| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Постанови |
||
|
2. Надання відстрочки не означає звільнення від військової служби за призовом. За своєю юридичною природою відстрочка є складовим елементом встановленого законом порядку реалізації конституційного обов'язку несення військової служби для певних категорій громадян ... Вирішуючи завдання підготовки фахівців з вищою професійною освітою, рівень якої відповідає державним освітнім стандартам, освітніми установами різних організаційно-правових форм, з одного боку, і з метою забезпечення оборони країни і безпеки держави передбачаючи в сучасних умовах укомплектування Збройних Сил Російської Федерації шляхом призову на військову службу - з іншого боку, законодавець має право встановити різний порядок виконання військового обов'язку для підлягають призову громадян, що навчаються у вищих навчальних закладах. При цьому для осіб, які навчаються за очною формою навчання в недержавних освітніх установах вищої професійної освіти, що не мають державної акредитації, зберігається можливість продовжити освіту після звільнення з військової служби. Тим самим забезпечуються як реалізація всіма громадянами, підлягають призову на військову службу (мають право на відстрочку і тими, кому дана можливість не надана), конституційного права на освіту, так і виконання ними конституційного обов'язку щодо несення військової служби - хоча і в різному порядку, визначеному законом, що ні суперечить статтям 43 і 59 Конституції Російської Федерації. ... Оспорюване положення має обов'язковий характер стосовно всіх громадян, на яких поширюється, і, отже, не суперечить статті 19 (частина 1) Конституції Російської Федерації. Воно передбачає рівність можливостей, в тому числі і у виборі вищого навчального закладу. Різні правові наслідки, пов'язані з таким вільним вибором і обумовлені наявністю або відсутністю у вищого навчального закладу, в якому навчається громадянин, державної акредитації, в частині, що стосується права на відстрочку від призову на військову службу, не можуть розглядатися як порушення гарантій, закріплених у статті 19 (частина 1) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 21 жовтня 1999 року N 13-П у справі про перевірку конституційності положення абзацу першого підпункт "а" пункту 2 статті 24 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з запитом Радянського районного суду міста Омська; абзаци третій пункту 2, п'ятий-сьомий пункту 3 мотивувальної частини). 3. / Закріплене статтею 59 (частина 3) Конституції Російської Федерації право громадянина Російської Федерації у випадку, якщо його переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової служби, на заміну її альтернативної цивільної службою / не потребує конкретизації і є, як випливає з статей 18, 28 і 59 Конституції Російської Федерації, безпосередньо діючим, притому саме індивідуальним правом, тобто пов'язаним зі свободою віросповідання в її індивідуальному, а не колективному аспекті, а значить, має забезпечуватися незалежно від того, складається громадянин у будь-якої релігійної організації чи ні (Постанова Конституційного Суду від 23 листопада 1999 року N 16-П у справі про перевірку конституційності абзаців третього та четвертого пункту 3 статті 27 Федерального закону від 26 вересня 1997 року "Про свободу совісті та релігійні об'єднання" у зв'язку з скаргами Релігійного товариства Свідків Єгови в місті Ярославлі і релігійного об'єднання "Християнська церква Прославляння"; абзац третій пункту 6 мотивувальної частини). 4. З положень Конституції Російської Федерації / статті 59 у взаємозв'язку зі статтями 32 (частина 4), 37 і 71 (пункт "м") / і конкретизують їх положень законодавства випливає, що військовослужбовець приймає на себе тягар неухильно, в режимі жорсткої військової дисципліни виконувати обов'язки , обумовлені характером військової служби, в тому числі не допускати втрати майна, закріпленого за військовими частинами, нести особливу матеріальну відповідальність, відшкодовуючи збитки, завдані їм цього майна навмисно або з необережності при виконанні обов'язків військової служби ... ... Наділення командира правом в визначених частиною першою пункту 1 статті 8 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" випадках вирішувати питання про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності з гарантією подальшого судового контролю спрямоване на захист знаходиться в федеральної власності майна і на належне виконання громадянами, що несуть військову службу, обов'язків військової служби, що узгоджується з цілями забезпечення оборони країни і безпеки держави (Постанова Конституційного Суду від 10 квітня 2001 року N 5-П у справі про перевірку конституційності частини першої пункту 1 статті 8 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" у зв'язку із запитом Находкінського гарнізонного військового суду; пункт 4 мотивувальної частини). 5. Закріплюючи обов'язковість / державного / страхування життя і здоров'я військовослужбовців і прирівняних до них осіб як виконують службові обов'язки в особливих умовах, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я, і спеціальний порядок його фінансування (за рахунок коштів відповідних бюджетів - федерального або суб'єкта Російської Федерації), федеральний законодавець може при цьому передбачити різний правовий механізм здійснення страхових виплат. Однак такий механізм повинен включати ефективні гарантії прав зазначених осіб, адекватні правовою природою і цілям даного виду страхування, характеру правовідносин, що виникають між громадянином і державою у зв'язку із заподіянням шкоди життю або здоров'ю при проходженні служби, і забезпечують на основі спрощених процедур своєчасне і в повному обсязі отримання полагающегося страхового забезпечення ... ... Сама по собі затримка внесення страхувальником страхових внесків - в силу природи і призначення даного виду страхування, необхідності забезпечення гарантій прав застрахованих осіб, а також з урахуванням того, що страховик і страхувальник (держава) , вступаючи у правовідносини щодо здійснення обов'язкового державного страхування, діють на взаємовигідній основі, - не повинна перешкоджати реалізації застрахованими особами права своєчасно і в повному обсязі отримати страхові суми, оскільки для страховика не виключена можливість перестрахування подібних ризиків, пред'явлення позовних вимог про виконання зобов'язань, регресних вимог до страхувальника та казні і т.д. В іншому випадку спотворюється істота як самого права застрахованих осіб, так і обов'язки держави щодо його забезпечення ... Встановивши такий механізм забезпечення виконання зобов'язання з виплати страхових сум, який створює переваги для страховика в його відносинах із застрахованою особою (вигодонабувачем), а також фактично звільняє страхувальника (а отже, і держава) від якої- або відповідальності, законодавець тим самим порушив баланс випливають з природи і цілей обов'язкового державного страхування прав і обов'язків учасників відповідного договору і непропорційно обмежив права застрахованих осіб ... ... Рівень державного захисту права своєчасно і в повному обсязі отримати страхові суми у військовослужбовців і прирівняних до них осіб не повинен бути нижче, ніж у громадян, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Федерального закону від 24 липня 1998 року "Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" і яким у випадках затримки страхових виплат суб'єкт страхування, що виробляє такі виплати, зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,5 відсотка від невиплаченої суми страхових виплат за кожен день прострочення незалежно від того, з чиєї вини - страховика або страхувальника це сталося (пункт 8 статті 15) (Постанова Конституційного Суду від 26 грудня 2002 року N 17-П у справі про перевірку конституційності положення абзацу другого пункту 4 статті 11 Федерального закону "Про обов'язкове державне страхування життя і здоров'я військовослужбовців, громадян, призваних на військові збори, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації, Державної протипожежної служби, співробітників установ і органів кримінально-виконавчої системи та співробітників федеральних органів податкової поліції "у зв'язку зі скаргою громадянина М . А. Будинін; абзаци шостий пункту 2, третій, п'ятий і шостий пункту 5 мотивувальної частини). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Постанови " |
||
|
||