| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Постанови |
||
|
Вимушені переселенці не можуть бути визнані постійно або переважно проживають в місцях тимчасового поселення: Тимчасове поселення є місцем перебування, а не проживання (Постанова Конституційного Суду про 24 листопада 1995 N 14-П у справі про перевірку конституційності частини другої статті 10 Закону Республіки Північна Осетія від 22 грудня 1994 року "Про вибори до Парламенту Республіки Північна Осетія - Аланія"; абзаци другий і третій пункту 4 мотивувальної частини). 2. Обмеження права вільно виїжджати за межі Російської Федерації ... не можуть тлумачитися розширено і не повинні призводити до применшення інших громадянських, політичних та інших прав, гарантованих громадянам Конституцією та законами Російської Федерації, і спричиняти кримінальну відповідальність за втечу за кордон і відмова повернутися з-за кордону як за зраду Батьківщині. Передбачене оспорюваної нормою діяння в силу Конституції Російської Федерації, а також міжнародних договорів за участю Російської Федерації, не може розглядатися як злочин, що посягає на оборону, суверенітет, територіальну недоторканність, державну безпеку або обороноздатність, служити самостійною підставою для кримінальної відповідальності за зраду Батьківщині .. .. Кримінальна відповідальність за видачу державної таємниці іноземній державі правомірна лише за умови, що перелік відомостей, що становлять державну таємницю, міститься в офіційно опублікованому для загального відома федеральному законі (Постанова Конституційного Суду від 20 грудня 1995 року N 17 -П у справі про перевірку конституційності ряду положень пункту "а" статті 64 Кримінального кодексу РРФСР у зв'язку зі скаргою громадянина В.А. Смирнова; абзаци п'ятий пункту 3, четвертий пункту 4 мотивувальної частини). 3. Право вільного вибору місця проживання ... не носить абсолютного характеру і підлягає правовому регулюванню з урахуванням того, що його здійснення може призвести до порушення прав і свобод інших осіб, що неприпустимо в силу статті 17 (частина 3) Конституції Російської Федерації. Тому реалізація названого права може супроводжуватися введенням обгрунтованих обмежень відповідно до підставами і порядком, встановленими статтями 55 (частина 3) і 56 Конституції Російської Федерації ... Право на вибір місця проживання складає частину свободи самовизначення особистості. Органи державної влади Управомочена лише на реєстрацію результату акту вільного волевиявлення громадянина при виборі місця проживання. Саме тому реєстраційний облік не може носити дозвільного характеру і служити підставою для обмеження права громадянина на вибір місця проживання. Повідомна реєстрація громадянина Російської Федерації за місцем проживання це допустиме обмеження права на вибір місця проживання і відповідно до статті 6 Закону Російської Федерації від 25 червня 1993 / "Про право громадян України на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання в межах Російської Федерації "/ зобов'язує громадянина лише звернутися до посадової особи, відповідальної за реєстрацію / в певний термін і представивши необхідні документи / ... ... Поряд з Російською Федерацією органи влади суб'єктів Російської Федерації також має право приймати правила реєстраційного обліку, не змінюючи, однак, його правового режиму і не допускаючи обмеження прав і свобод громадян ... Реалізація конституційного права на вибір місця проживання не може ставитися у залежність від сплати або несплати будь-яких податків і зборів, оскільки основні права громадян Російської Федерації гарантуються Конституцією Російської Федерації без будь-яких умов фіскального характеру (Ухвала Конституційного Суду від 4 квітня 1996 року N 9-П у справі про перевірку конституційності низки нормативних актів міста Москви і Московської області, Ставропольського краю, Воронезької області та міста Воронежа, що регламентують порядок реєстрації громадян, що прибувають на постійне проживання в названі регіони; пункт 3 мотивувальної частини). 4. Здійснення громадянином конституційного права вільно виїжджати за межі Російської Федерації і, відповідно, видача та отримання закордонного паспорта не повинні ... залежати від наявності або відсутності у громадянина певного житлового приміщення. Порядок видачі закордонного паспорта лише за місцем проживання виступає як дискриминирующего ознаки, явно суперечить статті 19 (частини 1 і 2) Конституції Російської Федерації, яка гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина, в тому числі незалежно від місця проживання, а тим більше від наявності або відсутності реєстрації за місцем проживання або перебування. Для всіх російських громадян гарантується і рівність при здійсненні ними права на виїзд з країни (Постанова Конституційного Суду від 15 січня 1998 року N 2-П у справі про перевірку конституційності положень частин першої та третьої статті 8 Федерального закону від 15 серпня 1996 року "Про порядок виїзду з Російської Федерації та в'їзду в Російську Федерацію "у зв'язку зі скаргою громадянина А.Я. Аванова; абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини). 5. Реєстрація в тому сенсі, в якому це не суперечить Конституції Російської Федерації, є лише передбачених федеральним законом способом обліку громадян в межах Російської Федерації, що носять повідомний характер і відображає факт знаходження громадянина за місцем перебування або проживання ... / Підстави для обмежень права обирати місце перебування і проживання в статті 8 Закону Російської Федерації "Про право громадян України на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання в межах Російської Федерації" сформульовані / вичерпним чином, і тільки вони можуть служити передумовою для запровадження особливого, а саме дозвільного обліку громадян, який за своїм характером і змістом відрізняється від повідомної реєстрації. Встановлення інших, крім прямо зазначених у федеральному законі, підстав для введення дозвільного порядку реєстрації є порушенням вимог Конституції Російської Федерації і федерального закону. Відступ від заборони розширювати цей перелік у підзаконних актах, у тому числі в актах Уряду Російської Федерації, означає неприпустиму легалізацію дозвільного порядку реєстрації громадян ... Як випливає з частини першої статті 6 Закону / "Про право громадян України на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання в межах Російської Федерації" /, для реєстрації досить подання будь-якого із зазначених у ній документів , який підтверджує добросовісне використання громадянином свого права. При цьому, за змістом частини другої цієї статті, подання громадянином відповідних документів породжує в органу реєстраційного обліку не право, а обов'язок зареєструвати громадянина в житловому приміщенні, яке він обрав місцем свого проживання. Введення ж додаткових вимог про подання яких інших документів могло б фактично привести до паралізації відповідних прав громадян ... Термін знаходження в тому чи іншому місці тимчасового перебування повинен визначатися самим громадянином. Його встановлення державою неприпустимо, оскільки означає обмеження свободи волевиявлення при виборі місця перебування (Постанова Конституційного Суду від 2 лютого 1998 року N 4-П у справі про перевірку конституційності пунктів 10, 12 і 21 Правил реєстрації та зняття громадян Російської Федерації з реєстраційного обліку за місцем перебування та за місцем проживання в межах Російської Федерації, затверджених постановою Уряду Російської Федерації від 17 липня 1995 року N 713; абзаци четвертий пункту 2, другий і третій пункту 3, третій пункту 4, третій пункту 6 мотивувальної частини). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Постанови " |
||
|
||