| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Президент республіки |
||
|
Згідно ст. 28 Малій конституції, Президент є верховним представником держави у внутрішніх і міжнародних відносинах, стежить за дотриманням Конституції, стоїть на сторожі її суверенітету і безпеки, недоторканності та неподільності його території, а також дотримання міжнародних договорів. Широкі повноваження Президента характеризують його статус як глави держави і по суті як глави виконавчої влади. Президент, як вже зазначалося, має значними засобами впливу на парламент, включаючи право вето щодо прийнятих парламентом законів. Поряд із здійсненням права законодавчої ініціативи він також може, відповідно до ст. 39, направляти послання Сейму або Сенату, які не підлягають обговоренню. Президенту, нагадаємо, належить право прийняття рішення про проведення референдуму за згодою Сенату. У встановлених конституційним законом і згаданих нами вище випадках він володіє правом розпуску парламенту після з'ясування думки маршалів Сейму і Сенату. Водночас Президент практично не підконтрольний у своїй діяльності парламенту. Як фактичний глава виконавчої влади Президент наділений широкими повноваженнями по відношенню до Уряду. Він призначає Голову Ради міністрів і за його пропозицією затверджує і змінює склад Уряду, приймає присягу і відставку Ради міністрів або окремих його членів. Правда, як ми побачимо нижче, при призначенні глави Уряду Президент повинен рахуватися з партійним складом Сейму. Голова Ради міністрів інформує Президента про основні проблеми, над якими працює Уряд. Президент же володіє правом скликати засідання Ради міністрів і головувати на них з проблем, що мають особливе значення для держави (ст. 38). Значні повноваження належать Президенту як главі держави у сфері зовнішньої політики (ст. 32, 33): він здійснює загальне керівництво у сфері зовнішніх зносин; призначає і звільняє з посади повноважних представників Республіки Польща в іноземних державах, а також приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав; ратифікує і денонсує міжнародні договори з повідомленням Сейму і Сенату. Контакти з іншими державами, а також з польськими дипломатичними представниками Президент здійснює через міністра, відає закордонними справами. Президент володіє значними повноваженнями у сфері оборони, а також у сфері зовнішньої і внутрішньої безпеки (ст. 34 - 37). Він є Верховним головнокомандувачем Збройними силами республіки; за погодженням з міністром національної оборони призначає і звільняє з посади начальника генерального штабу Війська польського; за поданням того ж міністра призначає та звільняє з посади заступників начальника генерального штабу, командувачів видами Збройних сил, а також командувачів військовими округами . На період війни Президент призначає Головнокомандувача. Здійснюючи загальне керівництво у сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки, Президент користується допомогою консультативного органу - Ради національної безпеки. У розглянутих сферах Президент має надзвичайно важливими повноваженнями. У разі зовнішньої загрози він може ввести на частини або всієї території країни військовий стан, оголосити часткову або загальну мобілізацію. Згідно з уже згадуваної ч. 1 ст. 24 Малій конституції, в період, коли Сейм не засідати, Президент постановляє про стан війни в разі вчинення збройного нападу на Республіку Польща або якщо з міжнародних договорів випливає необхідність спільної оборони від агресії. У разі загрози внутрішньої безпеки держави або стихійного лиха Президент може вести на частини або на всій території країни виняткове становище строком до трьох місяців. Продовжити це положення можна тільки за згодою Сейму один раз і не більше, ніж на три місяці. Як глава держави Президент володіє правом призначення або ініціативи у призначенні на найважливіші державні посади (так само як і у звільненні з цих посад): він пропонує Сейму кандидатуру голови Польського національного банку (ст. 40); призначає суддів за пропозицією Все-польського судової ради (ст. 42); призначає і відкликає голови Вищого адміністративного суду та його заступників (Закон про Вищому адміністративному суді 1995 р.) та голів Верховного суду (ч. 4 ст. 61 Конституції); призначає, як зазначалося, Голови та членів Ради міністрів; може, згідно з ч. 1 ст. 48, призначати державних міністрів для свого представництва при вирішенні питань, пов'язаних із здійсненням його повноважень, і деяких інших вищих посадових осіб. Президент республіки здійснює і інші, традиційні для глави держави, повноваження: вирішує питання прийому в польське громадянство і виходу з нього (ст. 41 Малій конституції); здійснює право помилування (ст. 43); нагороджує орденами і присвоює відзнаки (ст. 44). Для виконання законів і на підставі наданих ними повноважень Президент видає розпорядження (rozporzadzenia) і накази (zarzadzenia). Накази Президент видає у сфері здійснення своїх законних правочинів (ст. 45). Мала конституція (ст. 46) передбачає інститут контра-сигнатури актів глави держави Головою Ради міністрів чи компетентним міністром, але накази і розпорядження Президента, видані в межах його дискреційних повноважень, не вимагають скріпи Голови або члена Ради міністрів. А повноваження ці, перелічені в ст. 47, часом вельми істотні, наприклад, розпуск Сейму, вето, скликання засідань Ради міністрів. Президент обирається нацією, - говорить ч. 1 ст. 29. Принципи його виборів, врегульовані цією статтею, ми вже розглянули в попередньому параграфі. Термін повноважень Президента - п'ять років, і повторно особа може бути обрана тільки один раз. Цей термін тече з дня вступу на посаду (ч. 4 і 6 ст. 29), яке має місце після принесення перед Національними зборами наступній присяги: «Вступаючи з волі нації на посаду Президента Республіки Польща, урочисто присягаю в тому, що буду зберігати вірність положенням Конституції, непохитно стояти на сторожі гідності нації, незалежності та безпеки держави, а також у тому, що благо Вітчизни і добробут громадян завжди будуть для мене найвищим наказом ». До присяги можуть бути додані слова: «Хай допоможе мені Бог». Присяга особи, обраної Президентом до закінчення терміну повноважень попереднього Президента, приноситься на наступний день після закінчення цього терміну (ст. 30). Президент, згідно зі ст. 31, не може обіймати будь-яку іншу посаду, а також бути депутатом або сенатором. Звільнення посади Президента до закінчення терміну його повноважень може статися з таких причин, перерахованих у ст. 49: смерті; відмови від посади; стійкої нездатності виконувати покладені на нього обов'язки за станом здоров'я; відмови від посади вироком Державного трибуналу. Стійка нездатність Президента виконувати свої обов'язки констатується постановою Національного зборів, що приймається більшістю не менше 2/3 голосів у присутності не менше половини загального числа членів. Коли посаду Президента вакантна до вступу в неї нового Президента, а також коли Президент тимчасово не може виконувати свої обов'язки, його заміщає маршал Сейму, а якщо це неможливо, то маршал Сенату. Особа, що заміщає Президента, не може розпускати Сейм. Відповідальність Президента врегульована в ст. 50. За порушення Конституції або законів, а також за вчинення злочину Президент може бути притягнутий до відповідальності лише перед Державним трибуналом. Звинувачення Президенту може пред'явити тільки Національні збори постановою, прийнятим більшістю не менш 2/3 від загальної кількості членів за пропозицією не менше 1/4 цього числа. З моменту пред'явлення обвинувачення здійснення Президентом своїх повноважень припиняється і його заміщає маршал Сейму або відповідно маршал Сенату. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Президент республіки " |
||
|
||