|
Крім договорів контрактації, виробники сільгосппродукції реалізують її на основі інших договорів. Зокрема, заготівельні та переробні підприємства договірних засадах можуть приймати від виробників сільськогосподарську сировину на зберігання і переробку незалежно від напрямків подальшого її використання. Розрахунки за зберігання та переробку сировини і готової продукції за угодою сторін можуть здійснюватися у грошовій формі з використанням частини готової продукції або у змішаній формі.
Виробники сільгосппродукції мають право проводити товарообмінні операції з власною продукцією та продуктами її переробки на основі бартерних договорів, що укладаються як на внутрішньому ринку, так і в порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності. За такими договорами вони одержують необхідні матеріально-технічні ресурси (обладнання, нафтопродукти, засоби захисту рослин і тварин тощо) або товари широкого вжитку.
Сільськогосподарські підприємства укладають з членами сільгосппідприємств, робітниками держгоспів, пенсіонерами та іншими громадянами на добровільній основі договори на вирощування худоби і птиці та на закупівлю лишків молока. Закуплену у громадян за цими договорами продукцію господарство продає державі і зараховує собі у рахунок виконання зобов'язань з контрактації. Крім того, худобу, птицю, кроликів, вирощених у підсобних господарствах громадян, можуть закуповувати заготівельні організації споживчої кооперації, організації громадського харчування та інші організації за договірними цінами.
Господарства можуть реалізовувати сільгосппродукцію на комісійних засадах, укладаючи договори комісії з торговельними організаціями. Сільськогосподарські підприємства, орендарі, селянські господарства, громадяни, які ведуть підсобне господарство, мають право вільно продавати вирощену продукцію як заготівельним та іншим організаціям, так і на ринках.
|
- § 6. Господарські об'єднання
Щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції і членства в СОТ та реалізувати значні фінансово - промислові проекти, підприємства можуть об'єднуватися у групи за галузевим територіальним чи іншим принципом. Право на об'єднання підприємств які і називаються господарськими об'єднаннями закріплене в ст. 70 ГК. Відповідно до чинного законодавства господарське об'єднання - це господарська
- § 3. Державний вплив на сільськогосподарське виробництво та інші галузі АПК в умовах ринкової економіки
Перехід від командно-адміністративної системи до ринкової означає, як уже зазначалося, відмову від директивного планування, від плану-закону, яким він був раніше, і застосування індикативного планування. Останнє, згідно з Концепцією переходу України до ринкової економіки, являє собою систему необов'язкових для суб'єктів ринкових відносин прогнозів та рекомендацій, а також скоординованих і
- § 3. Класифікація аграрних правовідносин
Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні правовідносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні (внутрішньогосподарські) і зовнішні (зовнішньогосподарські). Цим відносинам притаманний свій зміст, характер нормативних актів, які їх регулюють, принципи, а також методи їх регулювання. Зовнішні аграрні правовідносини, в основному, регулюються нормативними правовими
- § 5. Договірні відносини по реалізації сільськогосподарської продукції
Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім і т. ін. Поставка аграрної продукції і сировини за контрактною системою здійснюється: державний контракт - за рахунок коштів державного бюджету, а регіональний - за рахунок місцевого бюджету.
- § 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств - необхідною сировиною значною мірою залежать від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у її виробників. Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного
- § 3. Договір поставки
Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та виконання договору поставки визначено в § 3 гл. 54 ЦК, § І гл. 30 ГК. Проте вже ч. 2 ст. 264 останнього акцентує на можливості встановлення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних
- § 8. Договір комісії
Регулювання відносин комісії здійснюється на підставі положень ЦК, у якому їм присвячено гл. 69. Інститут комісії не знайшов відображення в ГК; лише у ст. 350 Кодекс вказує на те, що факторинг є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі. Поняття договору комісії. Згідно зі ст. 1011 ЦК за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за
- § 1. Регулювання підприємницької діяльності як засіб підтримки підприємництва
Регулювання підприємницької діяльності розглядається як форма державного впливу на господарську діяльність господарюючих суб'єктів. Воно виражається у державній регуляторній політиці держави, спрямованій на забезпечення умов збалансованості її втручання у розвиток підприємництва. Здійснення державного регулювання господарської діяльності у тому числі підприємництва, встановлені Законом України
- § 2. Громадяни підприємці як суб'єкти господарських правовідносин
Насамперед зазначимо, що господарську діяльність в залежності від правового становища її суб'єктів можна розділити на дві великі категорії: індивідуальне підприємництво фізичних осіб (власне громадян); господарську діяльність юридичних осіб колективних утворень. Спочатку доцільно зупинитись на питанні різниці між правовим статусом фізичної особи - громадянина і громадянина -
- § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,
|