| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Становлення нової системи законодавства Узбекистану |
||
|
Створення нової законодавчої системи здійснюється по які-скільком найважливіших напрямках. Перший напрямок - створення правових основ державного будівництва. Розвал колишнього СРСР, здобуття державної незалежності Узбекистаном висунули в число першочергових завдання державно-правового будівництва. Насамперед це твердження принципів суверенітету, демократії, народовладдя, прав людини, одним словом, створення правової держави і громадянського суспільства. Виникла необхідність формування нових інститутів державної влади та їх укріплення. Звичайно, багато хто з цих завдань виникали перед Узбекистаном і раніше, але після розпаду СРСР їх значимість і актуальність багаторазово зросли. У рамках цього напрямку прийняті конституційні закони «Про основи державної незалежності Республіки Узбекистан» (1991 р.) і «Про Олій Мажлісе Республіки Узбекистан» (1994 р.), закони про Кабінет Міністрів Республіки Узбекистан (1993 р.), про суди (1993 р.), про Конституційний суд (1993 р.), про Вищому господарському суді (1993 р.), закони про вибори в Олій Мажліс (1993, 1998-1999 рр.)., про вибори Президента (1991, 1998 рр..), про референдум (1991 р.), про Центральної виборчої комісії (1998 р.), про прокуратуру (1992 р.), про нотаріат (1996 р.), про державну владу на місцях (1993 р.), про органи само-управління громадян (1993, 1999 рр..) та ін Утворений унікальний механізм самоврядування громадян, який корениться в народні традиції й історично сформовані общинні відносини, - махалля. Визнано, що органом самоврядування, що сприяє реалізації громадянами їх права на участь в управлінні справами держави, об'єднуючим їх для вирішення на своїй території соціальних і господарських завдань, є схід громадян селищ, кишлаків, Махалля. Другий напрямок - формування системи ринкового законодавства, що закладає основу для нових економічних відносин, і насамперед відносин власності та вільної підприємницької діяльності. Правове регулювання господарської діяльності стає основною формою державного впливу на економіку. Перехід до ринкової економіки зажадав прийняття численних законів та інших нормативних правових актів (указів Президента, постанов Уряду і відомчих актів). У них регламентуються питання власності, правове становище підприємств, порядок здійснення іноземних інвестицій, вирішуються інші питання підприємницької діяльності. Прийнято новий Цивільний кодекс - хартія ринкового права. До ринкових законів відносяться: закони про власність (1990 р.), про роздержавлення і приватизації (1991 р.), про заставу (1992 р.), про оренду (1991 р.), про приватизацію державного житлового фонду (1993 р.) , про підприємства (1991 р.), про кооперацію (1991 р.), про сільськогосподарському кооперативі «Ширкат» (1998 р.), про дехканських господарстві (1998 р.), про фермерське господарство (1998 р.), про господарські товариства і товариствах (1992 р.), про банки і банківську діяльність (1996 р.), про грошову систему (1994 р.), про валютне регулювання (1993 р.), про підприємництво (1991 р.), про страхування (1993 г .), про біржі і біржової діяльності (1992 р.), про цінні папери і фондову біржу (1993 р.), про аудиторську діяльність (1992 р.), про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках (1996 р.), про обмеження монополістичної діяльності (1994 р.), про акціонерні товариства та захист прав акціонерів (1996 р.), про механізм функціонування ринку цінних паперів (1996 р.), про палатах товаровиробників і підприємців (1997 р.), Земельний кодекс (1998 р.), Податковий кодекс (1997 р.) та ін Гарантуючи рівність усіх форм власності, свободу економічної діяльності, вільне переміщення товарів і капіталів, ринкове законодавство відкриває широкі можливості для вільного розвитку громадянського суспільства, формування нової, ринкової, можливо змішаної, але у всякому разі більш раціональною, ніж колишня, економічної структури суспільства. Третій напрям - створення законодавства, що забезпечує конституційні та юридичні права людини, соціальні гарантії та соціальну підтримку населення. Прийнято закони, що регламентують і гарантують права і свободи людини, громадських організацій, свободу совісті та віросповідання, засобів масової інформації. Складається система соціального законодавства. Прийняті Трудовий кодекс (1995 р.), Сімейний кодекс (1998 р.), закони про зайнятість (1992 р.), про охорону праці (1993 р.), про соціальний захист інвалідів (1991 р.), про державне пенсійне забезпечення громадян (1993 р.), про засади державної молодіжної політики (1991 р.), про охорону здоров'я громадян (1996 р.), про якість та безпеку харчової продукції (1997 р.), про додаткові пільги жінкам (1999 р.) захищають інтереси найбільш нужденних верств населення в складних умовах переходу до ринку. Не менш важливим, ніж розглянуті, є четвертий напрям законотворчості. Не приділяючи уваги моральному здоров'ю суспільства, духовному розвитку його членів, підвищенню їх правової культури, не вдасться успішно вирішити і ті практичні завдання, які визначають перспективи розвитку Узбекистану, тобто необхідно законодавство, спрямоване на збереження національної самобутності, мови, освіти та культурної спадщини. Узбекистан приєднався до основоположних документів ЮНЕСКО, таким, як Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту (1954 р.), Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.), Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності (1970 р.). Закони про прапор (1991 р.), гербі (1992 р.) і гімн (1992 р.) демонструють всьому світу норми честі, гордість, історичну пам'ять і устремління народів Узбекистану. Важливе значення для духовного відродження мають закони про державну мову (1989, 1995 рр..) Та громадянство (1992 р.). Реалізуються закони про освіту (1997 р.), про охорону природи (1992 р.), про авторське право і суміжні права (1996 р.), про заснування почесних звань (1996 р.), про особливо охоронюваних територіях (1993 р.) , про вивезення та ввезення культурних цінностей (1998 р.). Духовно-культурне законодавство спрямоване на збе ня цінностей для народу, для його духу, затвердження самосвідомості життєлюбства, на зміцнення патріотизму. Саме цим духом і силь але будь-яка держава. П'ятий напрям - створення правових основ, що визначає Узбекистан як рівноправного суб'єкта міжнародних відносин, - одне з нових і практично незвіданих. Напрямків законотворчої діяльності. В умовах тоталітарної унітарної системи де-факто Узбекистан був позбавлений можливості прямого виходу на міжнародну арену, не мав своїх зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних державних інститутів і не володів своїм законодавством. , Ратифікація Узбекистаном основних міжнародних пактів та угод відкрила нову сторінку в історії розвитку зовнішніх зв'язків країни. Основоположними у сфері зовнішньополітичної діяльності є закони про порядок призначення та відкликання голів дипломатичних представництв (1992 р.) і про встановлення дипломатичних класів і рангів для дипломатичних працівників (1992 р.), про міжнародні договори (1996 р.), про принципи зовнішньополітичної діяльності (1997 р.), Консульський статут (1996 р.). У зовнішньоекономічній сфері важливе значення мало прийняття законів, спрямованих на створення юридичних основ залучення іноземних інвестицій в економіку республіки, розширення зовнішньоекономічної діяльності. Закони про гарантії та заходи захисту прав іноземних інвесторів (1998 р.), про інвестиційну діяльність (1998 р.), про зовнішньоекономічну діяльність (1992 р.) спрямовані на створення нормального юридичної «інвестиційного клімату» для іноземних інвесторів. Інвестиційні закони Узбекистану, як і двосторонні угоди про гарантії та захист іноземних інвестицій та багатосторонні конвенції (Вашингтонська конвенція про дозвіл інвестиційних спорів 1965 р. і Сеульська конвенція про страхування інвестицій 1985 р.), містять норми публічного права, що визначають статус іноземної приватної власності, правовий режим іноземних інвестицій, гарантії іноземних інвестицій від «політичних» ризиків (націоналізація, оподаткування, експортні та імпортні мита, переклад капіталів і прибутків і т.д.), умови юридичного захисту законних прав та інтересів іноземних інвесторів. Конкретні приватні міжнародні інвестиційні відносини регулюються нормами цивільного законодавства, тобто приватним правом. Таким чином, сучасне законодавство Узбекистану створює правову основу перехідного періоду, процесу юридичної зміни зжили себе суспільно-політичного ладу та економічних відносин, затвердження нових, демократичних норм і соціально-правових гарантій. Зрозуміло, рівень розвиненості і якість законодавчої системи визначаються не кількістю прийнятих законів, а виконанням цих законів на всіх рівнях, тому що правові норми живуть і діють тільки тоді, коли вони живуть в людині і діють через нього, відображають історичні традиції, звичаї, духовно-моральні норми. Поступово трансформується правова ідеологія, йде пошук найбільш дієвих форм правового регулювання, тісного ув'язування законотворчої практики та організації правозастосовчого процесу з економічними і політичними реформами. Правові цінності та ідеали сучасної демократичної держави, закріплені в Конституції Узбекистану, а також більш тісна інтеграція її правової системи з міжнародним правом зобов'язують використовувати позитивний міжнародний і зарубіжний юридичний досвід у формуванні єдиної системи узбецького законодавства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Становлення нової системи законодавства Узбекистану " |
||
|
||