| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Референдум |
||
|
Референдум і народна ініціатива визначаються законом як конституційне право громадян та їх спільнот, що забезпечує їм можливість безпосередньої участі у здійсненні влади. Кожен громадянин має право ініціювати референдум або народну ініціативу допомогою збору підписів. Однак не допускається збирання підписів на робочих місцях і при виконанні роботи, обумовленої трудовим відношенням, а також на службі в Збройних силах і збройних формуваннях і при виконанні службових завдань, на засобах громадського транспорту, у підрозділах закладів охорони здоров'я, що надають допомогу хворим. У референдумах і народних ініціативах можуть брати участь громадяни, які мають виборчим правом. Предметом референдуму може бути питання, що входить до компетенції Державного зібрання. Рішення, прийняте на референдумі, для Державних зборів обов'язково. Консультативний референдум являє собою спосіб співпраці громадян при прийнятті рішень Державним зборами. Народна ініціатива має на меті прийняття Державним зборами рішення, що входить у його компетенцію. Загальнонаціональний референдум може бути призначений Державним зборами для затвердження прийнятого ним закону, а також для принципового вирішення питань своєї компетенції - принципів майбутнього закону, питань, вирішення яких не потребує законодавчої форми, та ін Не підлягають винесенню на референдум фінансово-бюджетні закони, персональні призначення, закони, пов'язані з міжнародними договорами. Конституція повинна прийматися або затверджуватися референдумом. Водночас в 1993 р. Конституційний суд встановив, що виносяться на загальнонаціональний референдум питання, якщо не йдеться про затвердження нової Конституції, не повинні містити приховані поправки до діючої Конституції. В Угорщині діє представницька демократія, а референдум являє собою лише додатковий засіб для здійснення парламентських повноважень. Зокрема, референдум не можна використовувати для розпуску парламенту. Ця позиція була підтверджена і в 1995 р. у зв'язку з невдалою спробою НПМХ ініціювати референдум з питання про введення прямих виборів Президента і розширення його повноважень. З ініціативою референдуму вправі виступати: Президент республіки, Уряд, не менше 50 депутатів Державних зборів, не менше 50 тис. громадян. При цьому вноситься пропозиція про формулу референдуму. Ініціатива повинна заявлятися голові Державних зборів. Державні збори призначає референдум на найближчому засіданні після надходження ініціативи, однак не пізніше, ніж протягом двох місяців. Для цього потрібні голоси не менше 2/3 депутатів. Таким чином, як правило, остаточне рішення про те, чи буде проводитися референдум, належить Державним зборам, проте у разі, якщо ініціатива референдуму виходить від не менше ніж 100 тис. громадян, Державні збори зобов'язане його призначити. Залишається неясним, яка більшість потрібно в цьому випадку для прийняття рішення про призначення референдуму і що буде, якщо Державні збори такого рішення не прийме. У разі призначення референдуму він повинен бути проведений протягом трьох місяців. З питань, по яких закон допускає проведення референдуму, Державні збори може призначати також консультативний референдум, що проводиться в тому ж порядку, що і постановляю (крім Петиційна). Процедура референдуму в чому аналогічна процедурі виборів. Він проводиться виборчими комісіями, очолюваними Всевенгерская виборчим президією, і дійсний, якщо голоси подали більше половини виборців країни. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього подано більше половини дійсних голосів, а якщо формула референдуму містила три або більше альтернативних рішення, схваленим вважається те з них, яке отримало найбільше число дійсних голосів. З питання, по якому був проведений референдум, новий референдум можливий не раніше, ніж через два роки. Якщо на референдумі відхилена нова Конституція, новий референдум з цього питання має бути проведений не пізніше ніж через рік. Не можна призначати загальнонаціональний референдум на дату, що знаходиться в межах періоду 60 днів до і після виборів депутатів Державних зборів або органів місцевого самоврядування. За допомогою народної ініціативи на розгляд Державних зборів можуть бути поставлені будь-які питання, що входять у його компетенцію. Ці питання повинні формулюватися точно і недвозначно. З народною ініціативою можуть виступити не менше 10 тис. громадян, які передають відповідне звернення голові Державних зборів. Він зобов'язаний подати це звернення Державним зборам на першому ж засіданні найближчої сесії, і воно вирішує питання про включення народної ініціативи до порядку денного. Якщо ж звернення виходить від не менше ніж 50 тис. громадян, Державні збори зобов'язана його розглянути і прийняти рішення. Рішення державних органів, пов'язані з референдумом і народною ініціативою, можуть бути оскаржені до Конституційного суду, якщо уповноважені суб'єкти вважають, що цими рішеннями порушений закон. До числа цих суб'єктів поряд з державними і громадськими органами відносяться 500 громадян у разі референдуму і 200 громадян у разі народної ініціативи. Витрати з референдуму покриваються з державного бюджету. Місцевий референдум і місцева народна ініціатива регулюються Законом LXV 1990 про місцеве самоврядування з наступними змінами. Брати участь у місцевому референдумі та місцевої народною ініціативою можуть особи, уповноважені на участь у місцевих виборах. Для дійсності місцевого референдуму необхідно участь у ньому більше половини виборців, а рішення приймається більшістю проголосували. Контроль за дотриманням законних приписів при зборі підписів і оформленні народної ініціативи здійснюється нотаріусом місцевого самоврядування. Місцевий представницький орган зобов'язаний призначити місцевий референдум, якщо ініціатива стосується об'єднання або роз'єднання громад, утворення нової громади, створення загального представницького органу або виділення з нього та інших питань, якщо це передбачено постановами місцевого самоврядування. Не може призначатися місцевий референдум з питань бюджету, місцевих зборів та організаційних питань, віднесених до відання представницького органу. З ініціативою місцевого референдуму можуть звертатися до бургомістра не менше 1/4 депутатів, комітет представницького органу, керівний орган місцевої громадської організації, встановлена ухвалою місцевого самоврядування число виборців, яке повинно бути не менше 10 і не більше 25% загального їх числа. При наявності ініціативи встановленого числа виборців представницький орган зобов'язаний призначити референдум. У громадах з кількістю жителів менше 500 замість референдуму може проводитися сільський сход, рішення якого дійсні, якщо в ньому брало участь більше половини виборців. Рішення, прийняті на референдумі, обов'язкові для представницького органу. Якщо рішення на референдумі не прийнято, повторний референдум з даного питання можливий не раніше, ніж через рік. Право народної ініціативи належить групам виборців, що налічує не менше п'яти і не більше 10% загального їх числа. Рішення за народною ініціативою має прийматися представницьким органом протягом місяця. У зв'язку з місцевим референдумом та місцевої народною ініціативою також можлива скарга до Конституційного суду, якщо передбачається порушення права. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Референдум " |
||
|
||