|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
2. Місцеве державне управління
|
|
На відміну від більшості країн в Казахстані місцеве державне управління покладено не тільки на місцеві органи державної адміністрації, а й на місцеві виборні представницькі органи - масліхатів і місцеві виконавчі органи. Конституція визначає тільки найбільш важливі питання компетенції масліхатів та місцевих виконавчих органів, встановлюючи, що компетенція масліхатів, порядок їх організації та діяльності, правове становище їх депутатів, так само як і компетенція та порядок діяльності місцевих виконавчих органів, встановлюються законом. Такий закон сьогодні - Закон "Про місцеві представницьких і виконавчих органах Республіки Казахстан" від 10 грудня 1993 р. зі змінами та доповненнями, внесеними має силу закону Указом Президента республіки від 2 березня 1995
Згідно ст . 86 Конституції масліхатів виражають волю населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць і з урахуванням загальнодержавних інтересів визначають заходи, необхідні для її реалізації, контролюють їх здійснення. До відання масліхатів відносяться:
1) затвердження планів, економічних і соціальних програм розвитку території, місцевого бюджету та звітів про їх виконання;
2) рішення віднесених до їх відання питань місцевого адміністративно-територіального устрою;
3) розгляд звітів керівників місцевих виконавчих органів з питань, віднесених законом до компетенції масліхатів;
4) утворення постійних комісій та інших робочих органів масліхатів, заслуховування звітів про їх діяльність, вирішення інших питань, пов'язаних з організацією роботи масліхатів;
5) здійснення відповідно до законодавства республіки інших повноважень щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян.
Масліхатів - колективні органи, тому віднесені до їх відання найбільш важливі питання вони можуть розглядати і вирішувати на регулярно скликаються сесіях, в постійних та інших комісіях. Сесія є основною формою діяльності масліхатів.
Повноваження масліхатів можуть бути припинені достроково за рішенням Сенату з підстав та в порядку, встановленому законом, а також у разі прийняття рішення про саморозпуск.
Конституція в ст. 87 визначає правові основи організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади. Місцеві виконавчі органи входять в єдину систему виконавчих органів Республіки Казахстан і забезпечують проведення державної політики виконавчої влади у поєднанні з інтересами і потребами розвитку відповідної території. До відання місцевих виконавчих органів Конституція відносить:
1) розробку планів, економічних і соціальних програм розвитку території, місцевого бюджету та забезпечення їх виконання;
2) управління комунальною власністю ;
3) призначення на посаду та звільнення з посади керівників місцевих виконавчих органів, вирішення інших питань, пов'язаних з роботою місцевих виконавчих органів;
4) здійснення в інтересах місцевого державного управління інших повноважень, покладених на місцеві виконавчі органи законодавством республіки.
Місцеві виконавчі органи очолюються Якимом відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який є представником Президента та Уряду республіки, і тому його посада не виборна. Акім областей, міст республіканського значення і столиці призначаються Президентом республіки за поданням Прем'єр-міністра. Акім інших адміністративно-територіальних одиниць призначаються в порядку, визначеному Президентом. Чинне в даний час законодавство встановлює, що акими адміністративно-територіальних одиниць нижче обласного рівня призначаються вищестоящими Акімов. При місцевому виконавчому органі створюються галузеві та функціональні відділи, управління та інші структурні підрозділи, які здійснюють управління підлеглими відповідній території установами, організаціями, підприємствами відповідних галузей.
Президент має право за своїм розсудом звільнити з посади будь-якого з акимів. Крім цього повноваження акимів областей, міст республіканського значення і столиці припиняються при вступі на посаду новообраного Президента республіки. Крім того, згідно з ч. 5 ст. 87 Конституції масліхатів вправі 2/3 голосів від загальної кількості її депутатів висловити недовіру акиму і поставити питання про його звільнення з посади відповідно перед Президентом республіки або вищестоящим Якимом.
Згідно ч. 1 ст. 88 Конституції масліхатів приймають з питань своєї компетенції рішення, а акім - рішення і розпорядження, обов'язкові для виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Рішення масліхатів, що не відповідають Конституції і законодавству республіки, можуть бути скасовані в судовому порядку. Проекти їх рішень, що передбачають скорочення доходів або збільшення видатків місцевого бюджету, можуть розглядатися лише за наявності позитивного висновку акима. Дана норма, що вимагає саме позитивного висновку акима, має принципово важливе значення для відсікання популістських проектів, а також робить законодавчий процес більш чесним.
Рішення та розпорядження акимів можуть бути скасовані, відповідно, Президентом, Урядом або вищестоящим Якимом, а також у судовому порядку.
Взаємовідносини місцевих представницьких і виконавчих органів мають ряд особливостей, які свідчать про складність цих відносин. Відповідно до Закону "Про місцеві представницьких і виконавчих органах Республіки Казахстан" взаємини масліхатів і акімату будуються на основі принципу поділу влади. Разом з тим законодавством передбачено такий порядок реалізації повноважень, коли представницькі органи не мають жодного впливу на кадрову політику акімату. Призначення та звільнення з посади керівників місцевих виконавчих органів здійснюється особисто Якимом, хоча від ефективної роботи цих осіб залежить виконання ряду завдань, які стоять перед масліхатів. Право масліхатів висловити недовіру акиму і поставити питання про його звільнення з посади не супроводжується встановленням можливих наслідків такого рішення і носить, отже, не більше ніж рекомендаційний характер. Позабюджетні фонди повністю передані в розпорядження акимів. Ревізійні комісії масліхатів позбулися права контролю за використанням позабюджетних коштів і взагалі фінансово-господарською діяльністю акимів, за винятком витрачання бюджетних коштів.
Законом про місцеві представницьких і виконавчих органах передбачено механізм вирішення спірних питань між масліхатів і Якимом. Вони мають право вимагати скасування рішень один одного, якщо рішення, на думку возражающего органу, суперечить законодавству республіки або недостатньо забезпечено фінансовими або організаційними засобами, що зупиняє виконання незаконного рішення.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 2. Місцевий державне управління " |
- Е.А. Уткін, А.Ф. Денисов. Державне та муніципальне управління, 2001
місцевого самоврядування в Росії і за кордоном, дається характеристика органів місцевого самоврядування та муніципальних утворень, розглядаються питання формування і використання місцевих фінансів, бюджетів, вдосконалення роботи органів місцевого самоврядування, оптимізації функціонування муніципального господарства та інші проблеми муніципального управління. Посібник підготовлено
- Місцеве управління.
Місцевого управління посилився контроль центральних органів за діяльністю рад у містах і графствах. Поступово ці органи позбавлялися найбільш важливих повноважень у проведенні незалежної від бюрократичного нагляду місцевої політики. Основним важелем впливу на діяльність місцевих органів стала їх фінансова залежність від дотацій уряду. Таке становище місцевих органів управління
- Місцеве управління.
Місцевого управління імперії стояли два префекта преторія. Ці вищі цивільні чиновники мали широку адміністративної, судової та фінансової владою. У безпосередньому підпорядкуванні префектів перебували цивільні правителі діоцезів і провінцій. Правителі провінцій, основної ланки місцевого управління, поряд з великими адміністративними та фінансовими повноваженнями володіли і судової
- VII. Місцеві органи державної влади і управління в УРСР. Місцеве самоврядування в РРФСР
державної влади і управління в УРСР. Місцеве самоврядування в
- § 1. Класифікація повноважень органів місцевого самоврядування
місцевого самоврядування - це особливий суб'єкт права, тому органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення можуть володіти адміністративно-владними повноваженнями, а при здійсненні переданих окремих державних повноважень - державно-владними повноваженнями . І адміністративно-владні, і державно-владні повноваження органів місцевого самоврядування можна
- 32. Форми управління у сфері організації ефективного використання природних ресурсів.
Місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими органами самоврядування. Спеціальне управління покладається на уповноважені органи - Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерство лісового господарства, Державний комітет України по геології і використанню надр, Державний комітет України із земельних ресурсів та ін Галузеве управління
- 5.5 . Основні права і обов'язки громадян у сфері державного управління
місцевого самоврядування та їх посадових осіб як індивідуально, так і колективно; 4) на свободу пересування; 5) на недоторканність особи; 6) на недоторканність житла; 7) на об'єднання, включаючи право створювати професійні спілки для захисту своїх інтересів; 8) на проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів і пікетувань; 9) на зміну
- § 3. Делегування органам місцевого самоврядування окремих державних повноважень.
Місцевого самоврядування не використовується, а застосовується поняття "наділення державними повноваженнями". Поняття "делегування" в певному сенсі не є синонімом поняття "наділення" і по суті своїй є юридичною дією з передачі частини (деякого об'єму) певних повноважень окремого органу влади або управління (посадової особи) іншому органу. Делегування -
- 3. Регіональне і місцеве управління в метрополії
місцеве самоврядування у Франції поєднується з державним управлінням. Це випливає з частин другої і третьої ст. 72 Конституції. Органи державної адміністрації діють в регіонах, департаментах, округах. У комунах функції державного управління покладені на мерів. Рада міністрів призначає в кожен департамент префекта. Префект найбільш великого департаменту в регіоні
- ЛІТЕРАТУРА
місцеве управління і самоврядування. М.: ИНИОН РАН, 1995. Місцеві органи в політичній системі капіталізму. М.: Наука, 1985. Москальов А.А., Жоголєв Д.А., Пузіцкій Є.В., Лазарева Г.В.Національний питання в КНР (1949 - 1994 рр..). М.: ПДГ РАН, 1996. Остром В. Сенс американського федералізму. М.: Арена, 1993. Реформи місцевого управління в країнах Західної Європи. М.: ИНИОН РАН, 1993. Саліков М.С.
- Глава 18. Місцева адміністрація
місцева адміністрація в районах, містах, районах у містах, селищах, сільських населених пунктах здійснюють виконавчо-розпорядчі функції на підставі та на виконання законів РРФСР і республік у складі РРФСР, актів Президента РРФСР і Уряду РРФСР, рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих у межах їх повноважень, забезпечують законні права та інтереси органів
- § 5. Державний контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень.
Місцевого самоврядування окремих державних повноважень, а також за використанням наданих на ці цілі матеріальних ресурсів та фінансових коштів. Органи місцевого самоврядування та посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані надавати уповноваженим державним органам документи, пов'язані із здійсненням окремих державних повноважень. У разі виявлення
- 14.1. Поняття, основні риси та види методів державного управління
державного управління способи, прийоми впливу суб'єкта управління на об'єкт управління в рамках управлінських відносин, які використовуються для досягнення цілей і завдань управління, реалізації функцій управління. Основні риси методів державного управління: 1) реалізуються в процесі управлінської діяльності; 2) органічно пов'язані з цільовим призначенням
- Контрольні питання
місцевого державного управління та самоврядування на Білорусі в 14 -16 в.в. 2. Князі-васали, воєвода, підвоєводи, староста, підстароста, намісник, тіун, сотник, сорочнік, десятник, ключник, городничий, лісничий, гаевнік, чашник, стольник, колегіальні місцеві органи - сходи, віче, Сойми, копи, магдебурзьке право, магістрат , ратуша, лава, війт, стрічок-війт і
- 21.3. Способи забезпечення законність в державному управлінні: поняття і види
місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян, громадських об'єднань щодо підтримання та зміцнення законності в сфері державного управління. Існують також такі способи забезпечення законності, як державний контроль, державний нагляд, судовий контроль, громадський
- Стаття 101. Управління державним і муніципальних боргом
місцевою адміністрацією) відповідно до статуту муніципального
- Стаття 168. Покладання на органи Федерального ка-значейства функцій з виконання бюджетів держав-них позабюджетних фондів Російської Федерації, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, бюджетів територіальних-них державних позабюджетних фондів та місцевих бюд-жетів
місцеві адміністрації муніципальних утворень вправі здійснювати виконання відповідно бюджетів державних позабюджетних фондів Російської Федерації, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, бюджетів територіальних державних-них позабюджетних фондів та місцевих бюджетів через органи Федерального казначейства на підставі угод. (Частина перша в ред. Федерального закону від
- Глава 18. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ІНШИМИ СУБ'ЄКТАМИ УПРАВЛІННЯ
Глава 18. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ІНШИМИ СУБ'ЄКТАМИ
|