Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Визначення

6. Конституція Російської Федерації (стаття 59, частина 3) передбачає, що громадянин Російської Федерації у випадку, якщо його переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової служби, а також в інших встановлених федеральним законом випадках має право на заміну її альтернативної цивільної службою. Відсутність до теперішнього часу федерального закону, який би визначав умови і порядок заміни військової служби альтернативною цивільною службою, створює перешкоди для здійснення громадянами їх конституційного права повною мірою, передусім стосовно "іншим випадкам", які відповідно до статті 59 (частина 3) Конституції Російської Федерації повинні встановлюватися саме в такому законі.
Разом з тим буквально закріплене в названій конституційній нормі і не потребує конкретизації право громадян, чиїм переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової служби, на заміну її альтернативної цивільної службою, як і всі інші права і свободи людини і громадянина, є безпосередньо діючим (стаття 18 Конституції Російської Федерації) і має забезпечуватися незалежно від того, прийнятий або не прийнятий відповідний федеральний закон. Прагнення громадянина реалізувати своє конституційне право не забороненими законом способами в усякому разі не може служити підставою для порушення проти нього кримінальної чи іншого переслідування.
Дії громадян, які реалізують своє конституційне право на альтернативну цивільну службу, не можуть розцінюватися як ухилення без поважної причини від військової служби і, отже, не підпадають під ознаки передбаченого / статтею 80 КК РРФСР правопорушення - ухилення від чергового призову на дійсну військову службу / (Визначення Конституційного Суду від 22 травня 1996 року N 63-О; пункти 2 і 3 мотивувальної частини).
7. Військова служба є особливим видом державної служби, ніж зумовлюється спеціальний правовий статус військовослужбовців. Виходячи з положень Конституції Російської Федерації про рівний доступ до державної служби (стаття 32, частина 4), держава, регулюючи відносини військової служби, може встановлювати в цій сфері та особливі правила.
Згідно з пунктом 2 статті 1 Федерального закону "Про статус військовослужбовців" зумовлені особливостями військової служби обмеження деяких загальногромадянських прав і свобод встановлюються цим Законом, іншими федеральними законодавчими актами і компенсуються військовослужбовцям певними пільгами. Це знаходиться в повній відповідності зі статтею 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації, що допускає - в встановлених нею цілях - обмеження прав громадян федеральним законом, і не суперечить пункту 2 статті 1 Конвенції МОП N 111 1958 року народження, згідно з яким відмінності, виключення або переваги в галузі праці та занять, засновані на специфічних (кваліфікаційних) вимогах, пов'язаних з певною роботою, не рахуються дискримінацією (Визначення Конституційного Суду від 19 квітня 2000 року N 66-О; абзаци другий і третій пункту 3 мотивувальної частини).
8. Особливий правовий статус, яким володіють військовослужбовці, обумовлений необхідністю виконання ними обов'язку і обов'язки громадянина Російської Федерації по захисту Вітчизни, закріплених у статті 59 Конституції Російської Федерації. У силу цього незалежно від місця проходження військової служби за контрактом (на території Росії або за її межами), військовослужбовці повинні вважатися проживають в Російській Федерації, і, отже, вони мають право - за інших рівних умов - отримувати державні допомоги на дітей безвідносно до конкретного місця проживання (Визначення Конституційного Суду від 8 червня 2000 року N 134-О; абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
9. Регламентуючи порядок вступу на державну (у тому числі військову) службу та її проходження, держава може встановлювати в цій сфері та специфічні вимоги. До їх числа належать, зокрема, введені Федеральним законом "Про військовий обов'язок і військову службу" вікові критерії при прийомі на військову службу та звільнення з цієї служби. Встановлення таких вимог, обумовлених завданнями, принципами організації та функціонування військової служби, метою підтримки її високого рівня, не може розглядатися як порушення права на рівний доступ до державної служби та права вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності і занять, закріплених статтями 32 (частина 4) і 37 (частина 1) Конституції Російської Федерації, або як обмеження цих прав, не узгоджується з приписами її статті 55 (частина 3).
Дана правова позиція висловлено Конституційним Судом Російської Федерації в Постанові від 6 червня 1995 ..., підтверджена в ряді визначень (Визначення Конституційного Суду від 17 жовтня 2001 року N 234-О; абзаци другий і третій пункту 2 мотивувальної частини).
10. / З положень федеральних законів "Про статус військовослужбовців" (стаття 1), "Про військовий обов'язок і військову службу" (статті 28, 32 / випливає, що військовослужбовець, укладаючи контракт про проходження військової служби, добровільно приймає на себе обов'язок підкорятися обмежуючим його права і свободи вимогам закону, в тому числі неухильно дотримуватися військову дисципліну, маючи при цьому на увазі можливе застосування до нього юридичної, в тому числі кримінальної, відповідальності за скоєні правопорушення.
Отже, встановлення кримінальної відповідальності та її застосування щодо військовослужбовця, добровільно проходить військову службу за контрактом і вчинила військовий злочин, не торкається його конституційне право на працю і не може розцінюватися як дискримінаційне (Визначення Конституційного Суду від 13 листопада 2001 року N 224-О; абзаци четвертий і п'ятий пункту 2 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація , релевантна "Визначення"
  1. Стаття 185. Зміст ухвали
    Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється вказівку в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
  2. Стаття 49. Визначення про введення спостереження
    1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
  3. § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
    Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. розподіл зобов'язань на певні in specie і
  4. Стаття 187. Виконання ухвали
    Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
  5. Стаття 186. Напрямок визначення
    Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
  6. Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій
    Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
  7. Стаття 187. Виконання ухвали
    Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 або
  8. Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
    Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
  9. Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
    1 . Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
  10. Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
    Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
  11. Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
    Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
  12. Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті чи займатися певною діяльністю
    Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
  13. Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
    Стаття, що встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або
  14. Стаття 391. Вступ ухвали або постанов-лення суду законної сили і звернення його до виконання
    (в ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ) 1. Визначення або постанова суду першої інстанції набирає законної сили і звертається до виконання після закінчення строку його оскарження в апеляційному порядку або в день винесення судом апеляційної інстанції ухвали або постанови. 2. Визначення або постанова суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, набирає
  15. Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
    1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подала заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
  16. Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
    1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
  17. Стаття 308. Перегляд у порядку нагляду ухвал арбітражних судів
    Коментар до статті 1. У коментованій статті передбачається можливість перегляду в порядку нагляду ухвал арбітражних судів у тих випадках, коли відповідно до АПК РФ вони можуть бути оскаржені окремо від рішень, постанов чи коли зазначені визначення перешкоджають подальшому руху справи (ч. 1 ст. 308 АПК РФ). При цьому застосовуються ті ж правила перегляду, що і при
  18.  Стаття 391. Набрання законної сили ухвали або постанови суду наглядової інстанції
      Визначення або постанови суду наглядової інстанції, як і ухвали судів другої інстанції, набирають законної сили з дня їх прийняття і можуть бути оскаржені лише в порядку нагляду (за винятком постанов Президії Верховного Суду РФ), а також переглянуті за нововиявленими обставинами (див. ст. 392 ЦПК) винесли їх