| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Законодавча влада |
||
|
Особливості цієї моделі парламентаризму можна розкрити на прикладі Литовської Республіки. Парламент Литви - Сейм - є вищим представницьким і постійно діючим законодавчим органом. У його склад входить 141 депутат, що обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права за допомогою таємного голосування. Конституція закріплює за Сеймом широке коло повноважень: він обговорює і приймає поправки до Конституції; видає закони; приймає постанови про проведення референдумів; призначає вибори Президента; стверджує передбачені законом державні органи, а також призначає та звільняє з посади їх керівників; схвалює кандидатуру Прем'єр-міністра , представлену Президентом; розглядає і схвалює подану Прем'єр-міністром програму Уряду; за пропозицією Уряду створює чи ліквідує міністерства; здійснює контроль за діяльністю Уряду, може виражати недовіру Прем'єр-міністрові або міністрові; призначає суддів Конституційного суду, суддів Верховного суду, а також голів зазначених судів; призначає і звільняє з посади Державного контролера, голови правління Банку Литви; призначає вибори Рад самоврядувань; утворює Головну виборчу комісію та вносить зміни до її складу; затверджує державний бюджет і здійснює контроль за його виконанням; встановлює державні податки та інші обов'язкові платежі; ратифікує і денонсує міжнародні договори, розглядає інші питання зовнішньої політики; встановлює адміністративний поділ Республіки; засновує державні нагороди; видає акти про амністію; вводить пряме правління, воєнний та надзвичайний стан, оголошує мобілізацію та приймає рішення про використання Збройних сил (ст. 67). Не менш широкими повноваженнями наділені парламенти Болгарії, Угорщини, Македонії, Словаччини, Хорватії, Естонії, ряду інших держав. Інша модель парламентаризму представлена конституціями держав - учасниць СНД. Як правило, функції законодавчої влади в них обмежені. Так, наприклад, за Конституцією Казахстану Парламент може видавати тільки ті закони, які стосуються питань правосуб'єктності фізичних та юридичних осіб, цивільних прав і свобод, зобов'язань і відповідальності фізичних та юридичних осіб; режиму власності та інших речових прав; основ організації та діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, державної та військової служби; оподаткування, встановлення зборів та інших обов'язкових платежів; республіканського бюджету; питань судоустрою та судочинства; освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення; приватизації підприємств та їх майна; охорони довкілля; адміністративно-територіального устрою Республіки; забезпечення оборони і безпеки держави. Всі інші відносини мають регулюватися підзаконними актами (ст. 61). Як вже було сказано, конституції багатьох зарубіжних держав - учасниць СНД обмежують права парламенту щодо формування уряду та контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Окремими конституціями допускається можливість підміни представницьких органів влади. Так, згідно з Конституцією Туркменістану Меджліс (парламент) може передати своє право на прийняття законів Президенту, втім, делегування не поширюється на питання зміни і доповнення Конституції, кримінального та адміністративного законодавства, а також судочинства. Закони, видані Президентом в порядку делегування, повинні бути затверджені Меджлісом. Крім Меджлісу, до складу якого входять 50 депутатів, законодавча влада належить Халк Маслахати (Народному зібранню) - вищому представницькому органу Республіки. До складу Халк Маслахати входять народні депутати від кожного адміністративного центру, представники від усіх гілок влади: Президент, депутати Меджлісу, члени Кабінету міністрів, голови Верховного суду, Вищого Господарського суду, Генеральний прокурор, глави адміністративно-територіальних утворень середньої та низової ланки. До компетенції Халк Маслахати відносяться: розгляд питань про внесення поправок до Конституції або прийняття нової конституції; заслуховування звітів Президента про виконану роботу; вирішення питань про проведення референдумів; вироблення рекомендацій щодо основних напрямів соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку країни; вирішення питання про зміну державного кордону та адміністративно-територіальному поділі Республіки; ратифікація і денонсація договорів про міждержавних союзах та інших міжнародно-правових утвореннях; оголошення війни і миру; вирішення інших питань, віднесених до його відання Конституцією та законами Республіки. Роботою Халк Маслахати керує Президент Туркменістану або інший обирається для цієї мети член цього органу. На закінчення слід зазначити, що для конституційного розвитку постсоціалістичних держав загалом характерна тенденція до недооцінки цінностей парламентаризму і відносного зниження ролі парламенту. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Законодавча влада " |
||
|
||