загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

17. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ латино

Латини (latini) - історично й етнічно склалася категорія населення союзницьких територій, оточуючих Рим (Лациума - провінції Італії). Існували ще дві категорії латинів:
- особи, звільнені з рабства паном-ла-тином;
- особи, звільнені з рабства за певних умов римським громадянином.
Правове становище латинів купувалося:
- народженням; дитина, народжена в шлюбі, слідував станом батька; дитина, народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, слідував станом матері;
- присвоєнням правового становища латина актом державної влади;
- добровільним переходом римського громадянина до числа латинів з метою придбання земель, які роздають населенню колоній;
- звільненням з рабства паном - лати-ном або римлянином.
Правове становище латинів різна залежно від того, до яких латинам вони належать.
У сфері публічного права все латини користувалися правом брати участь і голосувати під час перебування в Римі в римських народних зборах. Латини не мали публічних прав, визнаних для римських громадян, проте вони повинні були нести військову обов'язок у складі спеціальних легіонів. Статус латина припускав право на земельний наділ у Лациуме згідно з традиційними нормам і порядку наділення ім.
У частноправовой сфері латини (мешканці Ла соціуму) мали право вступати в римський шлюб і право бути суб'єктом майнових правовідносин (речових і зобов'язальних). Інші дві категорії латинів мали тільки право бути суб'єктами майнових правовідносин, що обмежувалося для латинів-вільновідпущеників. Про них говорили: «Живуть, як вільні, вмирають, як раби»; вони не вправі були складати заповіту, в їх майні не допускалось і спадкування за законом: після смерті особи, що належав до числа латинів-вільновідпущеників, все його майно переходило до пана , колись освободившему померлого з рабства, як якщо б це майно належало панові, без обтяження пана майновими зобов'язаннями померлого. Майнові спори всіх латинів вирішувалися в тих же судах і тим же порядком, що й суперечки римських громадян.
Латини могли придбати римське громадянство:
- в силу загальних постанов, що привласнювали цілим категоріям латинів за певних обставин римське громадянство;
- в силу спеціальних актів держави, наделявших правами громадянства окремих латинів або цілі групи їх. Так, римське громадянство присвоювалося латинам, жителям Лациума, який переселився в Рим. Так як це правило тягло за собою скорочення населення міст Лациума, то застосування його згодом було обмежено умовою залишення потомства в місці колишнього проживання латина. Права римського громадянства набували також і латини, що займали в своїх громадах посади магістратів або сенаторів. Латини-вольноотпущенники наділялися правами римського громадянства за послуги, надані римському державі у справі охорони безпеки доріг, поставок римського державі і т. д. Категорія латинів, що жили за межами Лациума, втратила значення з поширенням на початку III в. н. е.. прав громадянства на все населення імперії. Категорія латинів-вільновідпущеників була скасована при Юстиніані.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 17. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ латино "
  1. § 3. Правове становище латинів і пригорнув
    положення latini veteres не відрізнялося (в області майнового права) від положення римських громадян; ius conubii вони мали тільки в тих випадках, коли це право було спеціально надане. З 268 р. до н.е. права латинського громадянства в цьому вигляді вже не надавалися. Latini coloniarii не мали ius conubii (див. вище, § 2, п. 2); ius commercii, а також здатність вести цивільний процес
  2. 16. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ РИМСЬКИХ ГРОМАДЯН
    правового становища римські громадяни ділилися на дві групи: - свободнорожденниє - були носіями повної правоздатності; - вольноотпущенники - звільнені з рабства римським громадянином, що піддавалися в якості римських громадян деяких обмежень у правах. Політичні права римських громадян: - голосування у народних зборах (jus suffragii); - обрання в магістрати (jus
  3. § 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
    правової самостійності з урахуванням віку та деяких інших факторів приховувала за собою дієздатність. Правовий стан і його види. Суб'єкт права в Стародавньому Римі-це не просто людина, а передусім вільна людина, що володіє станом свободи-status libertatis. Але для повноправного суб'єкта було мало і цього, так як їм ставав не будь-який, а тільки римський громадянин-civis Romanus.
  4. § 3. СТАН ГРОМАДЯНСТВА
    правові інтереси свого клієнта, здійснюючи для нього договори, виступаючи замість нього в суді і т, д. Патрон, замінюючи собою клієнта, не рахувався його представником і тому діяв від власного імені. Самі угоди подібного роду, що не будучі1 передбачені цивільним правом, охоронялися Силою релігії, що загрожувала недобросовісному патрону божою карою. Зростання торгового обороту зумовив
  5. § 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧЕЙ
    правові явища не завжди, проте, гармоніювали з фетишизацией права на основі подібного розуміння речі. Якщо, наприклад, при надзвичайно наївному 1прімітівізме право власності ще можна отождествітьс річчю як матеріальним його об'єктом, то право кредитора на вчинення боржником будь-яких дій начисто виключало таке ототожнення. Щоб і права цього роду укласти в казавшуюся їм
  6. 9 ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ латино І Перегрін
    правовій сфері. Латини колоній були позбавлені публічних прав і обмежені в майнових правах. Co часом правоздатність латинів була надана та деяким іншим категоріям населення, які не були жителями Лациума. Категорії латинів: 1) жителі Лациума (latini veteres) ; 2) особи, кото не були жителями Лаціу-ма, але яким надавалася правоздатність
  7. Ігнатюк Наталія Олександрівна, Павлушкін Олексій Володимирович. МУНІЦИПАЛЬНОЇ ПРАВО. Навчальний посібник. , 2007
    положення Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" N 131-ФЗ, прийнятого 6 жовтня 2003 (станом на 1 листопада 2006 р.). Описано повноваження органів місцевого самоврядування з питань місцевого значення та виконання цими органами окремих державних повноважень, містяться рекомендації про тлумачення норм і положень про повноваження
  8. § 3. Джерела муніципального права.
    Правового простору місцевого самоврядування: населення муніципального освіти самостійно вирішує питання місцевого значення; економічною основою місцевого самоврядування є муніципальна власність, право і тягар володіння, користування і розпорядження якої належить населенню муніципального освіти; система місцевого самоврядування включає інститути
  9. § 2. Зарубіжні муніципальні системи.
    Правових угод; представляє інтереси комуни у судових органах; призначає службовців і приймає рішення про адміністративні заохочення та покарання головує в адміністративних комісіях та ін Мер уповноважений забезпечувати правопорядок і безпеку, приймати у зв'язку з цим необхідні рішення, включаючи санкції на арешт, а також може виконувати інші повноваження, в тому числі й ті,
  10. § 4. Організація місцевої влади в радянський період. Місцеве самоврядування в пострадянський період
    правового статусу місцевих органів влади була піднята в період підготовки та обговорення проекту Конституції СРСР 1977 р. Підсумком стало закріплення в Конституції положення про наявність в Радянському Союзі системи місцевих органів державної влади, в принциповому плані не відрізняється від раніше діючого конституційного положення. -------------------------------- Див: Видрін І.В.,
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка