| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття кримінального права, його предмет, метод і система, співвідношення з іншими галузями права |
||
|
Перша асоціація, яка виникає при словах «Кримінальну пра- во» - злочин. Чи є на Землі держава, де немає злочинів і злочинцями? Чи є більш затребуваний інформаційний по-вод для засобів масової інформації, ніж злочин? Пре-ступление займає уяву людей. Якщо звернутися до істо-рії літератури, то нескладно помітити, що в основі сюжету (або частини сюжетної лінії) великого числа творів лежить преступленіе1. У рейтингу телевізійних програм криминаль-ная хроніка на одному з перших місць, інформаційні сайти в мережі Інтернет рідко обходять увагою тему злочинів, книги, що описують найгучніші злочини нашого вре-мени, стають бестселерами. Статистика говорить про те, що жоден день, принаймні у великому місті, не обходиться без злочину. Вся історія людства свідчить, що злочини є невід'ємною частиною громадського співіснування. Навряд чи варто всерйоз ставитися до ідеалістичним концепціям соціального розвитку, що передбачає можливість повного викорінення злочинності. Злочин лежить в основі приро-ди соціуму, і завдання суспільства і держави полягає в тому, щоб створити умови, при яких число скоєних Престо-полонених не зростала, а прагнуло до зменшення. Кримінальне право пропонує найбільш жорсткі репресивні заходи для бо-би з цим явищем. Однак, як злочин є лише 1 Наприклад, У. Шекспір «Макбет», «Гамлет»; Т. Драйзер «Американ-ська трагедія»; Майн Рід «Вершник без голови»; О. Уайльд «Портрет До-Ріана Грея»; А.С. Пушкін «Пікова дама»; А.П. Чехов «Драма на полюванні»; Ф.М. Достоєвський «Злочин і кара». Не кажучи вже про такі все-мирно відомих майстрів детективного жанру, як Едгар По, Конан Дойл, Агата Крісті, Жорж Сименон і ін однією з невід'ємних складових будь-якого суспільного устрою, так і кримінальне право - лише один із засобів борь-б зі злочином. І як це не здасться дивним - НЕ са-моє ефективне средство1. Боротьба із злочинністю кримінально-правовими засобами передбачає найбільші енергетичні витрати з боку держави. Чим сильніше репресивне віз-дію, тим більше коштів на його здійснення потрібно: зміст і підготовка кадрів слідчого апарату, суддів-ського корпусу, органів виконання покарання. Крім прямих витрат на утримання людей, задіяних у процесі здійс-ствления каральної функції держави, необхідно також враховувати величезні кошти, потрібні для реалізації ними своїх прямих функцій (утримання будинків і всієї инфраструк-тури, пов'язаної з їх функціонуванням, забезпечення відповідним обладнанням, транспортом тощо). Державі, що не володіє достатніми коштами, нормальне виконан-ня цих функцій просто не під силу. Правильно побудована правова система держави перед-вважає функціонування всіх галузей права в тісному взаемодії один з одним. Що стосується карному праву це означає, що норми інших галузей права, що регулюють ту чи іншу громадську сферу і поведінку людей у звичайних повсякденних умовах, повинні конструюватися таким обра-зом, щоб попереджати вчинення злочинів своїми методами. Наприклад, побудова системи оподаткування та-ким чином, щоб податки вигідніше було платити, ніж від них ухилятися, безумовно, має знизити кількість злочини ний, пов'язаних з ухиленням від сплати податків. Побудова норм, що регламентують діяльність посадових осіб таким чином, щоб, наприклад, за більш швидке вчинення того чи іншого дії, що входить в посадові обов'язки особи, можна було офіційно заплатити державі, значно зменшить кількість хабарів «за прискорення процесу». 1 Ще Чезаре Беккаріа понад двісті років тому у своєму знаменитому трактаті «Про злочини і покарання» зазначав, що ефективність на-казания не в його суворості, а в його невідворотності. Зробити ж покарання невідворотним вельми непросто. Поза правового поля - елементарні правила повсякденного поведенія1 також є значно ефективнішим засобом боротьби (точніше сказати - попередження переступив-лений), ніж кримінальне право. Однак якщо злочин скоєно - без кримінального права вже не обійтися. Основний сенс існування такої галузі, як кримінальне право, полягає в тому, щоб визначити, якого роду поведінка людей в суспільстві слід вважати злочином і, відпо-венно, якого покарання заслуговує особа за вчинений ним злочин. Злочин і покарання - базові поняття кримінального права. Кримінальне право дає визначення преступле-нию взагалі (у частині КК) і формулює конкретні ви-ди злочинів (в Особливої частини КК). Кримінально-правовий вплив у вигляді покарання - край-няя міра державного реагування, застосовувана в слу-чаї, коли злочин скоєно. Як будь-яка крайній захід, воно надає найбільш сильний репресивне вплив на особу, яка порушила закон. Не існує у всій системі рос-сийского права заходів більш репресивних, ніж покарання за пре-ступление. Будучи найбільш суворою мірою впливу, воно вимагає законодавчого обмеження сфери застосування ви-ходячи, насамперед, з принципу гуманізму. Обмеження це відбувається наступним чином: покарання застосовується толь-ко за ті діяння, які за законом є злочинами; злочинами за кримінальним законом визнаються тільки та-кі діяння, які найбільш небезпечні для суспільства. Небезпека для суспільства визначається тим, на який об'єкт кримінально-правової охорони спрямоване посягання 2, інтенсивністю 1 Наприклад, в багатолюдних місцях не слід афішувати наявність великої суми грошей. 2 Всі злочини посягають на певні сфери жізнедеятель-ності суспільства. У теорії кримінального права прийнято називати гро-ються відносини, що склалися з приводу того чи іншого суспільно-го блага (наприклад, відносин власності), об'єктом злочинного посягання. Кримінальне право охороняє не всі громадські відносини, а тільки найбільш важливі для життєдіяльності суспільства і дер-жави. Його воздействія1, намірами ліца2, коїть ці дії, що поширеністю такого роду поведінки в обществе3. Визначивши, що діяння за своєю небезпеки може бути визнано злочином, законодавець (Федеральне Збори) приймає закон, в якому описує ознаки злочину (криміналу-зація діяння) і встановлює за нього покарання. Такий закон включається до Кримінального кодексу, що є єдиним ис-точником кримінального права. Правозастосовна діяльність у сфері кримінального права полягає в тому, щоб на підставі норм, які містить Кримінальний кодекс, дати юридичну оцінку певного по-ступку. Така юридична оцінка дається в два прийоми: спочатку необхідно дати кваліфікацію скоєного вчинку (визна-лити, який саме статтею Особливої частини КК передбачено той злочин, який було скоєно), а потім завершити юридичне оцінку скоєного вибором відповідного наказа-ня. Будь-яке з обставин, що мають кримінально-правове значен-ня і встановлене у справі, може бути враховано тільки один раз в ході юридичної оцінки: або при кваліфікації, або при на-значенні покарання. Такий механізм кримінально-правового регулю-вання відносин, що виникають з юридичного факту - з-вершенія злочину. Відносини, що виникають у зв'язку з з-вершенно злочину, носять назву кримінально-правових. Таким чином, кримінальне право як галузь права представля-ет собою сукупність законодавчо закріплених норм, спрямованих на регулювання відносин, що виникають вследст-віє вчинення злочинів. Це визначення відображає основну спрямованість норм, зі складових галузь права. Однак предмет правового регулювання цієї галузі дещо ширше. Крім складових основу його 1 Наприклад, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з необережності (ст. 118 КК) - злочин, а заподіяння з необережності легкого вре-так здоров'ю - ні. 2 Наприклад, умисне заподіяння середньої тяжкості шкоди здоров'ю є злочином (ст. 112 КК), а необережне - ні. 3 Наприклад, канібалізм, безумовно, неприйнятна форма поведе-ня в цивілізованому суспільстві, однак, оскільки явище це в Росії зустрічається не часто, він не тільки не передбачений КК як самостійна злочину, але навіть не є обтяжуючою грунтовний-ством при скоєнні вбивства. Предмета відносин кримінальне право регулює відносини, що виникають з факту вчинення неосудним особою гро-венно небезпечного діяння, яке містить всі ознаки об'єктивної сторони того чи іншого злочину, а також відносини, виникаючі при наявності обставин, що виключають переступив-ність діяння. О.Ф. Шишов виділяє три групи відносин, що складають предмет кримінального права: охоронні кримінально-правові відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням преступленія1, між особою, зробивши-шим заборонене кримінальним законом діяння, і державою; відносини, що виникають внаслідок обставин, ви- чающих злочинність діяння; відносини, пов'язані з утриманням особи від злочинного по-сягательства допомогою загрози покарання , що міститься в кримінально-правових нормах2. Стосовно до третьої групи можна говорити не про правове регулювання суспільних відносин, а про правовий воздейст-вії закону на поведінку людей3: кримінальну заборону накладає на гра-ждан обов'язок утриматися від вчинення злочину. Основной метод кримінально-правового регулювання імператив- но-обмежувальний - заборона під страхом покарання. Виняток 1 Звісно ж необхідним виділити різновид охранитель-них відносин, пов'язаних із застосуванням примусових заходів медич-ського характеру до осіб, неосудним у момент скоєння суспільно небезпечного діяння, оскільки для таких осіб заходи медичного характеру - єдине правове наслідок скоєного, та юридичним фактом, що дає підставу для їх застосування, не є злочин. Однак, вказуючи на необхідність застосування заходів медичного характеру та регламентуючи порядок їх застосування, кримінальний закон здійснює ох-ранітельную функцію. 2 Дана класифікація суспільних відносин, що входять у перед-мет кримінального права, дається О.Ф. Шишовим у статті «Кримінальне право», вміщеній в Російській юридичній енциклопедії (М., 1999. С. 997). А.В. Наумов класифікує їх аналогічним чином (див.: Російське карного право. Загальна частина. М., 1999. С. 5, 6). 3 «Правове вплив, - пише С.С. Алексєєв, - ширше поняття (чим правове регулювання), яке характеризує всі направ-лення і форми впливу на суспільне життя ». (Алексєєв С.С. Загальна теорія права. Т. 1. М., 1981. С. 290.) Складають відносини, що виникають у зв'язку з наявністю обставин, що виключають злочинність діяння. У цих випадках ис-користується метод дозволительно-дозвільний. Кримінальне право як матеріальна галузь права є ба-зою для таких галузей, як кримінально-процесуальне і кримінально-виконавче право. Обидві ці галузі права є Допоміжні і покликані через певну процедуру рас-проходження, судового розгляду і винесення вироків, постанов чи ухвал судами забезпечити правильну юридичну оцінку вчиненого преступленія1 і визначити міру покарання, режим і порядок відбування якого регламентується Кримінально-виконавчим кодексом . |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Поняття кримінального права, його предмет, метод і система, співвідношення з іншими галузями права " |
||
|
||