| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Договір комерційної концесії (франчайзингу) |
||
|
2. Сутність і значення. Договір комерційної концесії нетрадиційний для російського цивільного права. Витоки цього виду договорів лежать в поширеному в Північній Америці, а нині - в більшості розвинених країн, способі ведення підприємницької діяльності, іменованому франчайзинг (від англ. "Franchising"). Економічна суть франчайзингу - розширення комерсантом сфери власного бізнесу за рахунок передачі іншій, як правило, територіально віддаленому підприємцеві: а) права користування засобами індивідуалізації (товарний знак, комерційне позначення) і б) охороняється інформації про спосіб виготовлення, технології і т.д. (Ноу-хау). Передача цих майнових прав супроводжується передачею комерційного досвіду, навчанням персоналу, наданням інформаційної та іншої підтримки. Комерційна концесія передбачає використання комплексу виключних прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному сторонами обсязі та території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності. Договір комерційної концесії є: - консенсуальним; - оплатним; - двостороннім. Договір комерційної концесії укладається на певний строк або без визначення строку. До договору комерційної концесії відповідно застосовуються правила розділу VII ГК РФ про ліцензійному договорі, якщо це не суперечить положенням глави 54 ЦК РФ і суті договору комерційної концесії. 3. Суб'єкти. Сторонами за договором комерційної концесії можуть бути тільки комерційні організації та громадяни, зареєстровані як індивідуальних підприємців. 4. Форма. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації у федеральному органі виконавчої влади з інтелектуальної власності. При недотриманні цієї вимоги договір вважається нікчемним. Договір комерційної концесії має силу для третіх осіб тільки після його реєстрації. Дане правило поширюється і на випадки зміни договору. 5. Істотні умови та зміст. Предметом договору комерційної концесії є переданий правовласником користувачеві комплекс майнових прав, що включає права користування засобами індивідуалізації (товарний знак, комерційне позначення) і охоронювану інформацію (ноу-хау). До істотного умовою договору комерційної концесії відноситься винагорода, яку може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну товарів, переданих правовласником для перепродажу, або в іншій формі , передбаченої договором. Зміст договору полягає у встановлених законом обов'язки сторін. Правовласник зобов'язаний: - передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію; - проінструктувати користувача і його працівників з питань , пов'язаних із здійсненням цих прав; - забезпечити державну реєстрацію договору комерційної концесії; - надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників ; - контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем. Користувач зобов'язаний: - використовувати комерційне позначення правовласника зазначеним у договорі чином; - забезпечувати відповідність якості вироблених ним на основі договору товарів , виконуваних робіт, надання послуг якості аналогічних товарів, робіт чи послуг, вироблених, виконуваних або надаваних безпосередньо правовласником; - дотримуватися інструкції і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу виключних прав тому, як він використовується правоволодільцем; - надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послугу) безпосередньо у правоволодільця; - не розголошувати секрети виробництва (ноу-хау) правовласника та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію; - надати обумовлену кількість субконцесії, якщо такий обов'язок передбачений договором; - інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує комерційне позначення, товарний знак, знак обслуговування або інший засіб індивідуалізації в силу договору комерційної концесії. Є нікчемними такі умови, що обмежують права сторін за договором комерційної концесії, в силу яких: а) правовласник має право визначати ціну (в т.ч. встановлювати верхню чи нижня межа) продажу товару (робіт, послуг) користувачем або ціну робіт (послуг) виконуються (надаються) ним; б) користувач має право продавати товари (виконувати роботи або надавати послуги) виключно певній категорії споживачів або виключно споживачам, які проживають на визначеній у договорі території. 6. Виконання і припинення. Договором комерційної концесії можуть бути передбачені не суперечать антимонопольному законодавству обмеження прав сторін. Так, в обов'язки користувача можуть бути включені наступні умови: не конкурувати з правовласником на узгодженої території, не укладати аналогічні договори з конкурентами (в т.ч. потенційними) правовласника, погоджувати з правоволодільцем місце розташування комерційних приміщень, їх зовнішнє і внутрішнє оформлення. Правовласник може прийняти зобов'язання не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав на аналогічних умовах. Правовласник несе субсидіарну відповідальність за пред'являються до користувача вимогам про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), що продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором комерційної концесії, а за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить в наданий користувачеві комплекс виключних прав, не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії. Новий правовласник стає стороною цього договору в частині прав та обов'язків, що відносяться до перейшов виключного права. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців з дня відкриття спадщини зареєструється як індивідуальний підприємець. В іншому разі договір припиняється. При зміні правовласником свого комерційного позначення, права на використання яких входять у комплекс виключних прав, договір комерційної концесії діє відносно цих прав, якщо користувач не зажадає зменшення належної правоволодільцеві винагороди або розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо в період дії договору комерційної концесії закінчився термін дії виключного права, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося на іншій підставі, договір комерційної концесії продовжує діяти, за винятком положень, що відносяться до припинилося праву, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди. Припинення договору. Припинення договору, як і його висновок або зміна, підлягає державній реєстрації. Правовласник або користувач має право у будь-який час відмовитися від укладеного без зазначення строку договору, повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк. Договір також припиняється: а) при припиненні належать правовласнику прав на товарний знак, знак обслуговування або на комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами; б) при оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом). 7. Особливості субконцесії. Договором комерційної концесії може бути передбачено право (або обов'язок) користувача дозволяти іншим особам використання наданого йому комплексу виключних прав або частини цього комплексу на узгоджених з правовласником умовах субконцесії. Договір комерційної субконцесії: а) не може бути укладений на більш тривалий термін, ніж договір комерційної концесії, на підставі якого він укладається; б) є недійсним, якщо недійсний основний договір комерційної концесії; в) як правило, при припиненні основного договору права та обов'язки вторинного правовласника за договором комерційної субконцесії (користувача за основним договором) переходять до правовласнику, якщо він не відмовиться від прийняття на себе прав та обов'язків за цим договором; г) користувач несе субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну правовласнику діями вторинних користувачів, якщо інше не передбачено договором комерційної концесії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Договір комерційної концесії (франчайзингу) " |
||
|
||