Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

Поняття та загальна характеристика договору дарування

. Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).
Законодавець виділяє кілька видів договору дарування:
1) договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ст. 723, 724 ЦК України);
2) договір дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725, 726 ЦК України);
3) договір про пожертву (ст. 729, 730 ЦК України).
За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду як договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обов'язки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним, двостороннім (обов'язки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного).
Двосторонній характер цього договору має свої особливості, оскільки обов'язки у дарувальника, за винятком договору дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи та договору про пожертву, виникають лише у випадку наявності у дарунка пев-них недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. У обдаровуваного ж обов'язок виникне лише у разі пред'явлення дарувальником вимоги про розірвання договору. Отже, виходить, що в деяких випадках за цим договором може взагалі не виникати обов'язків у його сторін. Але оскільки у цьому параграфі характеризуються всі договори дарування у сукупності, а зазначені обов'язки у сторін можуть виникнути, то і договір дарування слід вважати двостороннім.
Окремо необхідно зупинитися на безвідплатності договору дарування. Цей правочин у будь-якому разі не повинен містити умов про надання зустрічного задоволення. У ч. 2 ст. 717 ЦК України підкреслюється: договір, який встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не-майнового характеру, не є договором дарування.
Слід мати на увазі, що сплата обдаровуваним умовної або символічної суми за дарунок, що часто зустрічається у побуті (наприклад, дрібних монет при даруванні тварин, ножів), не робить цей договір відплатним. При цьому важливе значення має усвідомлення сторонами того факту, що надання зустрічного майнового задоволення є саме даниною традиції та не виконує ролі компенсації за отримане майно. За відсутності усвідомлення умовності й символічного характеру надання з боку обдаровуваного і, навпаки, спрямування волі сторін саме на компенсацію дарунка їх правовідносини не можуть розглядатися як договір дарування, навіть якщо зустрічне надання є явно не еквівалентним отриманому дарунку1.
Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК України).
На сторони договору дарування, як і сторони будь-якого цивільно-правового договору, поширюються загальні вимоги щодо обсягу їх дієздатності (статті 31, 32, 37, 41 ЦК України), заборони щодо можливості надання згоди на здійснення правочину піклувальником (ст. 70 ЦК України), вимоги щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення деяких правочинів (ст. 71 ЦК України). Крім того, законодавець встановлює додаткові обмеження стосовно можливості укладення цього договору.
Так, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних (ч. 2 ст. 68, ч. 2 ст. 720 ЦК України). Однак опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) можуть передавати майно підопічному у власність за договором дарування, а піклувальник може дати згоду на дарування
своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами майна підопічному (ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70 ЦК України). Цим законодавець захищає інтереси малолітніх, неповнолітніх і недієздатних осіб, оскільки особливістю договору дарування є зменшення майна дарувальника без надання відповідної компенсації.
Відповідно до ч. 2 ст. 720 ЦК України підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, лише якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника (це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви).
Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. При цьому у дорученні на укладення такого договору обов'язково потрібно зазначити ім'я обдаровуваного, оскільки в іншому випадку воно є нікчемним.
Предметом договору дарування (дарунком) можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші й цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК України).
Однак слід мати на увазі, що дарування речей, обмежених у цивільному обігу (наприклад, вогнепальної зброї, пам'яток історії та культури), не повинно порушувати їх спеціального правового режиму. Не можна дарувати майнові права, які нерозривно пов'язані з особою їх володільця (право одержання аліментів, пенсії тощо). Деякі майнові права (наприклад, сервітути) не можуть бути предметом самостійного відчуження, тобто їх не можна передавати окремо від речі, яку вони обслуговують1.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України). При цьому, якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди і обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття, дарунок вважається прийнятим. Також прийняттям дарунка є прийняття обдаровуваним документів, що посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність даруваль-никові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо).
Форма договору дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути усною.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому обов'язково мають бути укладеними у письмовій формі, при недодержанні якої вони є нікчемними.
Дарування рухомої речі, яка має особливу цінність, також підлягає письмовому оформленню. Передання такої речі за усним договором є правомірним тільки у випадку, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Договори дарування нерухомої речі та валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються обов'язково у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
Основною ознакою, за якою договір дарування відмежовується від інших цивільно-правових договорів, спрямованих на передання права власності, є його безвідплатність.
Проте окремо необхідно зупинитися на відмінностях договору дарування від договору ренти. Відповідно до ч. 2 ст. 734 ЦК України, якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти безоплатно, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються положення про договір дарування. Однак у такому випадку договір ренти по своїй суті не стає договором дарування. У договорі ренти "безоплатність" при відчуженні майна означає відсутність зустрічного задоволення з боку платника ренти лише у момент передання йому майна. Виконання договору ренти обумовлює отримання одержувачем ренти зустрічного майнового задоволення у вигляді ренти, що йому сплачується, й означає, на відміну від дарування, відплатність цього договору.
Права та обов'язки сторін за договором дарування. Даруваль-ник зобов'язаний:
1) повідомити обдаровуваному про відомі недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб (ч. 1 ст. 721 ЦК України);
2) відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком, якщо він не пові-домив обдаровуваного про відомі йому недоліки або особливі властивості подарованої речі (ч. 2 ст. 721 ЦК України). Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на дару-вальника за наявності таких умов у сукупності:
- зазначена шкода була завдана саме внаслідок недоліків чи особ-
ливих властивостей дарунка;
- дарувальнику було відомо про недоліки чи особливі власти-
вості його дарунка, через які обдаровуваному або іншим особам було завдану шкоду;
- дарувальник не повідомив обдаровуваного про вказані недоліки чи особливі властивості дарунка1.
Дарувальник має право:
1) доручити укласти договір дарування представнику (ч. 4 ст. 720 ЦК України);
2) відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному, якщо вона передана підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення обдаровуваному (ч. 2 ст. 722 ЦК України);
3) вимагати розірвання договору дарування у встановлених законом випадках (ст. 726, 727 ЦК України).
За загальним правилом, на обдаровуваного покладається лише обов'язок повернути дарунок у натурі (якщо він є збереженим) у разі розірвання договору дарування (ч. 5 ст. 727 ЦК України). Йому також надаються відповідні до обов'язків дарувальника права.
Розірвання договору дарування. Вимагати розірвання договору дарування дарувальник має право лише у випадку, коли на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим, і при цьому обдаровуваний:
1) умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дару-
вання у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно;
2) створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дару-вальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події);
3) недбало ставиться до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
Крім дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування мають його спадкоємці, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника.
До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Поняття та загальна характеристика договору дарування"
  1. § 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
    поняття "об'єкти права" та "майно", містив виключно норми, присвячені речам (майну). У розділі III книги 1 ЦК 2003 р. "Об'єкти цивільних прав" речам присвячено 20 (ст.ст. 179 -«' 198) із 25 статей, що містяться у цьому розділі. Проте сьогодні цього недостатньо, адже ст. 1 ЦК говорить, що "цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові (цивільні) відносини...", тобто немайновим
  2. § 3. Категорія господарського (підприємницького) договору
    поняттям "господарський договір", а "підприємницький договір" При цьому, звичайно, слід мати на увазі, що існує вже згадувана вище дискусія відносно того, чи охоплюється господарська діти, ність нормами цивільного законодавства, чи вона складає еамое ми ний предмет правового регулювання. Однак, незалежно від ті о. чи вважати господарське право самостійною галуззю чи ні, правильніше уявляється
  3. § 1. Договір дарування
    загальнодержавній власності" (ч. 2 ст. 75 ГК) підприємствам, що і у їагальнодержавній власності, заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і сі іановам, а також громадянам. 4. Момент передання дару дару вальни ком обдаровуваному зазначається в договорі дарування. Дарувальник може передати дар до, під час або після укладення договору
  4. § 2. Договір ренти
    загальним положеннями ст. 733 ЦК можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Стосовно фізичних осіб - сторін договору ренти, незалежно від наявності чи відсутності у них статусу суб'єкта підприємницької діяльності, законодавство не висуває жодних особливих вимог. Таким чином, для набуття можливості укладання договору ренти (як і для здійснення більшості інших правочинів) фізична особа повинна
  5. Стаття 144. Об'єкти амортизації
    поняття капітального та поточного ремонтів будівлі. Так, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв' язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі та благоустрою території без зміни будівельних габаритів
  6. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    поняття ріелтера - як суб' єкта господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов' язану з наданням послуг з оренди нерухомості (до цього поняття «ріелтер» визначалося у Законі України «Про податок на додану вартість»). Посередництво у контексті підпункту слід розуміти як комерційне посередництво (агентську діяльність), що є підприємницькою діяльністю, яка полягає у
  7. Стаття 172. Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна
    поняття «земельна ділянка» наведене у пп. 14.1.74 п. 14.1 ст.14 розділу І Кодексу. Майже аналогічно наведеному вище є визначення нерухомого майна у п. 3 Постанови КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», де нерухоме майно трактується як земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею
  8. § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
    поняття "промислова придатність": а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість використання винаходу. Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві - немає відповідного устаткування, матеріалів тощо. Із закону випливає, що пропозиція може
  9. Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
    поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме технологічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції, а також те, чи розпочала винна особа її збут. Разом з тим якщо процес незаконного виготовлення є безрезультатним в тому плані, що готові підакцизні товари поки що не отримані, дії винного за спрямованістю умислу мають
  10. Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
    поняттям легалізації, так і той, хто не вчиняв предикатного діяння. Особи, які не виконують об'єктивну сторону легалізації, але умисно сприяють їй шляхом дії або бездіяльності (наприклад, надають можливість скористатись банківським рахунком), можуть притягуватись до відповідальності як пособники із посиланням на ч. 5 ст. 27. Це стосується і працівників суб'єктів первинного фінансового