Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б. А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн Том 3 Особлива частина. Країни Європи, 1997 - перейти до змісту підручника

5. Референдум

Цей інститут безпосередньої демократії спочатку широко застосовувався тільки на рівні громад і кантонів. Але з 1921 р. у федеральну Конституцію стали включатися норми, що передбачають факультативний, в тому числі Петиційна, і обов'язковий референдум. Особливо цей процес посилився після Другої світової війни, під час якої Федеральні збори зловживало правом видавати акти невідкладного характеру, що не підлягають передачі на референдум.
Вище вже говорилося про референдум стосовно до зміни Федеральної конституції. Що стосується звичайних федеральних законів, а також федеральних постанов, то для їх прийняття референдум в даний час не передбачений. Згідно ч. 2 ст. 89 Конституції, федеральні закони та загальнообов'язкові федеральні постанови підлягають винесенню на референдум на вимогу 50 тис. виборців або восьми кантонів, тобто тут, як і в Італії, законодавчий референдум носить отменітел'ний характер. Те ж відноситься до міжнародних договорів, які:
укладені безстроково або не підлягають денонсації;
передбачають вступ до міжнародної організації;
вводять багатосторонню уніфікацію права.
Постановою обох палат Федеральних зборів на референдум можуть, бути винесені і інші міжнародні договори. Вступ до організації колективної безпеки або в наднаціональні спільноти підлягає голосуванню народу і кантонів, тобто референдум в даному випадку обов'язковий (ч. 2-4 ст. 89).
Крім того, 50 тис. виборців або вісім кантонів можуть зажадати винесення на референдум невідкладних загальнообов'язкових федеральних постанов, прийнятих Федеральними зборами на певний строк. У цьому випадку вони втрачають силу і не можуть бути відновлені, якщо протягом року після їх ухвалення не будуть затверджені народом. Якщо ж такого роду постанови не спираються на Конституцію, вони підлягають протягом року після прийняття твердженням народом і кантонами, в іншому випадку втрачають силу (ч. 2 і 3 ст. 89-біс).
З часу прийняття в 1848 р. першої швейцарської Конституції в країні було проведено більше референдумів, ніж у всіх інших державах світу, разом узятих. Можна сказати, що це основний інститут у функціонуванні політичної системи.
Цифри, що характеризують референдум на федеральному рівні, досить вражаючі. З 1848 по 1994 рр.. всього було проведено в країні 192 обов'язкових і 122 факультативних референдуму. До кінця 50-х рр.. з числа обов'язкових голосувань у 1921 - 1930рр. відбулося 10 референдумів (в інші десятиліття - і того менше), в 1951 - 1960рр. число голосувань склало 22, в 1961 - 1970гг. - 14, в 1971 - 1980рр. - 47, в 1981-1990рр. - 25, в 1991 - 1994рр. - 18. Подібна ж картина спостерігається і щодо факультативних референдумів. По десятиліттях з 1951 р. їх відбулося відповідно 11, 8, 18, 12. У 1991 -1994 рр.. пройшло 19 таких референдумів.
Крім поступового зростання числа федеральних референдумів, існує і протилежна тенденція. Після Другої світової війни було відхилено кілька ініціатив з розширення можливого застосування цього інституту. 13 травня 1956 народним голосуванням був відхилений проект про референдум з приводу концесій в гідроенергетиці; 30 вересня 1956р. - Проект про фінансовий референдумі; 26 травня 1963 - про необхідність проведення референдуму у разі озброєння атомною зброєю; тут же можна вказати і на відхилення пропозиції про введення народної ініціативи в законодавчій області - це трапилося 22 жовтня 1961., причому питання ставилося на народне голосування вдруге; вперше така спроба зазнала невдачі в 1872р .. Всі названі чотири пропозиції були внесені в порядку народної законодавчої ініціативи. У 1978 р. був відхилений проект про референдум в галузі будівництва національних доріг, в 1979р. також відхилено введення референдуму при вирішенні питання про будівництво атомних електростанцій, в 1987 р. не пройшла пропозиція про референдум щодо військових витрат.
Якщо звернутися до цифр, що характеризує народні ініціативи, то простежується чітка тенденція до різкого збільшення числа народних ініціатив з 60-х рр.. поточного сторіччя. Всього з 1891 по 1994р. на федеральному рівні було представлено 198 народних ініціатив; з них 64 були відкликані і по 116 було проведено голосування, в результаті якого 12 ініціатив схвалені і 104 відхилені. Найбільше число ініціатив припадає на десятиліття 1971 - 1980рр. (Представлені 40, відкликані 11, поставлені на голосування 22 і всі відхилені) і 1981 - 1990рр. (Представлені 45, відкликані 14, голосувалися 29, з яких три схвалені і 26 відхилені). У 1991 - 1994 рр.. було представлено 16 ініціатив, чотири відкликані, 12 голосувалися, з яких дві схвалені і 10 відхилені.
На кантональному і общинному рівнях референдум поширений ще більш, ніж на федеральному. За 1975 - 1989рр. більше 90% всіх референдумів, що відбулися в країні, припали на ці рівні. Референдуми тут досить різноманітні, оскільки в Швейцарії відсутня будь уніфікація в управлінні кантонами і громадами. З початку 70-х років використання референдуму на цих рівнях безперервно збільшується, причому відмічено, що таке голосування більш поширене в німецькомовній Швейцарії, ніж у франкомовній.
У всіх кантонах, як ми вже зазначили, будь-який перегляд конституції підлягає обов'язковому референдуму. У 19 кантонах обов'язково народне голосування з фінансових питань (на федеральному рівні такий референдум не проводиться), причому обов'язковий характер воно носить у разі, коли передбачені бюджетом видатки перевищують встановлений рівень. В інших кантонах фінансовий референдум факультативний. У ряді кантонів практикується адміністративний референдум - за рішеннями адміністративного характеру, прийнятим кантональним парламентом. Зокрема, таке голосування в обов'язковому порядку проводиться з питань, пов'язаних з ядерною енергією і з будівництвом доріг, в кантонах Шафхаузен, Цюріх, Во, Невшатель, Жюра; факультативно народне голосування в Берні з питань ядерної енергії, в Женеві - з питань будівництва доріг . У більшості кантонів референдум обов'язковий і в семи кантонах факультативний з приводу укладання межкантональних угод (конвенціональний референдум).
На комунальному рівні використання референдуму залежить від наявності місцевого виборного органу. У п'яти кантонах - Фрібур, Женева, Во, Тічино і Швіц - невідомий обов'язковий референдум на місцевому рівні. Найчастіше місцевий референдум практикується у великих містах. Наприклад, у найбільшому місті Швейцарії Цюріху передбачено обов'язковий референдум при прийнятті або зміну нормативних актів, пов'язаних з общинної організацією, при коригуванні общинної кордону у зв'язку зі злиттям громад, при необхідності виняткових витрат, що перевищують 10 млн. швейцарських франків, і при прийнятті рішень про витрачанні на будь-які цілі 500 тис. фр. на рік. На факультативний референдум в цьому місті може бути винесено будь-яке рішення міської ради, яке не є предметом обов'язкового референдуму.
Треба сказати, що референдуми в Швейцарії свідчать про консерватизм виборців: вони рідко погоджуються на радикальні реформи.
Для референдумів, як і для виборів, характерний досить високий рівень абсентеїзму. В результаті доля законопроектів, включаючи найважливіші, визначається не дуже значним меншістю виборців. У повоєнний час рівень участі виборців у народних голосуваннях становив у середньому близько 60% (в 1975 р. він не досягав і 40%). Решта виборців, отже, були абсентеістов. У другій половині 70-х рр.. рівень участі на референдумах трохи зріс, потім в першій половині 80-х рр.. знову впав і знову піднявся до кінця десятиліття. Щоб якось збільшити число голосуючих, деякі кантони прийняли закони про голосування поштою, однак цей спосіб подачі бюлетеня помітно не відбився на рівні участі виборців.
Швейцарський абсентеїзм вельми селективен і залежить від ряду факторів. Зазвичай, якщо виноситься на референдум законопроект складний, число абсентеістов дуже велике. Наприклад, в 1973р. в голосуванні про конституційну поправку про освіту брало участь лише 28% виборців. Помічено небажання виборців висловлюватися за проектами, які хоч і не складні, але не викликають серйозних розбіжностей серед політичних сил країни чи які перевантажені-якими фактичними даними. Так, у референдумі 3 березня 1991р., На який було винесене питання про зниження вікового цензу для активного виборчого права до 18 років, що характеризувався великим ступенем злагоди в суспільстві, і проект про сприяння громадському транспорту, що містив велику кількість фактичних даних, брав участь тільки 31% виборців . Навпаки, в голосуваннях по нескладних, але конфліктним проектам, наприклад, з питання про перебування в країні іноземців, рівень участі досягає рекордних для Швейцарії цифр - 74% в 1970р. і 70% - у 1974р. На Петиційна референдумі восени 1989 р. за пропозицією ліквідувати швейцарську армію рівень участі також дійшов до 70%.
Часте використання референдумів знижує значення представницьких органів, що має оцінюватися неоднозначно: з одного боку, народ сам вирішує державні справи, з іншого - ці рішення нерідко страждають невисокою якістю.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 5. Референдум "
  1. Стаття 5.15. Порушення встановленого законодавством про вибори і референдуми права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії, підготовки і проведення референдуму
    референдумах права зареєстрованих кандидатів, виборчих об'єднань, виборчих блоків, ініціативних груп з проведення референдуму на користування на рівних умовах користування приміщеннями, що знаходяться в державній або муніципальній власності, для зустрічей з виборцями, учасниками референдуму - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від
  2. Стаття 5.18. Незаконне використання грошових коштів при фінансуванні виборчої кампанії кандидата, виборчого об'єднання, діяльності ініціативної групи з проведення референдуму, іншої групи учасників референдуму (в ред. Федерального закону від 21.07.2005 N 93-ФЗ)
    референдуму, іншою групою учасників референдуму при фінансуванні своєї виборчої кампанії або кампанії референдуму грошових коштів, що не перераховані до виборчого фонду, фонд референдуму, або грошових коштів, що надійшли до виборчого фонду, фонд референдуму з порушенням законодавства про вибори і референдуми, а одно витрачання іншими особами в цілях досягнення певного
  3. Стаття 5.22. Незаконні видача та отримання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі (в ред. Федерального закону від 04.10.2010 N 263-ФЗ)
    референдуму громадянину виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі з метою надання йому можливості проголосувати замість виборця, учасника референдуму, в тому числі замість іншого виборця, учасника референдуму, або проголосувати більше одного разу в ході одного і того ж голосування або видача громадянину заповнених виборчого бюлетеня, бюлетеня для
  4. Стаття 5.21 . Несвоєчасне перерахування коштів виборчим комісіям, комісіям референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, виборчим блокам, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму
    референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, виборчим блокам, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати
  5. Стаття 5.21. Несвоєчасне перерахування коштів виборчим комісіям, комісіям референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму (в ред. Федерального закону від 21.07.2005 N 93-ФЗ) (в ред. Федерального закону від 04.07.2003 N 94-ФЗ)
    референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму - (в ред. Федерального закону від 21.07.2005 N 93-ФЗ) тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч рублів. (В ред. Федерального закону від 22.06.2007 N 116-ФЗ) Положення статті 5.22 в редакції
  6. Стаття 5.16. Підкуп виборців, учасників референдуму чи здійснення в період виборчої кампанії, кампанії референдуму благодійної діяльності з порушенням законодавства про вибори і референдуми (в ред. Федерального закону від 04.07.2003 N 94-ФЗ)
    референдуму, якщо ці дії не містять кримінально караного діяння, або здійснення благодійної діяльності з порушенням законодавства про вибори і референдуми - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на громадян у розмірі від двох тисяч до двох тисяч п'ятисот рублів; на посадових осіб - від трьох тисяч до чотирьох тисяч рублів; на юридичних осіб - від тридцяти тисяч до
  7. Стаття 5.1. Порушення права громадянина на ознайомлення зі списком виборців, учасників референдуму
    референдуму, або нерозгляд у встановлений законом термін заяви про неправильність у списку виборців, учасників референдуму, або відмова видати громадянину письмову відповідь про причину відхилення заяви про внесення виправлення до списку виборців, учасників референдуму - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів оплати
  8.  Стаття 5.16. Підкуп виборців, учасників референдуму чи здійснення в період виборчої кампанії, кампанії референдуму благодійної діяльності з порушенням законодавства про вибори і референдуми
      референдуму, якщо ці дії не містять кримінально караного діяння, або здійснення благодійної діяльності з порушенням законодавства про вибори і референдуми - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на громадян у розмірі від двадцяти до двадцяти п'яти мінімальних розмірів оплати праці; на посадових осіб - від тридцяти до сорока мінімальних розмірів оплати праці; на
  9.  5. Референдум
      референдуму: один загальнонаціональний і три регіональних. Всі референдуми проводилися на підставі актів, виданих ad hoc. Загальнонаціональний референдум був проведений в 1975 р. відповідно до Актом про референдум 1975 р. по питанню про членство в Європейському економічному співтоваристві; більше 2/3 виборців, що проголосували відповіли позитивно на питання про подальше перебування країни в Співтоваристві.
  10.  Стаття 5.10. Проведення передвиборної агітації, агітації з питань референдуму поза агітаційного періоду і в місцях, де її проведення заборонено законодавством про вибори і референдуми
      референдуму поза агітаційного періоду, встановленого законодавством про вибори і референдуми, або в місцях, де її проведення заборонено законодавством про вибори і референдуми, - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на громадян у розмірі від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів оплати праці; на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці; на
  11.  Стаття 5.22. Незаконна видача громадянину виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі
      референдуму громадянину виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі з метою надання можливості громадянину проголосувати за інших осіб чи проголосувати більше одного разу в ході одного і того ж голосування або видача громадянину заповнених виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від
  12.  Стаття 5.10. Проведення передвиборної агітації, агітації з питань референдуму поза агітаційного періоду і в місцях, де її проведення заборонено законодавством про вибори і референдуми (В ред. Федерального закону від 04.07.2003 N 94-ФЗ)
      референдуму поза агітаційного періоду, встановленого законодавством про вибори і референдуми, або в місцях, де її проведення заборонено законодавством про вибори і референдуми, - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на громадян у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот рублів; на посадових осіб - від двох тисяч до п'яти тисяч рублів; на юридичних осіб - від двадцяти тисяч до
  13.  Стаття 5.18. Незаконне використання грошових коштів кандидатом, виборчим об'єднанням, виборчим блоком, ініціативної групою з проведення референдуму, іншою групою учасників референдуму
      референдуму, іншою групою учасників референдуму при фінансуванні своєї виборчої кампанії або кампанії референдуму грошових засобів крім коштів власного виборчого фонду, фонду референдуму, якщо ці дії не містять кримінально караного діяння, або перевищення встановлених законом граничних розмірів витрачання коштів виборчого фонду, фонду референдуму, або