Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Ю.Б. Фогельсона. КОМЕНТАР до страхового законодавства, 2002 - перейти до змісту підручника

Стаття 944. Відомості, що надаються страхувальником під час укладання договору страхування

Коментар до статті 944
§ 1. У цій статті законодавець, очевидно бажаючи акцентувати увагу правоприменителей на розподілі ймовірностей шкоди, завданої при настанні страхового випадку, використовував для цієї мети термін "страховий ризик". Однак, як було зазначено в коментарі до ст. 9 Закону, цей розподіл ймовірностей є лише складовою частиною ризику. Інший його складовою частиною є сама подія, на випадок настання якого проводиться страхування. В результаті виникла двозначність.
Зіставлення тлумачень терміну "страховий ризик" в коментованій статті з тим, яке дається в ст. 929 ГК або в п. 3 ст. 936 ГК, чітко показує неоднозначність у використанні законодавцем цього терміна і небезпека двозначності, яка може виникнути при вживанні цього терміна в юридичних документах.
§ 2. При укладанні договору страхування його боку, як правило, неоднаково поінформовані про істотні обставини, що впливають на ймовірність настання страхового випадку та розмір можливих збитків. Страхувальнику відомо про це значно більше, ніж страховикові. Тому звичаєм ділового обороту в страхуванні є принцип найвищої сумлінності (uberrimae fide). Зміст цього принципу полягає в тому, що страхувальник повинен повідомити страховика про всі істотні обставини, що впливають на ступінь ризику, про які йому було відомо або мало бути відомо при укладенні договору, але не було відомо і не повинно було бути відомо страховику.
У коментованій статті з принципу uberrimae fide зроблено суттєве вилучення і мова йде тільки про ті обставини, про які страхувальнику було відомо при укладенні договору, але не було відомо і не повинно було бути відомо страховику. Різницю можна продемонструвати на прикладі страхування постачальником свого підприємницького ризику на випадок несплати поставленого товару покупцем. У звичайних умовах обороту постачальник цікавиться платоспроможністю покупця, перш ніж поставити товар. Вилучення з принципу uberrimae fide, зроблене в коментованій статті, дає можливість постачальнику не піклуватися про це - він завжди може послатися на те, що йому нічого не було відомо про платоспроможність покупця. Якби принцип uberrimae fide діяв повністю, то страховик міг би вимагати визнання договору недійсним, оскільки йому не були повідомлені відомості, про які продавець хоча й не знав, але в звичайних умовах обороту повинен був знати.
Вимога до страхувальника дотримуватися принцип uberrimae fide в повному обсязі по суті означає, що він повинен вести себе таким чином, як якщо б його інтерес не був застрахований. Вилучення з цього принципу, зроблене в коментованій статті, веде певною мірою до безвідповідальності страхувальника. Закон не зобов'язує його прийняти всі необхідні заходи для отримання інформації про ступінь ризику, які він прийняв би, якби не був застрахований. Це істотно ускладнює роботу страховика, який повинен спонукати страхувальника зібрати необхідну інформацію.
Крім того, відповідне доповнення слід включити в Правила страхування, передбачивши обов'язок страхувальника повідомити страховика не тільки ті відомості, які він мав, але й ті, які повинен був мати при звичайних умовах обороту. В якості наслідки невиконання цього обов'язку не можна передбачити недійсність договору, так як питання про дійсність чи недійсність угод регулюється виключно ГК. Однак можна передбачити відмову у виплаті або інше наслідок зі списку, наведеного в коментарі до ст. 943.
Для договорів морського страхування принцип uberrimae fide діє в повному обсязі в силу прямої вказівки закону (ст. 250 КТМ).
§ 3. Істотні в сенсі коментарів статті обставини по їх матеріальним змістом поділяються на такі категорії:
(а) обставини, що дозволяють припустити, що небезпека, від якої здійснюється страхування, створює для об'єкта страхування більшу загрозу, ніж зазвичай. Наприклад, при страхуванні автотранспорту такими обставинами є наявність гаража і його місце розташування;
(б) обставини, що дозволяють припустити, що у застрахованої особи є специфічні мотиви, у зв'язку з чим ця особа не буде дотримуватися звичайних заходів обережності. Наприклад, при страхуванні майна такою обставиною може бути завищена оцінка дійсної вартості майна, і у його власника, крім інтересу у збереженні майна, насправді є і спекулятивний інтерес;
(в) обставини, що свідчать про те , що при страховому випадку буде завдано більшої шкоди, ніж, як це можна припустити, зазвичай заподіюється в таких випадках. Наприклад, при страхуванні відповідальності перевізника на випадок заподіяння шкоди вантажу такою обставиною може бути умова договору перевезення, що встановлює більшу, ніж зазвичай, відповідальність за втрату або пошкодження вантажу;
(г) обставини, що свідчать про так зване моральному ризику. Наприклад, при страхуванні на випадок крадіжки до таких обставин відноситься кримінальне минуле вигодонабувача, при страхуванні майна - той факт, що раніше це майно вже було застраховано, але попередній страховик відмовився продовжити дію договору, і т.д.;
(д) всі обставини, які вважає суттєвими страховик.
У коментованій статті мова йде тільки про ті обставини, які відомі страхувальникові до укладання договору. Якщо страхувальникові стало відомо про подібні обставини після укладення договору, застосовуються правила ст. 959 ГК.
§ 4. Істотні в сенсі коментарів статті обставини за наслідками, які виникають внаслідок умовчання про них або повідомлення від них неправдивих відомостей, поділяються на такі категорії:
(а) обставини, про які страхувальник повідомив страховикові інформацію, відповідну дійсності ;
(б) обставини, про які страхувальник повідомив страховикові інформацію, яка не відповідає дійсності;
(в) обставини, про які страхувальник не повідомив жодної інформації, хоча страховик про них запитував;
(г) обставини, про які страхувальник не повідомив жодної інформації, і страховик про них не запитував.
Стаття, що передбачає наслідки, які застосовуються при виявленні після укладення договору обставин, що відносяться до одного з трьох останніх категорій.
Повідомлення позитивної інформації, що не відповідає дійсності, є явною брехнею, оскільки мова йде лише про ті обставини, щодо яких встановлено, що вони відомі страхувальнику. Отже, виявивши після укладення договору обставини категорії (б), страховик має право вимагати визнання договору страхування недійсним як укладеного під впливом обману (п. 2 ст. 179 ЦК). Визнання договору страхування недійсним можливо і з підстав ст. 168 ЦК як не відповідному (п. 1 ст. 944 ЦК) із застосуванням загальних наслідків недійсності угод. Крім того, страховик має право вимагати розірвання або зміни такого договору у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 451 ЦК).
Якщо після укладення договору будуть виявлені обставини категорії (в), страховик не вправі вимагати зміни або розірвання договору з підстав ст. 451 ГК або визнання договору страхування недійсним як невідповідного закону (ст. 168 ЦК). Це, однак, не означає, що інша особа не може вимагати в цьому випадку визнання договору недійсним з підстав ст. 168 ГК із застосуванням загальних наслідків недійсності угод.
Якщо після укладення договору будуть виявлені обставини категорії (г), визнання договору страхування недійсним можливо з підстав ст. 168 ГК. Однак якщо виявлено, що обставини, про які тут йдеться, існували, але відпали, така можливість для страховика виключається, навіть якщо страховий випадок настав. Це, однак, не означає, що інша особа не може вимагати в цьому випадку визнання договору недійсним як не відповідному закону (ст. 168 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 944. Відомості, що надаються страхувальником під час укладання договору страхування "
  1. § 4. Суб'єкти зобов'язання
    Сторони зобов'язання. Сторонами зобов'язання є кредитор і боржник. В якості кожної з сторін можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (п. 1 ст. 308 ЦК) * (1118). Як і всяке відносне правовідношення, зобов'язання встановлюється між строго певними особами. Зобов'язання не створює обов'язків для осіб, що не беруть участь в ньому в якості сторін (для третіх осіб)
  2. § 2. Страхове правовідношення
    Поняття договору страхування. Страхове правовідношення в переважній більшості випадків спирається в своєму виникненні на договір страхування. Під договором страхування розуміється заснований на ризику договір, за яким одна особа (страхувальник) зобов'язується внести іншій особі (страховику) обумовлену плату (страхову премію), а страховик зобов'язується при настанні передбаченого
  3. Короткий перелік латинських виразів, використовуються в міжнародній практиці
    1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  5. 2. Свобода договорів
    Свобода договорів разом з рівністю учасників цивільних відносин і рядом інших принципів відноситься ст. 1 ГК до числа основних засад цивільного законодавства. Всі вони тісно пов'язані між собою. Немає сумнівів у тому, що свобода договорів перетвориться на фікцію, якщо тільки всі інші основні принципи не будуть реалізовані в цивільному законодавстві та практиці його застосування. Сенс
  6. 5. Загальний порядок укладання договорів
    Процес укладання договорів зумовлений самою природою відповідної конструкції: якщо сенс договору полягає в угоді, то тим самим його висновок передбачає вираження волі кожної зі сторін і її збіг. Традиційним для законодавця протягом тривалого часу було виділення двох випадків укладання договорів із створенням для кожного з них свого особливого режиму. Йдеться про
  7. 6. Обов'язкове укладення договорів
    Спеціальна стаття Цивільного кодексу (445) присвячена одному з варіантів формування договорів. Вже з її назви ("Укладення договору в обов'язковому порядку") видно, що вона являє собою виняток із загальних правил, які закріплюють автономію волі сторін при укладанні договорів. Як вже неодноразово зазначалося, в нашій країні протягом тривалого часу ситуація в цивільному
  8. 2. Зміна і розірвання договору
    ГК, вперше включив в якості самостійного підрозділу "Загальні положення про договір", виділив в останньому спеціальну главу, присвячену його зміни і розірвання (гл. 29). У главі насамперед чітко розмежовані зміна і розірвання договорів, що сталися як за угодою сторін, так і на вимогу однієї з них. Для обох цих підстав встановлені прямо протилежні презумпції.
  9. 2. Форми договірної відповідальності
    Щодо форм (заходів) цивільно - правової, і зокрема договірної, відповідальності, тобто форм вираження несприятливих наслідків у майновій сфері порушника, які є наслідком допущеного ним правопорушення, в юридичній літературі висловлені позиції, які не відрізняються визначеністю. Наведемо найбільш характерні з них. О.С. Іоффе вважає, що до заходів
  10. 1. Договір дарування за російським дореволюційному цивільному праву
    Поняття та правова природа дарування До революції 1917 р. правовідносини, пов'язані з даруванням, були предметом жвавих теоретичних дискусій. Цивільне законодавство і цивільно - правова доктрина того часу не давали чітких однозначних відповідей на питання про поняття дарування, його правовою природою, місці цього інституту в системі цивільного права. Досить сказати, що в
© 2014-2022  yport.inf.ua