Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Постанови

1. Указом Президента Російської Федерації / "Про реформування військових структур, прикордонних і внутрішніх військ на території Північно-Кавказького регіону Російської Федерації та державну підтримку козацтва" / не встановлюється особливий порядок несення військової служби козаками і не створюються нові види військових з'єднань і частин, існуючим військовим з'єднанням і частинам, не присвоюються традиційні козацькі найменування, а в законодавство не вводяться нові норми про козачих військових званнях, парадній формі одягу і не змінюються правила військового обліку та призову громадян на військову службу. Розширювальне тлумачення Указу Президента Російської Федерації в сенсі надання козакам привілеїв і пільг у несенні служби, не передбачених законами Російської Федерації, не відповідає Конституції Російської Федерації і конкретизує її законодавству в галузі оборони і забезпечення державної безпеки (Постанова Конституційного Суду від 15 вересня 1993 року N 16 -П у справі про перевірку конституційності Указу Президента Російської Федерації від 15 березня 1993 року "Про реформування військових структур, прикордонних і внутрішніх військ на території Північно-Кавказького регіону Російської Федерації та державну підтримку козацтва" в частині, що стосується несення військової служби козаками; абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини).
2. Надання відстрочки не означає звільнення від військової служби за призовом. За своєю юридичною природою відстрочка є складовим елементом встановленого законом порядку реалізації конституційного обов'язку несення військової служби для певних категорій громадян ...
Вирішуючи завдання підготовки фахівців з вищою професійною освітою, рівень якої відповідає державним освітнім стандартам, освітніми установами різних організаційно-правових форм, з одного боку, і з метою забезпечення оборони країни і безпеки держави передбачаючи в сучасних умовах укомплектування Збройних Сил Російської Федерації шляхом призову на військову службу - з іншого боку, законодавець має право встановити різний порядок виконання військового обов'язку для підлягають призову громадян, що навчаються у вищих навчальних закладах. При цьому для осіб, які навчаються за очною формою навчання в недержавних освітніх установах вищої професійної освіти, що не мають державної акредитації, зберігається можливість продовжити освіту після звільнення з військової служби.
Тим самим забезпечуються як реалізація всіма громадянами, підлягають призову на військову службу (мають право на відстрочку і тими, кому дана можливість не надана), конституційного права на освіту, так і виконання ними конституційного обов'язку щодо несення військової служби - хоча і в різному порядку, визначеному законом, що ні суперечить статтям 43 і 59 Конституції Російської Федерації.
... Оспорюване положення має обов'язковий характер стосовно всіх громадян, на яких поширюється, і, отже, не суперечить статті 19 (частина 1) Конституції Російської Федерації. Воно передбачає рівність можливостей, в тому числі і у виборі вищого навчального закладу. Різні правові наслідки, пов'язані з таким вільним вибором і обумовлені наявністю або відсутністю у вищого навчального закладу, в якому навчається громадянин, державної акредитації, в частині, що стосується права на відстрочку від призову на військову службу, не можуть розглядатися як порушення гарантій, закріплених у статті 19 (частина 1) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 21 жовтня 1999 року N 13-П у справі про перевірку конституційності положення абзацу першого підпункт "а" пункту 2 статті 24 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з запитом Радянського районного суду міста Омська; абзаци третій пункту 2, п'ятий-сьомий пункту 3 мотивувальної частини).
3. / Закріплене статтею 59 (частина 3) Конституції Російської Федерації право громадянина Російської Федерації у випадку, якщо його переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової служби, на заміну її альтернативної цивільної службою / не потребує конкретизації і є, як випливає з статей 18, 28 і 59 Конституції Російської Федерації, безпосередньо діючим, притому саме індивідуальним правом, тобто пов'язаним зі свободою віросповідання в її індивідуальному, а не колективному аспекті, а значить, має забезпечуватися незалежно від того, складається громадянин у будь-якої релігійної організації чи ні (Постанова Конституційного Суду від 23 листопада 1999 року N 16-П у справі про перевірку конституційності абзаців третього та четвертого пункту 3 статті 27 Федерального закону від 26 вересня 1997 року "Про свободу совісті та релігійні об'єднання" у зв'язку з скаргами Релігійного товариства Свідків Єгови в місті Ярославлі і релігійного об'єднання "Християнська церква Прославляння"; абзац третій пункту 6 мотивувальної частини ).
4. З положень Конституції Російської Федерації / статті 59 у взаємозв'язку зі статтями 32 (частина 4), 37 і 71 (пункт "м") / і конкретизують їх положень законодавства випливає, що військовослужбовець приймає на себе тягар неухильно, в режимі жорсткої військової дисципліни виконувати обов'язки , обумовлені характером військової служби, в тому числі не допускати втрати майна, закріпленого за військовими частинами, нести особливу матеріальну відповідальність, відшкодовуючи збитки, завдані їм цього майна навмисно або з необережності при виконанні обов'язків військової служби ...
... Наділення командира правом в визначених частиною першою пункту 1 статті 8 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" випадках вирішувати питання про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності з гарантією подальшого судового контролю спрямоване на захист знаходиться в федеральної власності майна і на належне виконання громадянами, що несуть військову службу, обов'язків військової служби, що узгоджується з цілями забезпечення оборони країни і безпеки держави (Постанова Конституційного Суду від 10 квітня 2001 року N 5-П у справі про перевірку конституційності частини першої пункту 1 статті 8 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" у зв'язку із запитом Находкінського гарнізонного військового суду; пункт 4 мотивувальної частини).
5. Закріплюючи обов'язковість / державного / страхування життя і здоров'я військовослужбовців і прирівняних до них осіб як виконують службові обов'язки в особливих умовах, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я, і ??спеціальний порядок його фінансування (за рахунок коштів відповідних бюджетів - федерального або суб'єкта Російської Федерації), федеральний законодавець може при цьому передбачити різний правовий механізм здійснення страхових виплат. Однак такий механізм повинен включати ефективні гарантії прав зазначених осіб, адекватні правовою природою і цілям даного виду страхування, характеру правовідносин, що виникають між громадянином і державою у зв'язку із заподіянням шкоди життю або здоров'ю при проходженні служби, і забезпечують на основі спрощених процедур своєчасне і в повному обсязі отримання полагающегося страхового забезпечення ...
... Сама по собі затримка внесення страхувальником страхових внесків - в силу природи і призначення даного виду страхування, необхідності забезпечення гарантій прав застрахованих осіб, а також з урахуванням того, що страховик і страхувальник (держава) , вступаючи у правовідносини щодо здійснення обов'язкового державного страхування, діють на взаємовигідній основі, - не повинна перешкоджати реалізації застрахованими особами права своєчасно і в повному обсязі отримати страхові суми, оскільки для страховика не виключена можливість перестрахування подібних ризиків, пред'явлення позовних вимог про виконання зобов'язань, регресних вимог до страхувальника та казні і т.д. В іншому випадку спотворюється істота як самого права застрахованих осіб, так і обов'язки держави щодо його забезпечення ...
Встановивши такий механізм забезпечення виконання зобов'язання з виплати страхових сум, який створює переваги для страховика в його відносинах із застрахованою особою (вигодонабувачем), а також фактично звільняє страхувальника (а отже, і держава) від якої- або відповідальності, законодавець тим самим порушив баланс випливають з природи і цілей обов'язкового державного страхування прав і обов'язків учасників відповідного договору і непропорційно обмежив права застрахованих осіб ...
... Рівень державного захисту права своєчасно і в повному обсязі отримати страхові суми у військовослужбовців і прирівняних до них осіб не повинен бути нижче, ніж у громадян, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Федерального закону від 24 липня 1998 року "Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" і яким у випадках затримки страхових виплат суб'єкт страхування, що виробляє такі виплати, зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,5 відсотка від невиплаченої суми страхових виплат за кожен день прострочення незалежно від того, з чиєї вини - страховика або страхувальника це сталося (пункт 8 статті 15) (Постанова Конституційного Суду від 26 грудня 2002 року N 17-П у справі про перевірку конституційності положення абзацу другого пункту 4 статті 11 Федерального закону "Про обов'язкове державне страхування життя і здоров'я військовослужбовців, громадян, призваних на військові збори, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації, Державної протипожежної служби, співробітників установ і органів кримінально-виконавчої системи та співробітників федеральних органів податкової поліції "у зв'язку зі скаргою громадянина М . А. Будинін; абзаци шостий пункту 2, третій, п'ятий і шостий пункту 5 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Постанови "
  1. Стаття 169. Виклад рішення
    Коментар до статті Непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів, що розглядали справу, або підписання рішення, постанови не тими суддями, що зазначені в рішенні, постанові, є підставою для скасування рішення, поста новления в будь-якому випадку. Див, наприклад: Постанова Президії ВАС РФ від 19.04.2011 N
  2. Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  3. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  4. Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
    Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього
  5. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  6. Стаття 307. Набрання законної сили постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації та його опублікування
    Коментар до статті Постанова Президії ВАС РФ підлягає опублікуванню у журналі "Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації" і розміщується на сайті ВАС РФ. При цьому арбітражним судам слід мати на увазі, що з дня розміщення Постанови Президії ВАС РФ в повному обсязі на сайті ВАС РФ практика застосування законодавства, на положеннях якого заснована дане
  7. Стаття 306. Зміст постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
    Коментар до статті Дотримання вимог до оформлення постанов Президії ВАС РФ забезпечує його законність, обгрунтованість і вмотивованість, які є умовами обов'язковості судових актів (ст. ст. 15, 16 АПК РФ). При цьому особливе значення мають мотиви прийнятого постанови (п. 9 ст. 306 АПК РФ) і висновки і рішення за результатами роз-гляду заяви (п. 10 ст. 306 АПК РФ),
  8. Стаття 31.4 . Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  9.  Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
      Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього Кодексу. Відповідно до Федерального закону від 27.06.2011 N 162-ФЗ з 1 січня 2013 року статтю 32.2 буде доповнена частиною
  10.  Стаття 31.7. Припинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
      Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: 1) видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; 2) скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; 3) смерті особи, залученого
  11.  Коментар до статті 30.8
      Див п. 1 коментаря до ст. 30.7. Рішення за скаргою на постанову (рішення) про призначення адміністративного покарання, рішення за скаргою на постанову про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення оголошуються які винесли їх суддею, посадовою особою негайно після їх винесення. Про осіб, які вправі подавати скаргу (заяву) на постанову (рішення) по справі,