загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

§ 1. Договір доручення

1. Визначення. Договір доручення - це угода, в силу якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 971 * ГК РФ).
2. Сутність і значення. Суть договору доручення як одного з найбільш поширених посередницьких угод зводиться до того, що сторона (або сторони) якої-небудь цивільно-правової угоди робить її не особисто, а через уповноваженого представника, який від імені сторони здійснює необхідні юридичні дії. Договір доручення в силу того, що права і обов'язки по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя, інакше називають договором про представництво. Договір доручення, таким чином, тісно пов'язаний з інститутами представництва і довіреності (§ 4 гл. 6). У підприємницькій діяльності повірений виступає як комерційного представника, тобто особи, які постійно і самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ст. 184 ГК РФ).
Посередницькі дії є предметом не тільки договору доручення, а й ряду інших - комісії, агентування, в певній мірі - довірчого управління майном. Однак предмет договору доручення, його презюміруемое безплатність і особисто-довірчий характер відносин виділяють цей договір у самостійне зобов'язання.
За загальним правилом договір доручення є безоплатним, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором доручення. У підприємницькій діяльності закон передбачає іншу презумпцію - договір доручення передбачається оплатним. Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такої вказівки. За своєю юридичною природою договір доручення є:
- консенсуальним;
- безоплатним (може бути оплатним);
- двостороннім;
- особисто-довірчим.
3. Суб'єкти. У договорі доручення сторона, від імені якої відбуваються юридичні дії, називається довіритель, а сторона, яка здійснює такі дії, - повірений. Закон не містить спеціальних вимог до сторін договору доручення - ними можуть виступати будь-які суб'єкти цивільних прав. Тільки в комерційному представництві повірений повинен бути комерційною організацією або індивідуальним підприємцем.
4. Форма. Правила про форму договору доручення підкоряються загальним вимогам про форму угод. Видана відповідно до договору доручення довіреність не є формою цього договору, а служить підтвердженням його існування.
5. Істотні умови та зміст. До істотних умов договору доручення закон відносить тільки предмет. Предметом даного договору є вчинення однією особою від імені іншої тільки певних юридичних дій. На відміну від договору комісії, що передбачає в якості предмета вчинення комісіонером однієї або декількох угод, договір доручення визначає свій предмет більш широко - вчинення юридичних дій. До юридичних дій в рамках договору доручення належить не тільки укладення угод, а й виконання інших дій, що мають юридичні наслідки, - наприклад, представництво в суді.
Зміст договору доручення в основному виражається в обов'язках сторін.
Довіритель зобов'язаний:
- видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;
- відшкодовувати повіреному понесені витрати;
- забезпечувати повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
- без зволікання прийняти від повіреного все виконане ним згідно з договором доручення;
- сплатити повіреному винагороду, якщо договір доручення є оплатним.
Повірений зобов'язаний:
- особисто виконувати дане йому доручення;
- повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;
- передавати довірителю без зволікання все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення;
- по виконанні доручення або при припиненні договору доручення без зволікання повернути довірителю довіреність і представити звіті додатком виправдувальних документів, якщо це вимагається за умовами договору або характеру доручення.
6. Виконання і припинення. Повірений зобов'язаний виконувати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя. Вказівки довірителя мають бути правомірними, здійсненними і конкретними. Повірений має право відступити від вказівок довірителя, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповідь на свій запит. Повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим (ст. 973 ГК РФ).
Повіреному, що діє в якості комерційного представника, може бути надано довірителем право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це.
У випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше.
Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (заступникові) лише у випадках і на умовах, передбачених ст. 187 ГК РФ. Зокрема, якщо передоручення передбачено основний довіреністю або повірений змушений до цього силою обставин для охорони інтересів видала доручення. За загальним правилом довіреність, що видається в порядку передоручення, повинна бути нотаріально посвідчена. Якщо право повіреного передати виконання доручення іншій особі в договорі не передбачено або передбачено, але заступник у ньому не пойменований, повірений відповідає за вибір заступника. Довіритель вправі відвести заступника, обраного повіреним.
Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від нього у всякий час (у договорі комерційного представництва передбачено повідомлення про припинення договору протягом тридцяти днів). Угода про відмову від цього права є нікчемною. Скасування довірителем доручення, як правило, не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору доручення.
Договір доручення також припиняється внаслідок:
- скасування доручення довірителем;
- відмови повіреного;
- смерті довірителя або повіреного, визнання будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повіреним повністю, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належало винагороду - сплатити йому винагороду пропорційно виконаній ним роботі.
У разі смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі і документи і потім передати це майно довірителю.
Такий же обов'язок лежить на ліквідатора юридичної особи, яка є повіреним.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Договір доручення "
  1. Стаття 974. Обов'язки повіреного
    Повірений зобов'язаний: особисто виконувати дане йому доручення, за винятком випадків, зазначених у статті 976 цього Кодексу; повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; передавати довірителю без зволікання все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення; по виконанні доручення або при припиненні договору доручення до його виконання без
  2. Поняття договору доручення
    . Доручення - це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (п. 1 ст. 971 ЦК). У цьому договорі повірений виступає як представник, а довіритель - як представник. Тому договір доручення можна охарактеризувати як договір про представництво. Оскільки договір
  3. Стаття 977. Припинення договору доручення
    1. Договір доручення припиняється внаслідок: скасування доручення довірителем; відмови повіреного; смерті довірителя або повіреного, визнання будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. 2. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від нього повсякчас. Угода про відмову від цього права є нікчемною. 3. Сторона,
  4. Стаття 978. Наслідки припинення договору доручення
    1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повіреним повністю, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені при виконанні доручення витрати, а коли повіреному належало винагороду, також сплатити йому винагороду пропорційно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або повинен був
  5. Форма договору доручення
    . Так як в гол. 49 ГК відсутні вказівки щодо форми договору доручення * (812), тут застосовуються відповідні приписи § 1 гл. 9 і гол. 28 ГК. Від складових договір доручення узгоджених волевиявлень довірителя і повіреного необхідно відрізняти чинену довірителем у зв'язку з цим договором односторонню угоду про наділення повіреного повноваженням на вчинення відомих
  6. Стаття 971. Договір доручення
    1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Права і обов'язки по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. 2. Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого
  7. Стаття 972. Винагорода повіреного
    1. Довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором доручення. У випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше. 2. При відсутності в безкоштовне
  8. Стаття 975. Обов'язки довірителя
    1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність (доручення) на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 1 статті 182 цього Кодексу. 2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором: відшкодовувати повіреному понесені витрати; забезпечувати повіреного засобами, необхідними для
  9. Стаття 864. Умови виконання банком платіжного доручення
    1. Зміст платіжного доручення та подаються разом з ним розрахункових документів та їх форма повинні відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами. 2. При невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит повинен бути зроблений
  10. Стаття 865. Виконання доручення
    1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, зобов'язаний перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеного в дорученні, у строк, встановлений пунктом 1 статті 863 цього Кодексу. 2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій по перерахуванню грошових коштів на рахунок, вказаний у дорученні клієнта. 3. Банк
  11. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
    Андрєєв В.К. Представництво в цивільному праві. Калінін, 1978. Брагінський М.І. Договір доручення / / Господарство право. 2001. Додаток до N 4. Брагінський М.І. Договір доручення і сторони в ньому / / Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. 2001. N
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка