Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б.А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Частина загальна. Тома 1-2, 2000 - перейти до змісту підручника

8. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І УСТАНОВ, ПРИЗНАЧЕННЯ ЧИ ОБРАННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ АБО УЧАСТЬ У цих процедур

Це повноваження також досить по-різному визначається конституціями в компетенції парламентів або їх палат.
Насамперед різний сам коло державних органів або посадових осіб, в наділенні повноваженнями яких беруть участь парламенти або їх палати. Далі, різні форми і способи цієї участі:
а) обрання або призначення на власний розсуд (наприклад, чеська Парламент обирає Президента Республіки на спільному засіданні обох палат - ч. 2 ст. 54 Конституції Чеської Республіки 1992 року);
б) обрання або призначення за поданням інших органів чи посадових осіб (наприклад, словацька Національна рада обирає суддів за пропозицією Уряду - пропозиція першого ч. 1 ст. 145 Конституції Словацької Республіки 1992 року) ;
в) формування органу цілком без визначення його керівників (наприклад, австрійський Національна рада обирає Колегію народної правозахисту - пропозиція перший ч. 2 ст. 148 Федерального конституційного закону);
г) формування органу з обранням або призначенням його керівників (наприклад, сербська Народна скупщина обирає і зміщує Голови, заступників Голови та міністрів Уряду - п. 10 ст. 73 Конституції Республіки Сербії 1990 року);
д) обрання або призначення тільки керівника органу або також його заступників (наприклад, північнокорейське Верховне народне зібрання обирає та відкликає голови Центрального суду, а решті його складу обирається та відкликається Постійним радою ВНС - п. 8 ст. 76 та п. 9 ст. 87 Конституції КНДР);
е) формування частини органу (наприклад, з 9 суддів румунського Конституційного суду троє призначаються Палатою депутатів і троє - Сенатом - ч. 2 ст. 140 Конституції Румунії 1991 року);
ж) участь парламенту або палати у складі більш широких колегій, що формують орган (наприклад, німецький Бундестаг входить до складу Федеральних зборів, яке обирає Федерального президента, - ч. 3 ст. 54 Основного закону);
і) дача парламентом або палатою попереднього або наступного згоди на формування органу або призначення посадових осіб (наприклад, Голова іспанського Уряду призначається Королем, тільки якщо отримає довіру абсолютної більшості членів Конгресу депутатів - ч. 3 ст. 99 Конституції).
У соціалістичних країнах, виходячи з принципу повновладдя представницьких органів, який заперечує поділ влади, конституції зазвичай передбачають формування цими органами найбільшого числа державних органів, а також призначення (обрання) найбільшого числа посадових осіб, включаючи керівників так званих вищих колегіальних органів державної влади, що заміщають парламенти. На практиці (це не заважає ще раз повторити) вибори і призначення здійснюються верховними представницькими органами чисто формально: дійсні рішення прийняті заздалегідь політбюро центральних комітетів комуністичних партій або навіть одноосібно їх генеральними (першими) секретарями. Будь-які колегіальні органи в цих країнах є такими лише за назвою: їх перші керівники здійснюють компетенцію цих органів практично одноосібно.
Наведемо ще ряд прикладів парламентських повноважень з формування інших державних органів.
Перш за все мова піде про вибори глави держави в країнах з республіканською формою правління. Як вже зазначалося, в парламентарних республіках глава держави - президент - обирається або парламентом, або більш широкою колегією за участю парламенту. Наприклад, грецький парламент - Палата депутатів - обирає Президента Республіки (ч. 1 ст. 30, ч. 1, 3-5 ст. 32 Конституції Греції). В Індії Президент та Віце-президент обираються спеціальною колегією, до якої входять обрані члени обох палат Парламенту, а також обрані члени законодавчих зборів штатів, причому кожен член колегії володіє таким числом голосів, яке пропорційно чисельності представленого ним населення, завдяки чому досягаються єдиний принцип представництва штатів і рівність представництва штатів і Союзу (ст. 54, 55 Конституції).
Парламенти беруть участь у виборах глави держави часом навіть у президентських республіках. Так, в США згідно з поправками XII і XX до Конституції якщо жоден кандидат у Президенти не отримав абсолютної більшості голосів вибірників, то Палата представників обирає Президента з трьох кандидатів з найбільшою кількістю отриманих голосів, а якщо виявився необраним Віце-президент, то Сенат обирає його з двох кандидатів з найбільшою кількістю отриманих голосів.
У соціалістичних країнах верховний представницький орган обирає одноосібного главу держави (президента, голови) або колегіальний орган (президія, державна рада, постійний комітет або рада тощо), що виконує повністю або частково функції глави держави, а заодно діючий замість верховного представницького органу в періоди між її сесіями. Останнім часом взяла гору тенденція поєднувати обидва інститути - одноосібний і колегіальний при тому, що одноосібний іноді за посадою є першим керівником колегіального.
Так, Всекитайські збори народних представників обирає Голову та заступника Голови КНР (п. 4 ст. 62 Конституції КНР), а також осіб, які входять до складу Постійного комітету ВЗНП (частина третя ст. 65 Конституції КНР ). Тут залишається відкритим питання про те, ким обираються керівники Постійного комітету (ПК) - Всекитайским зборами або самим Постійним комітетом. З ст. 13 Закону про організацію Всекитайських зборів народних представників 1982 випливає, що керівники ПК ВЗНП - Голова, його заступники та Начальник секретаріату - обираються Всекитайским зборами: кандидатури Голови ПК ВЗНП, його заступників, Начальника секретаріату висуваються президією - робітникам керівним органом сесії ВЗНП.
У КНДР Верховне народне зібрання (ВНС) обирає Президента КНДР і за його поданням Віце-президентів, Секретаря та членів Центрального народного комітету (ЦНК) - вищого керівного органу країни, очолюваного Президентом (п. 3, 4 ст. 76, ст. 91, 101, частина перша ст. 102 Конституції КНДР). Крім того, ВНС обирає свій Постійна рада (ПС) у складі Голови, його заступників, Керуючого справами і членів; Голова ПС ВНС та його заступники виконують ті ж функції в самому Зборах (п. 5 ст. 76, ст. 86 Конституції КНДР) .
Найбільш частий випадок - участь парламенту або палати у формуванні уряду. Це має місце навіть у деяких президентських республіках. Наприклад, в США Президент відповідно до частини другої розд. 2 ст. II Конституції призначає, зокрема, членів свого Кабінету за порадою і за згодою Сенату (у Бразилії ж - іншою президентської республіки, навпаки, призначення і зсув державних міністрів належать згідно п. I ст. 84 Конституції до виключної компетенції Президента).
У парламентарних республіках і монархіях і в змішаних республіках парламент або його нижня палата активно бере участь у формуванні уряду. Форми і способи такої участі також бувають різними.
Так, в Італії призначене Президентом Республіки Уряд повинен отримати довіру обох палат Парламенту і з цією метою представляється палатам не пізніше 10 днів після свого сформування (частини перша і третя ст. 94 Конституції). Приблизно подібний порядок передбачений ст. 49 Конституції Франції, однак довіру Уряду тут потрібно тільки від нижньої палати Парламенту - Національних зборів. В обох країнах, незважаючи на відмінність у формі правління, президент при призначенні глави і членів уряду орієнтується на парламентську більшість (у Франції - на більшість Національних зборів).
У Німеччині Бундестаг сам обирає главу уряду - Федерального канцлера (перше речення про кандидатуру вносить Федеральний президент з урахуванням розстановки партійних сил в палаті), а потім вже Федеральний президент виробляє призначення на посади та самого Федерального канцлера, і за його пропозицією інших членів Федерального уряду (ст. 63, ч. 1 ст. 64 Основного закону). Приблизно так само формується японський уряд: палати Парламенту висувають Прем'єр-міністра, якого потім призначає Імператор, а Прем'єр-міністр призначає державних міністрів з імператорським підтвердженням (частина перша ст. 6, частина шоста ст. 7, ст. 67, частина перша ст. 68 Конституції).
Згідно п. 5 ст. 62 Конституції КНР Всекитайські збори народних представників за поданням Голови КНР стверджує кандидатуру глави уряду - Прем'єра Державної ради, а за його поданням затверджує кандидатури заступників Прем'єра, членів Державної ради, міністрів, голів комітетів, головного ревізора, начальника секретаріату. У період же між сесіями ВЗНП рішення щодо кандидатур міністрів, голів комітетів, головного ревізора та начальника секретаріату приймаються за поданням Прем'єра Державної ради Постійним комітетом ВЗНП (п. 9 ст. 67 Конституції). Слід мати на увазі, що ВЗНП регулярно проводить одну сесію на рік тривалістю в два-три тижні, внаслідок чого виходить, що в інший час обрати, наприклад, заступника Прем'єра неможливо без скликання позачергової сесії.
Конституція КНДР передбачила дещо іншу модель формування уряду. Верховне народне зібрання за поданням Президента КНДР обирає лише главу уряду - Прем'єра Адміністративної ради, а решта складу цього органу призначається за поданням Прем'єра вищезазначеним Центральним народним комітетом (п. 6 ст. 76, п. 7 ст. 103 Конституції).
Парламенти в тій чи іншій формі нерідко беруть участь у формуванні судової влади. Наприклад, розд. 2 ст. II Конституції США передбачив право Президента призначати суддів Верховного суду за порадою і за згодою Сенату. У Франції обидві палати Парламенту обирають на паритетній основі зі свого складу Високий суд правосуддя - спеціальний судовий орган для розгляду справ про державну зраду Президента і більшу частину Суду правосуддя Республіки, який розглядає справи про посадові злочини і проступки членів Уряду (ст. 67 і 68-2 Конституції). У Німеччині законодавчі палати - Бундестаг і Бундесрат - обирають у рівному числі суддів Федерального конституційного суду, а Бундестаг, крім того, вибирає половину складу Комітету з виборів суддів, спільно з яким компетентні федеральні міністри призначають суддів інших верховних федеральних судів (пропозиція другому ч. 1 ст. 94 та ч. 2 ст. 95 Основного закону). Угорський парламент - Державні збори згідно п. «k» ч. 3 § 19 Конституції Угорської Республіки 1949 року в редакції 1990 обирає членів Конституційного суду, голови Верховного суду і генерального прокурора.
Всекитайські збори народних представників обирає голову Верховного народного суду, а ПК ВЗНП за пропозицією голови Верховного народного суду призначає заступників голови, суддів і членів Судового комітету Верховного народного суду, генерального прокурора Верховної народної прокуратури, а також голів військових судів (п. 7 і 8 ст. 62, п. 11 ст. 67 Конституції КНР). У В'єтнамі верховний представницький орган - Національні збори обирає головного суддю Верховного народного суду і генерального прокурора Верховної народної прокуратури, а заступники головного судді та судді Верховного народного суду призначаються Президентом Держави (п. 7 ст. 84, п. 8 ст. 103 Конституції СРВ) .
У Болгарії за італійським наприклад парламент - Народні збори обирає 1/3 суддів Конституційного суду (ч. 1 ст. 147 Конституції).
У ряді країн парламенти беруть участь у формуванні також інших органів та установ і в призначенні чи обранні інших посадових осіб. Наприклад, в Намібії Національні збори призначає за пропозицією Президента склад Комісії публічної служби, покликаної, зокрема, давати Президенту та Уряду поради та робити доповіді Національним зборам з кадрових питань (ч. 1 і 3 ст. 112 Конституції). У США посли та інші дипломатичні, а також консульські представники призначаються Президентом за порадою і за згодою Сенату (частина друга розд. 2 ст. II Конституції).
У деяких країнах, частіше в соціалістичних, парламенти беруть участь у формуванні особливих органів військово-політичного керівництва. Так, в Китаї згідно п. 6 ст. 62 Конституції ВЗНП обирає Голову Центральної військової ради і за його поданням затверджує кандидатури інших членів ЦВС.
У Німеччині згідно ч. 1 ст. 53-а, внесеної до Основного закону в 1968 році, Бундестаг і Бундесрат обирають зі свого складу членів Спільного комітету (Gemeinsamer Ausschuss у нас перекладається і як Загальний комітет, і як Об'єднаний комітет), який у разі стану оборони виконує функції обох органів, якщо вони не можуть зібратися або діяти.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І УСТАНОВ, ПРИЗНАЧЕННЯ ЧИ ОБРАННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ АБО УЧАСТЬ У цих процедур "
  1. Глава 9. ОРГАНІЗАЦІЯ МУНІЦИПАЛЬНИХ ВИБОРІВ
    формування виборчих комісій, складання списків виборців на основі даних реєстрації (обліку) виборців, фінансування виборів. Проведення виборів виражається у висуванні і реєстрації кандидатів у депутати, на виборні посади, інформаційних, у тому числі агітаційних відносинах, проведенні голосування, встановлення підсумків голосування, виборів, їх оприлюднення. В особливому
  2.  § 1. Статус глави муніципального освіти
      формування представницького органу муніципального району з розглянутого нами вище другого варіанту формування представницького органу виконує повноваження його голови. --- Див: § 3 гл. 12 цього підручника. 4) у разі обрання представницьким органом муніципального освіти виконує повноваження його голови; 5) не може
  3.  Стаття 45. Призупинення військової служби
      формуваннях або органах протягом встановленого договором терміну, сумлінно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні обов'язки військовослужбовців, встановлені законодавчими та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, а також право громадянина (іноземного громадянина) на дотримання його прав та прав членів його сім'ї, включаючи одержання соціальних гарантій і
  4.  Стаття 123. Порядок припинення повноважень розпорядника майна
      орган управління боржника, до повноважень якого відповідно до цього Закону та установчими документами боржника належить розгляд питання про обрання (призначення) керівника боржника, для розгляду питання про обрання (призначення) керівника боржника. Повноваження інших органів управління боржника і власника майна боржника - унітарного підприємства
  5.  Стаття 17. Трудові відносини, що виникають на підставі трудового договору внаслідок обрання на посаду
      орган (директор, генеральний директор) і (або) колегіальний виконавчий орган (правління, дирекція) обираються загальними зборами акціонерного товариства, якщо рішення даного питання не віднесено до компетенції ради директорів (наглядової ради). Обрання є юридичним актом, з обраним особою укладається трудовий договір, що в сукупності становить складний юридичний склад -
  6.  11.5. Заборони, пов'язані з державною цивільною службою
      державну посаду; - обрання на виборну посаду в органах місцевого самоврядування; - обрання на оплачувану виборну посаду в органах професійних спілок або органах первинної профспілкової організації; - здійснювати підприємницьку діяльність; - набувати у випадках, встановлених федеральним законом, цінні папери, за якими може бути отриманий
  7.  Стаття 5.45. Використання переваг посадового або службового становища в період виборчої кампанії, кампанії референдуму (Введена Федеральним законом від 04.07.2003 N 94-ФЗ)
      державну чи муніципальну посаду, або перебувають на державній або муніципальній службі, або є членом органу управління організації незалежно від форми власності (в організації, вищим органом управління якої є збори, - членом органу, що здійснює керівництво діяльністю цієї організації), за винятком політичної партії, переваг свого
  8.  Стаття 31.10. Закінчення провадження по виконанню постанови про призначення адміністративного покарання
      органом, посадовою особою, що приводили постанову у виконання, судді, органу, посадовій особі, який виніс постанову. 2. Постанова про призначення адміністративного покарання, за яким виконання не проводилося або здійснено не повністю, повертається органом, посадовою особою, що приводили постанову у виконання, судді, органу, посадовій особі, який виніс постанову, в
  9.  Стаття 31.10. Закінчення провадження по виконанню постанови про призначення адміністративного покарання
      органом, посадовою особою, що приводили постанову у виконання, судді, органу, посадовій особі, який виніс постанову. 2. Постанова про призначення адміністративного покарання, за яким виконання не проводилося або здійснено не повністю, повертається органом, посадовою особою, що приводили постанову у виконання, судді, органу, посадовій особі, який виніс постанову, в
  10.  Стаття 5.45. Використання переваг посадового або службового становища в період виборчої кампанії, кампанії референдуму
      державну чи муніципальну посаду, державним чи муніципальним службовцям переваг свого посадового або службового становища в цілях висунення і (або) обрання кандидата, списку кандидатів, висування і (або) підтримки ініціативи проведення референдуму, отримання того чи іншого відповіді на питання (питання) референдуму - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від
  11.  Стаття 275. Укладення трудового договору з керів-водієм організації
      державного (муніципального) установи укладається на основі типової форми трудо-вого договору, що затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання ванию соціально-трудових відносин. (Частина третя введена Федеральним законом від 29.12.2012 N 280-ФЗ) Особа, що надходить на посаду керівника державного (муніципального)
  12.  Стаття 27.19. Приміщення в спеціальні установи іноземних громадян або осіб без громадянства, які підлягають адміністративному видворенню за межі Російської Федерації
      органами виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації), або в спеціально відведені для цього приміщення прикордонних органів і в часовому утриманні їх у таких спеціальних установах до примусового видворення за межі Російської Федерації. 2. Вміст у спеціальних установах в умовах, що виключають можливість самовільного залишення їх, застосовується щодо іноземних