| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Постанови |
||
|
Компетенція органів державної влади суб'єктів Російської Федерації встановлюється на основі правила, що випливає зі статті 77 (частина 1) Конституції Російської Федерації, згідно з яким повноваження органів державної влади суб'єктів Російської Федерації, що не торкаються конституційні основи та прерогативи федерального законодавця, визначаються ними самостійно ... (Постанова Конституційного Суду від 18 січня 1996 року N 2-П у справі про перевірку конституційності ряду положень Статуту (Основного Закону) Алтайського краю; абзаци перший пункту 1, другий пункту 4 мотивувальної частини). 2. Відсутність федерального закону про загальні принципи організації системи органів державної влади не перешкоджає суб'єктам Російської Федерації приймати закони, що регулюють порядок виборів голів виконавчої влади, що випливає з природи спільної компетенції ... За наявності відповідної нормативної бази (статут, виборчі закони) суб'єкт Російської Федерації має право призначати вибори і визначати дату їх проведення самостійно. При цьому їх проведення одночасно з загальнофедеральних виборами має бути узгоджене з федеральними органами, що випливає з вимоги узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади (Постанова Конституційного Суду від 30 квітня 1996 року N 11-П у справі про перевірку конституційності пункту 2 Указу Президента Російської Федерації від 3 жовтня 1994 року N 1969 "Про заходи щодо зміцнення єдиної системи виконавчої влади в Російській Федерації" та пункту 2.3 Положення про главу адміністрації краю, області, міста федерального значення, автономної області, автономного округу Російської Федерації, затвердженого названим Указом; абзац п'ятий пункту 4, пункт 6 мотивувальної частини, абзац другий пункту 2 резолютивної частини). 3. З федеративної природи державності Росії в тому вигляді, як вона закріплена у статтях 1 (частина 1), 11 (частина 2), главі 3 "Федеральний устрій" (у тому числі в статтях 66 (частина 1), 71, 72, 73, 76, 77) Конституції Російської Федерації, випливає, що у веденні Російської Федерації знаходиться федеративний устрій, а у веденні республік, що входять до складу Російської Федерації, - їх територіальний устрій. Тому питання про свій територіальний устрій республіка має право вирішити сама, причому за своєю природою він має конституційне значення (Постанова Конституційного Суду від 24 січня 1997 року N 1-П у справі про перевірку конституційності Закону Удмуртської Республіки від 17 квітня 1996 року "Про систему органів державної влади в Удмуртської Республіці; абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини). 4. Саме по собі наявність правової бази як передумови проведення виборів має значення загального принципу організації державної влади, виведеного з ряду конституційних норм (статті 5 , частина 2; 11, частина 2; 66, частина 2; 77, частина 1) ... Проголошуючи серед / основ конституційного ладу / принцип народовладдя, Конституція Російської Федерації не закріплює ні певної виборчої системи , ні конкретних виборчих процедур стосовно до виборів в суб'єктах Російської Федерації. Це - предмет їх статутів або виборчих законів, в яких вирішуються питання про терміни повноважень виборних органів, порядок призначення та перенесення виборів. Таке регулювання в суб'єктах Російської Федерації має відповідати випливають з Конституції Російської Федерації принципам організації представницьких органів державної влади, а також враховувати передбачені на федеральному рівні гарантії виборчих прав громадян ... За змістом статей 72, 73, 76 (частини 2 і 4) і 77 (частина 1) Конституції Російської Федерації, законодавець суб'єкта Російської Федерації має право встановити власне правове регулювання, що визначає порядок обрання депутатів законодавчого (представницького) органу державної влади ... У відсутність федерального закону про загальні принципи організації представницьких і виконавчих органів державної влади ця прерогатива законодавця суб'єкта Російської Федерації може бути обмежена лише положеннями, безпосередньо закріпленими в Конституції Російської Федерації. Вирішення зазначених питань суб'єктами Російської Федерації має відповідати випливає з конституційних положень вимогу формування представницького органу на основі власного статуту і законів, без відступів від встановлених у них порядку виборів і термінів повноважень цього органу і при дотриманні загальних рамкових розпоряджень про максимальну тривалість легіслатури (Постанова Конституційного Суду від 30 квітня 1997 року N 7-П у справі про перевірку конституційності Указу Президента Російської Федерації від 2 березня 1996 року N 315 "Про порядок перенесення терміну виборів в законодавчі (представницькі) органи державної влади суб'єктів Російської Федерації ", Закону Пермської області від 21 лютого 1996 року" Про проведення виборів депутатів Законодавчих Зборів Пермської області "та частини 2 статті 5 Закону Вологодської області від 17 жовтня 1995 року" Про порядок ротації складу депутатів Законодавчих Зборів Вологодської області "(в редакції від 9 листопада 1995 р.); абзаци четвертий пункту 4, другий пункту 7, четвертий і п'ятий пункту 10 мотивувальної частини). 5 ... міститься у статті 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації гарантія прав і свобод людини і громадянина зобов'язує федерального законодавця, передбачаючи можливість участі суб'єктів Російської Федерації в конкретизації умов пасивного виборчого права, встановлювати межі повноважень їх законодавчих органів. Якщо законодавець суб'єкта Російської Федерації виходить за рамки делегованих йому повноважень, чітко визначених федеральним законом, то тим самим він порушує статтю 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації. Встановлення додатково до Конституції Російської Федерації в якості умов придбання громадянином пасивного виборчого права вимог, пов'язаних з досягненням певного віку і тривалістю проживання на території суб'єкта Російської Федерації, обмежує права і свободи людини і громадянина. Такого роду обмеження відповідно до статті 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації не можуть випливати з правомочності суб'єктів Російської Федерації, закріпленого в її статтях 77 (частина 1) і 11 (частина 2): самостійно встановлюючи систему своїх органів державної влади і утворюючи їх, суб'єкти Російської Федерації зобов'язані діяти відповідно до основами конституційного ладу Російської Федерації, в тому числі з принципом вільних виборів (стаття 3, частина 3), гарантуючи свободу волевиявлення громадян і не порушуючи демократичні принципи і норми виборчого права ... Конституція Російської Федерації (стаття 68, частина 2) закріплює право республік встановлювати свої державні мови, які вживаються в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, державних установах республік поряд з державною мовою Російської Федерації, що обумовлено державної цілісністю Російської Федерації, єдністю системи державної влади, особливостями федеративного устрою Російської Федерації і служить інтересам збереження двомовності (багатомовності) їх багатонаціональних народів. З цього, однак, не випливає ні обов'язок республік встановлювати державні мови, ні необхідність спеціальних вимог до знання цих мов як умови придбання пасивного виборчого права, в тому числі при виборах глави держави (Постанова Конституційного Суду від 27 квітня 1998 року N 12-П у справі про перевірку конституційності окремих положень частини першої статті 92 Конституції Республіки Башкортостан, частини першої статті 3 Закону Республіки Башкортостан "Про Президента Республіки Башкортостан" (в редакції від 28 серпня 1997) і статей 1 та 7 Закону Республіки Башкортостан "Про вибори Президента Республіки Башкортостан"; абзаци третій і четвертий пункту 3, другий пункту 4 мотивувальної частини). 6. Згідно зі статтею 72 (пункт "б" частини 1) Конституції Російської Федерації захист прав і свобод людини і громадянина, в тому числі виборчих прав, проголошених у статті 32 Конституції Російської Федерації, перебуває у спільному віданні Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації, причому суб'єкти Російської Федерації, вводячи конкретні виборчі процедури, повинні, виходячи з особливостей цих процедур, передбачати і необхідні додаткові гарантії виборчих прав ... (Постанова Конституційного Суду від 23 березня 2000 року N 4-П у справі про перевірку конституційності частини другої статті 3 Закону Оренбурзької області від 18 вересня 1997 року "Про вибори депутатів Законодавчих Зборів Оренбурзької області" у зв'язку зі скаргою громадян Г.С. Борисова, А.П. Бучнева, В.І. Лошманова і Л.Г. Маховою; абзаци перший, другий і п'ятий пункту 5 мотивувальної частини). 7. Суб'єкт Російської Федерації має право вводити інститут відмови від посади вищої посадової особи, яке може бути пов'язане з різними підставами ... Федеральний законодавець, встановлюючи в порядку статей 72 (пункт "н" частини 1) і 76 (частина 2) Конституції Російської Федерації загальні принципи організації системи органів державної влади, мають право визначити відносно обраного всенародним голосуванням вищої посадової особи (керівника вищого органу виконавчої влади) суб'єкта Російської Федерації інститут відкликання в якості однієї з форм безпосередньої (прямий) демократії ... Можливістю відгуку не зачіпається і встановлене Конституцією Російської Федерації положення про єдину систему виконавчої влади в Російській Федерації (стаття 77, частина 2), оскільки і для нового вищої посадової особи суб'єкта Російської Федерації, який буде обраний замість відкликаного, і для особи, тимчасово виконуючого обов'язки вищої посадової особи суб'єкта Російської Федерації в період виборчої кампанії, рішення і вказівки федеральної виконавчої влади в рамках її компетенції залишаються обов'язковими ... За змістом статті 71 Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 11, 76, 77 і 78 , федеральними конституційними і федеральними законами, а також конституціями (статутами), законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації, договорами, угодами не можуть передаватися, виключатися або іншим чином перерозподілятися встановлені Конституцією Російської Федерації предмети ведення Російської Федерації і відповідні повноваження федеральних органів виконавчої влади. Отже, федеральний законодавець не має права передати в спільне ведення Російської Федерації і її суб'єктів питання про призначення на посаду керівників територіальних органів, федеральних органів виконавчої влади, які створюються в рамках одного або декількох суб'єктів Російської Федерації для здійснення повноважень з предметів ведення Російської Федерації. .. Якщо на відповідні територіальні органи федеральних органів виконавчої влади покладаються повноваження Російської Федерації з питань спільного ведення, то, за змістом статті 72 Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 5 (частина 3), 11 , 76, 77 (частина 2), 78 (частини 1 і 2) і 85 (частина 1), федеральний законодавець вправі передбачити можливість узгодження з законодавчим (представницьким) органом суб'єкта Російської Федерації призначення на посаду керівників територіальних органів федеральних органів виконавчої влади, оскільки такі посадові особи покликані забезпечувати розмежування повноважень органів виконавчої влади з предметів спільного ведення на всіх рівнях. Цим не зачіпаються прерогативи Російської Федерації в кінцевому рахунку самостійно вирішувати дане питання за умови використання встановлених Конституцією Російської Федерації і федеральним законом необхідних погоджувальних і юрисдикційних процедур (Постанова Конституційного Суду від 7 червня 2000 року N 10-П у справі про перевірку конституційності окремих положень Конституції Республіки Алтай і Федерального закону "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації"; абзаци третій пункту 6, третій і п'ятий пункту 9, п'ятий і восьмий пункту 10 мотивувальної частини). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Постанови" |
||
|
||