі, у процесі становлення перших держав територіальний поділ населення, що почалося в процесі суспільного розподілу праці, перетворюється на адміністративно-територіальний; на цьому тлі виникає новий суспільний інститут - підданство чи громадянство); 4) право (держава не може існувати без права, оскільки останнє юридично оформляє державну владу і тим самим робить її легітимною, визначає юридичні рамки і форми здійснення функцій держави та тощо); 5) монополія на правотворчість (видає закони, підзаконні акти, створює юридичні прецеденти, санкціонує звичаї, трансформуючи їх у юридичні правила поведінки); 6) монополія на легальне застосування сили, фізичного примусу (можливість позбавити громадян вищих цінностей, якими є життя і свобода, визначає особливу дієвість державної влади); 7) стійкі правові зв'язки з населенням, що проживає на його території (громадянство, підданство); 8) володіння певними матеріальними засобами для проведення своєї політики (державна власність, бюджет, валюта тощо); 9) монополія на офіційне представництво всього суспільства (ніяка інша структура не має права представляти всю країну); 10) суверенітет (властиве державі верховенство на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах). У суспільстві влада може існувати в різних видах: партійна, сімейна, релігійна і т.п. Однак владою, рішення якої є обов'язковими для всіх громадян, організацій та установ, володіє лише держава, яка здійснює свою вищу владу в межах власних кордонів. Верховенство державної влади означає: а) її безумовне поширення на населення та всі соціальні структури суспільства, б) монопольну можливість застосування таких засобів впливу (примусу, силових методів, аж до смертної кари), якими не володіють інші суб'єкти політики; в) здійснення владних повноважень в специфічних формах, насамперед юридичних (правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної); г) прерогативу держави скасовувати, визнавати юридично нікчемними акти інших суб'єктів політики, якщо вони не відповідають принципам держави. Державний суверенітет включає такі основні принципи, як єдність і неподільність території, недоторканність територіальних кордонів і невтручання у внутрішні справи. Якщо яке б то не було іноземна держава чи зовнішня сила порушує кордони цієї держави або змушує його прийняти те чи інше рішення, що не відповідає національним інтересам її народу, то говорять про порушення його суверенітету. А це явна ознака слабкості даної держави і його нездатності забезпечити власний суверенітет і національно-державні інтереси. Поняття "суверенітет" має для держави таке ж значення, що і поняття "права і свободи" для людини; 11) наявність державних символів - герба, прапора, гімну. Символи держави покликані позначати носіїв державної влади, приналежність чого-небудь до держави. Герби держави поміщають на будівлях, де розташовані органи держави, на прикордонних стовпах, на форменому одязі державних службовців (військовослужбовців та ін.) Прапори вивішуються на тих же будівлях, а також у місцях, де проводяться міжнародні конференції, символізуючи присутність на них офіційних представників відповідної держави і т.д. (А.Ф. Черданцев). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Поняття та ознаки держави " |
||
|
||