ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

§ 6. Інформація як об'єкт цивільних прав

Інформація - це задокументовані або публічно оголошені ві- іомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, ісржаві та навколишньому середовищі.
Головні положення щодо правового регулювання інформаційних відносин містяться у Законі України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".
Оскільки норми, присвячені регулюванню інформаційних відносин, утворюють комплексний інститут, цивільно-правовий зміст мають права на таку інформацію, яка становить реальну чи потенційну "особистісну" (як інформація про особу) або "комерційну" (як інформація про майнове становище особи) цінність", тобто яка є об'єктом цивільного обороту і, відповідно, об'єктом цивільних прав.
Фізичні та юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та пішого характеру, одержаною за власні кошти або яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного іа іншого інтересу, як правило, самостійно визначають режим юступу до неї, в тому числі належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють систему захисту.
Однак наведене правило не стосується інформації, яка відповідно ю закону є таємницею - державною, комерційною, службовою, професійною тощо.
Державна таємниця - це таємна інформація, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України.
Комерційна таємниця- це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінською, фінансовою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення якої може привести до економічних втрат. Право на комерційну інформацію належить до виключних прав, які можуть бути предметом договору комерційної концесії. Елементи ліцензійного договору можуть бути включені також до інших цивільно-правових договорів (договори на виконання науково дослідницьких робіт, підряду тощо). В усіх договорах, які передбачають передачу у користування відомостей, які складають комерційну таємницю, на користувача може бути покладений обов'язок не повідомляти такі відомості іншим особам без згоди того, хто надав інформацію. Наприклад, щодо виконання договору підряду така умова передбачена у ст. 862 ЦК.
Службова таємниця це узагальнений перелік відомостей, доступ до яких обмежений колом виконавців певних службових обов'язків, котрим розголошення цих відомостей заборонене. Збереження таємниці службової інформації не зумовлене її комерційною цінністю (хоча сама ця інформація може мати комерційний характер). Заборона на розголошення ґрунтується на нормах законодавства, що регламентує окремі сфери діяльності.
Професійна таємниця - не відомості про особу, комерційну, професійну тощо діяльність клієнтів, отримані установами, їхніми службовцями та окремими фахівцями у проиесі професійної діяльності, які не підлягають розголошенню, крім випадків, прямо передбачених законом. Наприклад, зобов'язані зберігати в таємниці отримані від клієнтів відомості банківські службовці, працівники організацій зв'язку, податкової служби, лікарі, страхові агенти тощо.
Спорідненим з таємницею поняттям є конфіденційна інформація, тобто, такі відомості, котрими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні або юридичні особи, які можуть поширювати ці відомості на свій розсуд і на встановлених ними умовах. Умовою надання захисту такій інформації є дотримання тим, хто користується нею, необхідних заходів для забезпечення її конфіденційності. Під поняття конфіденційної інформації можуть підпадати будь-які знання, досвід, навички спеціалістів тощо, які використовуються у різних галузях людської діяльності: виробництво, торгівля, управлінські послуги. Той, хто користується правом на таку інформацію, на свій розсуд визначає конфіденційність відомостей, що її складають. Із цього загального правила законом можуть бути встановлені винятки. Наприклад, може бути передбачений перелік відомостей, які не можуть вважатися конфіденційною інформацією, або, коли порядок користування конфіденційною інформацією визначає не той, хто нею користується, а безпосередньо норма закону.
Інформація, яка підлягає охороні, може бути використана іншими особами за таких умов:
1) отримання інформації законним шляхом,
2) отримання дозволу від того, хто має право на інформацію, на ілке використання. Відносини між тим, хто набуває право (ліцен- ііар), і тим, хто має право на інформацію (ліцензіат), оформляються ліцензійним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 200 ЦК суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової й Моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ст.ст. 22, 23 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 6. Інформація як об'єкт цивільних прав"
  1. § 2. Джерела приватного права
    єктивного права; 3) ті матеріали, що містять інформацію про правову систему чи окремі правові норми, які існували раніше, але з часом відійшли в історію. Такий підхід загалом відповідає традиції, що склалася у дослідженнях з цього питання у галузі загальної теорії права, і не суперечить розумінню сугі цієї категорії у галузі приватного права. Спираючись на таке посилання, коротко
  2. § 4.Трансформація концепції цивільного права наприкінці XX ст.
    єктів підприємницької діяльності тощо. Разом із тим, звернення до таких загальнолюдських цінностей - "громадянське суспільство", "правова держава", "суверенітет особи", "приватне та публічне право", "ринкові відносини", відновлення відомого ще римському праву принципу "дозволено все, що не заборонено законом" та інших зумовлювали доцільність використання надбань попередніх цивілізацій незалежно
  3. 2.2. Об'єкти цивільних правовідносин
    єкту як одного з елементів структури правовідносин є дискусійним. Іноді об'єктом правового відношення визначають те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право та відповідний йому обов'язок з метою задоволення інтересу уповноваженої особи . В інших випадках зазначається, шо об'єктом правовідносин є те фактичне відношення, на яке спричиняє вплив правове відношення . Дехто з правознавців вважає,
  4. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    єктами цивільного права. Тому перелік ознак юридичної особи має виглядати таким чином: 1) наявність певним чином організаційно і структурно оформленого соціального утворення - організації; 2) наявність у цієї організації відокремленого майна; 3) зазначена організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; 4) вона має цивільну правоздатність і дієздатність (право-
  5. § 1. Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав (правовідносин)
    єкти цивільних прав" і "об'єкти цивільних правовідносин", що зустрічаються у літературі. їх розмежування грунтується на таких міркуваннях: об'єктами правовідносин є те, на що вони спрямовані і справляють певний вплив. Як суспільні зв'язки, що виникають в результаті їхньої inat модії, цивільні правовідносини можуть впливати тільки на поведінку людини. Тому об'єктом цивільного право- відношення є
  6. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    єкта права, вказаного в папері, але й щодо кожного його пред'явника. У юридичній літературі такі папери звичайно іменують легітимаційними цінними паперами. Для цінних паперів характерними є: І ) цивільна оборотоздатніеть; 2) нерозривний зв'язок із закріпленим у цьому папері майновим правом; реалізувати це право можна лише шляхом використання самого паперу; 3) формальність і наявність
  7. § 1. Поняття та види інтелектуальної власності
    єкт творчості перетворюється на особливий вид власності . Таким чином, з одного боку наголошується на значенні врахування тієї обставини, що суттю інтелектуальної власності є те, що вона стосується інтелектуальної, творчої діяльності, а з іншого, - не менш рішуче вказується на значення її легітимації: результати творчої діяльності стають об'єктом правового регулювання тільки тому, що такими їх
  8. § 1. Поняття договору
    Інформаційна функція виявляється в тому, що договір містить шину інформацію про права і обов'язки сторін. Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулю- п.пйш належного виконання договору системи забезпечувальних . к обів, які також отримують договірну форму. Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту порушен их прав шляхом примусу до виконання зобов'язання в натурі,
  9. § 2. Договір роздрібної купівлі-продажу
    єктом підприємницької діяльності із кінцевим споживачем з приводу товару, який буде використовуватись споживачем з некомерційною метою. Поняття договору роздрібної купівлі-продажу. Згідно зі ст. 698 ЦК за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого,
  10. § 3. Форма заповіту
    цивільною дієздатністю (ст. 34 ЦК). Нотаріус, службова, посадова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, котрі самі не здатні прочитати або підписати заповіт, свідками бути не можуть. До тексту заповіту заносяться відомості про особу свідків відповідно до документів, що посвідчують їхню особу. Нотаріус або службова