загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

ГЛАВА 18. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ


Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу потрібно відмежовувати від подібних договорів.
У літературі висловлювалася точка зору, що договір банківського вкладу є різновидом договору позики1. Однак наведене визначення договору свідчить про те, що договір банківського вкладу є самостійним видом договору. На нашу думку, договір банківського вкладу має з договором позики однакове підґрунтя. Він оформлює кредитні відносини між банком (боржником) і вкладником (кредитором). Банк забезпечує облік грошей на рахунку банку, а також зобов'язується повернути суму вкладу і сплатити клієнтові передбачений договором банківського вкладу процент.
За своєю природою договір банківського вкладу дуже близький до договору банківського рахунка. Згідно з ч. З ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (гл. 72 ЦК України), якщо інше не встановлено гл. 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проте договір банківського вкладу має відмінності від договору банківського рахунка. Це, насамперед, відмінності в цілях, на досягнення яких вони спрямовані, а також в їх кінцевих договірних результатах.
Договір банківського вкладу є одностороннім (вкладник не має будь-яких обов'язків перед банком, а набуває лише право вимагати повернення суми вкладу і процентів на суму вкладу банком), реальним (вважається укладеним з моменту передання вкладником (іншою
'Див.: Вилънянский СИ. Кредитно-расчетные правоотношения. - Харьков, 1955. - С. 16; Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. - О.: Юрид. л-ра, 2004. - С. 846.
особою) суми вкладу банківській установі) та відплатним (банк зобов'язаний виплатити вкладникові проценти на суму вкладу).
Договір банківського вкладу є публічним договором, якщо вкладником є фізична особа (ч. 2 ст. 1058 ЦК України). Визнання договору банківського вкладу за участю фізичної особи як вкладника публічним полягає в тому, що банківська установа не може відмовити в укладенні такого договору з будь-якою фізичною особою, яка до цієї установи звернеться. Договір укладається на однакових умовах зі всіма фізичними особами, ніхто з фізичних осіб-вкладників не має жодних переваг і пільг при укладенні договору депозиту.
Сторонами договору банківського вкладу (депозиту) є банк і вкладник.
Банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Вкладником можуть виступати будь-які учасники цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб'єктності, які можуть вносити вклади на своє ім'я, а також отримувати на свій рахунок вклади від інших осіб, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом (ч. 1 ст. 1062 ЦК України). Неповнолітня особа (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) згідно з п. 4 ч. 1 і ч. З ст. 32 ЦК України має право самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я, а також розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування і батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Предметом договору банківського вкладу є гроші (вклад). Вклад може бути гривневий або валютний.
Вклади поділяють на такі два види: на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) і на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення (ст. 1060 ЦК України).
Незалежно від виду вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Виняток становлять вклади, зроблені юридичними особами на інших умовах повернення, що встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Право на отримання суми депозиту (вкладу) належить не тільки вкладнику, але і його правонаступникам.
У випадку, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, такий договір вважається продовженим (пролонгованим) на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст. 1060 ЦК України).
Банк набуває на цей вклад право власності, а вкладник втрачає право власності на грошові кошти, що передані банку, і набуває право вимоги до банку про повернення грошової суми і процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 ЦК України (у порядку витребування майна від добросовісного набувача).
Проценти на суму вкладу вкладнику виплачуються в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1061 ЦК України). Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосо-
вується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути в односторонньому порядку зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані в цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ст. 1061 ЦК України).
Якщо вклад (грошова сума) за договором банківського вкладу повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ч. З ст. 1060 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі (ст. 1059 ЦК України), в якому передбачаються такі умови, як сума вкладу, процентна ставка, що нараховується на вклад, строк та умови його повернення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1059 ЦК України).
Ощадна книжка. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом
підтверджуються ощадною книжкою, в якій вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки в банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку (ст.
1064 ЦК України).
Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ч. 1 ст.
1065 ЦК України). Він є цінним папером, який дає можливість передавати права, що випливають із нього, третім особам. Ощадний (депозитний) сертифікат містить обов'язкові реквізити, перелік яких закріплено в нормативних актах.
На відміну від ощадної книжки, ощадний сертифікат може підтверджувати наявність договірних відносин із договору банківського вкладу не тільки за участю фізичних осіб, а й за участю юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин.
Ощадні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника.
У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів (ч. 2 ст. 1065 ЦК Ук-раїни).
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "ГЛАВА 18. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ"
  1. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  3. Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
    1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної
  4. § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
    На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічної зрілості. Критеріями є вік, а також стан психічного здоров'я. З урахуванням цих критеріїв можна виокремити декілька видів дієздатності фізичних осіб: 1) повну дієздатність; 2) часткову дієздатність; 3) неповну дієздатність. Повна дієздатність
  5. §11. Фізична особа як підприємець
    Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнесдієздатність - можливість займатися підприємницькою (комерційною) діяльністю. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
  6. § 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
    Традиційно речі розглядаються як головний, найпоширеніший об'єкт цивільних прав'. Відлуння цього підходу помітне іі у вітчизняному цивільному законодавстві. Наприклад, розділ III Загальної частини ЦК 1922 р. називався "Об'єкти права (майно)" і, ототожнюючи поняття "об'єкти права" та "майно", містив виключно норми, присвячені речам (майну). У розділі III книги 1 ЦК 2003 р. "Об'єкти цивільних прав"
  7. § 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
    Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом. Зокрема, для захисту прав важливе значення мають претензійні строки і строки позовної давності. Претензійний строк - це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про
  8. § 4. Договір банківського вкладу
    Договір банківського вкладу є специфічним різновидом договору банківського рахунка, на що, зокрема, вказує поширення в ч. З ст. 1058 ЦК на відносини банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, положень про договір банківського рахунка (гл. 72 ЦК). Поняття договору банківського вкладу. Згідно зі ст. 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що
  9. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  10. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК юридична особа вважається створенню з дня її державної реєстрації. За ч. 1 ст. 58 ГК суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець. Аналогічні вимоги передбачені також Законом України «Про господарські товариства». Отже, державна реєстрація і є необхідною обов'язковою умовою їх участі, в конкретних
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка