Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

Обґрунтованість накладення адміністративних стягнень

Згідно зі ст. 284 КпАП у справі про адміністративне правопорушення суд виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КпАП;
3) про закриття справи.
Усупереч загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленим ст. 33 КпАП, деякими судами без належного вмотивування застосовувався вид стягнення, не передбачений санкцією інкримінованої статті, або адміністративні стягнення накладалися у меншому розмірі, ніж установлений санкцією статті.
Наприклад, згідно з постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 травня 2005 p. К. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та накладено штраф у розмірі 34 грн., що становить два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Натомість санкцією ст. 185 КпАП передбачено накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час накладення адміністративних стягнень суди не завжди дотримуються принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КпАП. не враховують характер вчиненого правопорушення, особу порушника (зокрема, чи притягувався раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність. Не завжди виконується вимога щодо дотримання співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, застосованим до особи (адміністративним стягненням).
Так, згідно з постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 вересня 2005 p. М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано до нього адміністративний арешт на строк 12 діб. Однак судом не повністю дотримано вимоги ст. 33 КпАП. зокрема у постанові не вказано, які саме обтяжуючі обставини взято до уваги, та не враховано, що М. навчається в інституті, мас позитивну характеристику, до адміністративної відповідальності притягується вперше, що с пом'якшуючими обставинами. У зв'язку з наведеним постановою голови апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2005 р. зазначену постанову суду змінено в частині накладення адміністративного стягнення та застосовано до М. адміністративний арешт на строк 4 доби.
Аналіз статистичних даних свідчить, що у 2005 р. адміністративний арешт за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця застосовано до 19 тис. осіб, що на 23,7 % менше, ніж у попередньому році. їх частка становила 64,3 % (проти 70 % у 2004 р.) від кількості осіб, на яких накладено адміністративні стягнення за це правопорушення.
За порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій адміністративний арешт застосовано всього до 1 особи, що становить 6,7 % від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності У 2005 р. (проти 22,6% у 2004 p.).
Суть адміністративного арешту полягає у триманні правопорушника в умовах строкової ізоляції від суспільства в спеціально обладнаних державою установах. Однак деякі суди не враховують того, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім. При цьому в резолютивній частині постанови суду про адміністративне правопорушення обов'язково мають бути вказані час і дата, з якої обчислюється арешт. Проте іноді адміністративний арешт призначається судом без урахування всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 КпАП адміністративний арешт не може застосовуватись до осіб, які не досягли 18 років. Проте деякі суди вказану вимогу порушували.
Так, оскільки на момент вчинення протиправних діянь правопорушники не досягли повноліття, постановами голови апеляційного суду Київської області від 28 лютого та 11 березня 2005 р. задоволено протести першого заступника прокурора цієї області, скасовано постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області щодо К., Фастівського міського суду Київської області щодо Б., Таращанського районного суду Київської області щодо С, Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області щодо С-ка (яками на порушення вимог ч. 2 ст. 32 КпАП цих осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано стягнення у виді адміністративного арешту) та закрито провадження у справах.
Наведено назву на час розгляду справи.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП, до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24 і КпАП, зокрема передача під нагляд батькам. Однак у таких випадках суди не завжди притягують до участі у справі законних представників неповнолітнього, що дає можливість з'ясувати, чи згоден та здатний законний представник забезпечити нагляд і належний виховний вплив на неповнолітнього.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Обґрунтованість накладення адміністративних стягнень"
  1. Глава 4. Накладення адміністративного стягнення
    адміністративного
  2. Розділ V. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
    накладення адміністративних
  3. Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення
    накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. 2. Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про
  4. Стаття 399. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил
    накладення стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, встановленого статтею 393 цього Кодексу. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно у передбачених цим Кодексом випадках, а в інших випадках - через державного виконавця. У разі винесення митним органом кількох постанов про
  5. Стаття 324. Попередження
    накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 391 цього Кодексу. Постанова оголошується
  6. Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу
    накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання. 2. Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на
  7. Виконання постанов
    накладення стягнень є актами управління і набирають чинності негайно. Виконанням постанов зайняті два види органів. По-перше, це органи, які звертають постанову до виконання. Згідно зі ст. 299 КпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), що винесла постанову, тобто це органи адміністративної юрисдикції. Зміст діяльності по
  8. Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення
    накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання; 3) обов'язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слідчого судді; 4)
  9. Стаття 398. Обов'язковість постанов митних органів про накладення стягнення по справах про порушення митних правил
    накладення стягнення по справі про порушення митних правил є обов'язковими для
  10. Стаття 400. Давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил
    накладення стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня
  11. Стаття Скасування ухвали про накладення грошового стягнення
    обґрунтованість накладення грошового стягнення (наприклад, не з'явилася за викликом через стихійне лихо), відомості, які підтверджують обґрунтованість невиконання особою обов'язку (наприклад, довідка з Гідрометцентру, про хворобу тощо). Закінчується мотивувальна частина таким формулюванням: «Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.147 КПК, прошу:». Заключна частина повинна містити саме прохання:
  12. Стаття 406. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України
    накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України. У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та
  13. Стаття 395. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення стягнення за порушення митних правил
    накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови