Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. Науково-практичний коментар до Закону України "Про адвокатуру", 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 5. Види адвокатської діяльності


Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

1. У коментованій статті Закону чітко простежується думка законодавця про те, що адвокат, надаючи консультації та роз'яснення з юридичних питань, складаючи скарги, заяви та інші документи, не може виходити за межі своєї професійної право-суб'єктності. Тобто у своїх відносинах з клієнтом він має спиратися виключно на норми законодавства, приписи права, залишаючи поза дужками власні інтереси, політичні чи соціальні вподобання, побутову емоційність. Закон чітко зазначає, що консультації та роз'яснення, які надаються громадянам або представникам юридичних осіб, можуть стосуватися лише юридичних питань, а довідки, усні чи письмові, складаються лише щодо законодавства. Це означає, що адвокат у своїх усних консультаціях чи документах, які він видає (довідки з законодавства; правові висновки; меморандуми щодо застосування права тощо) повинен наводити ті чи інші норми законодавства та практику їх застосування.

2. Підставою для подання будь-якого виду правової допомоги є угода з клієнтом або відповідний документ про призначення захисника особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом. Документом, що підтверджує повноваження адвоката у конкретній справі, є ордер, який має виписуватися на підставі зазначеної угоди (п. 10 «є» Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, ст. 113 ЦПК). Слід також зазначити , що в господарських судах та деяких «інших державних органах» адвокати діють на підставі довіреності, яка видається фізичною особою чи юридичною особою, інтереси котрої представляються (див., наприклад, ст. 28 ГПК, ст. 115 ЦПК; див. також п. 7 коментаря до ст. 6). Однак помилковою є позиція, яка обстоюється працівниками декотрих державних органів (наприклад, органів реєстрації актів цивільного стану), які не визнають ордер як документ, що підтверджує повноваження адвоката.

При поданні таких видів правової допомоги, як консультації, роз'яснення з правових питань, довідки щодо законодавства, складання окремих правових документів, може укладатися угода у спрощеній письмовій формі, або в усній - коли правова допомога надається безоплатно (ч. 1 ст. 16 Правил адвокатської етики).

3. Якість подання правової допомоги адвокатом контролюється адвокатським об'єднанням, членом якого він є. Щорічно має складатися звіт про це за результатами проведених перевірок. За запитом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатське об'єднання направляє звіт про якість подання правової допомоги. У разі необхідності комісія має право перевірити його достовірність. Перевірка може бути проведена за ініціативою комісії або за поданням палати і в разі надходження до КДКА (або палати) скарг чи інших документів про низький рівень наданої правової допомоги адвокатом адвокатського об'єднання або адвокатом, який практикує індивідуально, або про вчинені адвокатом порушення. У разі підтвердження цього факту до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення (ст. 181 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури).

4. Значні труднощі викликало застосування на практиці положення Закону про те, що адвокати мають право посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть. Звичайно, право адвоката посвідчувати копії документа не наділяє його правом здійснювати нотаріальні дії. Таке посвідчення не є тотожним нотаріальному посвідченню. Втім, дана норма Закону надала адвокатам значно більше суто практичних можливостей реалізувати інтереси своїх клієнтів, перш за все у цивільних та господарських справах. Деякі адвокатські об'єднання оздобилися кутовим штампом (за наявності дозволу відповідних органів МВС), який може мати, приміром, такий вигляд:

Я,___.

адвокат адвокатського об'єднання ___

___, (індентифікаційний код ___)

на підставі статті 5 Закону України «Про адвокатуру» посвідчую копію цього документа у справі № ___, яку я веду на підставі Угоди про подання правової допомоги № ___ від ___

Дата ___ Підпис ___

Такий штамп, звичайно, повинен містити власний підпис адвоката, а також скріплюватися круглою печаткою адвокатського об'єднання (або адвоката, який займається адвокатською діяльністю індивідуально).

5. Здійснення представництва в суді у цивільних справах регулюється Цивільним процесуальним кодексом України. Зокрема, ст. 110 ЦПК передбачає, що громадяни можуть вести свої справи в суді через своїх представників; при особистій участі у справі вони також вправі мати представника. Справи юридичних осіб у суді також можуть вести їх представники. Представниками можуть бути, серед інших осіб, адвокати, які підтверджують свої повноваження ордером (ст. 112, 113 ЦПК). Отже, виконання обов'язків представника на підставі ордера, а не довіреності, не надає адвокату тих повноважень, які виникають згідно зі ст. 115 ЦПК, у якій зазначено, що кожна з перелічених дій має бути спеціально обумовлена у виданій представнику довіреності.

6. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України адвокати виконують свої обов'язки не тільки у процесі дізнання та на досудовому слідстві (як зазначено у ч. 1 ст. 5 Закону), а також і в суді. Закон «Про адвокатуру» встановив право адвоката при здійсненні професійної діяльності захищати права та інтереси громадян за їх дорученням в усіх органах, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань, і збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у кримінальних справах, виконувати інші дії, передбачені законодавством (ст. 6 Закону). Адвокат як захисник здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, крім цього може виконувати повноваження представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Адвокат, керуючись ст. 59 Конституції про право кожного на правову допомогу, може надавати її свідку. Однак Кримінально-процесуальним кодексом не передбачені відповідна процедура допуску адвоката, який представляє інтереси свідка, та його участі у справі, права і обов'язки тощо.

Захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного адвокат здійснює, користуючись наданими йому Законом «Про адвокатуру» і кодексом правами (ст. 48 КПК) та керуючись встановленими щодо адвоката-захисника обов'язками. Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим або його законними представниками, іншими особами за проханням або згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (ст. 47 КПК). У випадках, коли ці особи не обрали захисника, він може бути призначений особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом через керівника адвокатського об'єднання (ст. 47 КПК), при цьому в передбачених законом випадках участь захисника є обов'язковою і забезпечується за рахунок держави, але відшкодування державі витрат у цьому разі за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них (ст. 93 КПК).

Здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених чинним законодавством, розглядається Правилами адвокатської етики як важливий професійний обов'язок (ст. 50).

7. Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) передбачена участь адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на подання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у розгляді справи як захисника. Така редакція статті відповідає рішенню Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № ІЗ-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника) щодо допуску до участі у кримінальному судочинстві і розгляді справ про адміністративні правопорушення не тільки адвокатів, а й інших юристів - «фахівців у галузі права», які за законом мають право на подання правової допомоги. Причому серед осіб, котрі беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, названо захисника (ст. 271 КпАП). З огляду на зазначені повноваження він фактично є представником особи (від її імені вправі подавати скарги, діє за довіреністю тощо). Фактично до внесення Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2342-ІІІ змін у згадану статтю саме таку функцію і виконував адвокат. Конституція України (ст. 59) встановила, що адвокати здійснюють захист від обвинувачення і надають правову допомогу. В адміністративному провадженні, на відміну від кримінального, де є обвинувачений, існує особа, яка притягається до адміністративної відповідальності протоколом про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на подання правової допомоги (ст. 268). Отже, посилання на захист чи захисника у про вадженні в справах про адміністративне правопорушення відсутні. Конституція України проголошує право на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ст. 63), а не особи, щодо якої порушено адміністративне провадження. Пропозиція Конституційного Суду України поширити термін «захисник» на випадки захисту громадянами прав, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, не підтверджена достатніми правовими аргументами і була піддана критиці, зокрема у заяві Спілки адвокатів України.

8. Адвокат має право на подання правової допомоги без обмежень її видів, оскільки Конституція України гарантує право кожного на правову допомогу, без будь-яких винятків, шляхом вільного вибору захисника своїх прав (ст. 59). Отже, посилання в Законі «Про адвокатуру» на те, що адвокат може здійснювати інші види (крім зазначених у ч. 1 ст. 5) юридичної допомоги, передбачені законодавством, обмежує діяльність адвоката і не відповідає Конституції України.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 5. Види адвокатської діяльності"
  1. Запитання для самоконтролю
    1. Чи існують особливі умови процесуальної діяльності як професії? 2. Що таке професіограма? 3. У чому полягає роль людини у пізнанні злочину? 4. Які види розумових завдань вирішуються у судово-слідчій діяльності? 5. Які види слідчої (судової) діяльності Вам відомі? 6. Як співвідноситься логічне та інтуїтивне в судово-слідчому
  2. Глава 2. ВИДИ СЛІДЧОЇ (СУДОВОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ
    Глава 2. ВИДИ СЛІДЧОЇ (СУДОВОЇ)
  3. 2. Антимонопольне законодавство України
    У відповідності зі статтею 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Конституційна заборона стосується діяльності, націленої на недопущення, обмеження чи усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень. Закон України "Про обмеження монополізму та
  4. Стаття 178. Ліцензування діяльності митного брокера
    Ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
  5. Стаття 183. Ліцензування діяльності митного перевізника
    Ліцензування діяльності митного перевізника здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
  6. Стаття 321. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил
    Вчинення правопорушень, передбачених статтями 331, 332, 348 - 350 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим
  7. Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил
    У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб'єкти,
  8. 5.1. Ст. 42 Конституції України
    Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна
  9. Стаття 185. Види митного режиму
    Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території України; 11) переробка за межами митної території
  10. Стаття 216. Митні ліцензійні склади
    Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ліцензійних
  11. Стаття 71. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби
    71.1. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Система органів державної податкової служби України спирається на інтелектуальну інформацію, до якої належить економічна, правова, соціальна,
  12. Стаття 125. Порушення порядку отримання та використання торгового патенту
    125.1. Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1 - 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері
  13. Запитання для самоконтролю
    1. Які види діяльності притаманні людині? 2. У чому різниця між вміннями і навичками? 3. Як співвідноситься воля зі свідомістю? 4. Які є етапи формування складного вольового акту? 5. Які відмінні ознаки емоцій і почуттів? 6. Чи існують особливості поведінки людини в конфліктних емоційних ситуаціях? 7. Які психічні стани можуть виникати у людини під час вчинення злочину? 8. У чому
  14. Стаття 118. Види процесуальних витрат
    1. Процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і
  15. Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні
    1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання
  16. Стаття 101. Типи складів тимчасового зберігання
    Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу. Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому. Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами. Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика
  17. Стаття 310. Платники збору
    310.1. Платниками збору є оптовий постачальник електричної енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії (далі - юридичні особи). Коментована стаття визначає перелік платників збору у вигляді цільової надбавки до діючого
© 2014-2022  yport.inf.ua